Глава VII патологія пам'яті

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ

Пам'ять є функцією віддзеркалення минулого досвіду, заклю-чающейся в запам'ятовуванні, збереженні, наступному воспроизве-дении і пізнаванні того, що було сприйнято, пережито або сдела-но у минулому. Фізіологічною основою, закономірністю цього процесу є утворення тимчасових зв'язків. Він характеризу-ется, по-перше, здатністю одних вогнищ збудження вступати в зв'язок з іншими вогнищами, по-друге, здатністю клітин кори великого мозку зберігати сліди колишніх роздратувань і, по-третє, здатністю умовних зв'язків пожвавлюватися під впливом нових різних роздратувань. Энграмма, що виникає в центральній нервовій системі, не є простим відбитком умовних свя-зей, або асоціацій, по суміжності, схожості, контрасту, смысло-вому принципу, а обумовлена інтересами і потребами чело-века.

Запам'ятовування є психічним процесом запечат-ления в пам'яті образів предметів, явищ. Запам'ятовування може бути мимовільним і довільним (неумисним і целе-направленным). Основну роль при цьому грає довільне за-поминание, коли процес відбувається цілеспрямовано. Чим більш виражені мотиви запам'ятовування, потреби в нім, тим воно совер-шеннее.

Мимовільне запам'ятовування здійснюється ненавмисно, переважає в початковому періоді засвоєння матеріалу.

Збереження не можна розглядати як механічну локализа-цию що запам'яталося в незміненому виді. Воно є синтезом того, що запам'яталося, його репродукцією і утриманням в пам'яті головного, сприяючого диференціації стосунків до окружа-ющему. Зміцненню збереження сприяє повторення поєднань роздратувань, при якому покращується віддзеркалення і устанавлива ются чіткі внутрішні зв'язки між явищами дійсності. Поза сумнівом, процес збереження є досконалішим за наявності зацікавленості, прагнення міцніше утримати в па-мяти засвоєний матеріал. Таким чином, процес збереження тісно пов'язаний з мисленням, яке забезпечує аналіз і система-тизацию отриманих відомостей, відділення другорядного і мало-значного від головного, основного і узагальнення збереженого в пам'яті. Міцність збереження в пам'яті у різних осіб неодина-кова. У тих випадках, коли виниклі одного дня зв'язки час від вре-мени підкріплюються, вони стають міцними.

Відтворення - виникнення у свідомості образу якого-небудь об'єкту, що сприймався раніше і відсутнього в даний момент, а також колишніх переживань, думок і т. д. При цьому людина з матеріалу, що зберігається пам'яттю, витягає необходи-мое йому в даний момент. Під відтворенням, таким чином, розуміють процес відновлення головного в раніше сприйнятому.

Відтворення, як і запам'ятовування, може бути произволь-ным і мимовільним. Основне значення в житті людини має довільне відтворення, відповідне вимогам кон-кретной ситуації, а участь мови і мислення сприяє наи-лучшему віддзеркаленню збереженого у минулому.

Процес відтворення, що вимагає зусиль, носить назву пригадування, а об'єднання різних ознак непосредствен-но сприйманого з досвідом, придбаним раніше, є пізнавання. Детальний словесний опис образу, явища сприяє пізнаванню раніше збереженого у свідомості також за допомогою слів.

У нормі розвиток пам'яті у дітей починається з виникнення умовних зв'язків. На 5-6-му місяці життя дитини утворюються ус-ловные зв'язки між усіма аналізаторами: дитина дізнається окружа-ющих, знайомі предмети, посміхається. До кінця першого року життя з'являються перші ознаки спогаду про відсутніх ли-цах і предметах. У ранньому дитинстві пам'ять переважно непро-извольная, умисне запам'ятовування розвивається до кінця пер-вого критичного періоду, що характеризується розширенням свя-зей другої сигнальної системи. Відмінною рисою дитячої пам'яті є її наочно-образний характер. Але це зовсім не означає, що у дітей раннього віку відсутня словесно-логи-ческая пам'ять. Осмислене запам'ятовування виникає при появі мови.

И. М. Сеченов порівнював пам'ять здорової людини з хорошою бібліотекою, де кожне літературне джерело зареєстроване по темі, алфавіту, авторові, року видання. На його думку, протягом усього життя людини відбувається постійне перегрупування ин-формационных матеріалів пам'яті, а збереження, як і повнота відтворення, залежить від встановлення зв'язків в пам'яті в мо-мент збереження. Пам'ять дитини раннього віку И. М. Сече-нов порівнював з поганим книжковим складом, де .відшукати книгу - справа дуже складна. Слід підкреслити, що висловлювання И. М. Сеченова про пам'ять -это краще що є в літературі з цієї проблеми.

Залежно від того, які аналізатори здійснюють вос-приятие і аналіз інформації, розрізняють екстероцептивну (слу-ховую, зорову, смакову, нюхову) і інтероцептивну пам'ять. Одні люди запам'ятовують краще, коли бачать те, що запам'ятовується (зоровий вид пам'яті), інші - при сприйнятті за допомогою слуху, смаку та ін. Змішаний вид пам'яті зустрічається найчастіше. Людині властиві наступні типи пам'яті.

Наочно-образна пам'ять проявляється передусім в запоми-нании, збереженні і відтворенні зорових, слухових і дви-гательных образів. Діти початкових класів користуються пам'яттю переважно цього типу, вони легше і краще засвоюють мате-риал, якщо умовні зв'язки у них спираються не лише на слова учителя, але і на наочне сприйняття. Люди з образною пам'яттю, відтворюючи, наприклад, зміст прочитаної книги, подумки бачать перед своїм поглядом дійових осіб, картини природи, от-дельные сцени та ін. Наочно-образний тип пам'яті обумовлений переважанням першої сигнальної системи. Оскільки у основної маси людей обидві сигнальні системи знаходяться в гармонійній взаємодії, то їх пам'ять відноситься до середнього типу, тобто яв-ляется наочно-образний.

Емоційна пам'ять проявляється тим, що яскраві эмоциональ-ные переживання міцніше запам'ятовуються, триваліше сохра-няются і легше відтворюються. Цим пояснюється те, що инте-ресный інформаційний матеріал легко запам'ятовується. Эмоцио-нальный тип пам'яті самий древній. При деяких психічних захворюваннях з глибокими порушеннями пам'яті довше усього со-храняется саме її емоційний тип.

Механічна пам'ять, також являючись онтогенетически древньою, заснована на законах асоціації по схожості і по суміжності. Ас-социации є такими, що утворилися між двома функ-циональными пунктами кори великого мозку тимчасові зв'язки. Суть їх полягає в тому, що всяке нове представлення зв'язується з якимсь іншим. Ми йдемо по вулиці і сприймаємо ту, що йде нам назустріч колону школярів, яка викликає у нас уявлення про аналогічну .колону, що бачиться нами раніше. На ранніх етапах становлення особи пам'ять носить преимущест-венно механічний характер, пізніше - виборчий і осмыс-ленный. Дитина молодшого шкільного віку заучує стихо-творение автоматично, по зовнішній схожості римованих слів, старшого - по внутрішніх асоціаціях, почутті і сенсі.

Логічно-смислова пам'ять заснована на понятійному аналізі і синтезі, наявності зв'язків другої сигнальної системи з відділенням головного від другорядного. Вона оперує узагальненнями і сра-внениями і тому найбільш продуктивна. Опосередковане пони-мание і відтворення - прояви вищих форм смислової пам'яті, що має активну спрямованість і обумовленою ин-тересами і потребами людини, необхідними в трудовій діяльності. Відтворення смислового збереження тісне связа-но з розумовими операціями, розумінням сприйнятого, того,/ що в нім найбільш важливо і значущо, тому цей вид пам'яті со-вершенствуется і в зрілому віці.

У нормі пам'ять у різних людей неоднакова. Найбільш высо-кого розвитку вона досягає до 25-річного віку і тримається на чтом рівні до 55-60 років, а потім поступово знижується. Экспери-ментальные дослідження показують, що механічна пам'ять з віком знижується, погіршується, а логічно-смислова у міру збагачення досвідом удосконалюється. Абстрактно-смисловий тип пам'яті зберігається довше, бо абстрактне мислення, представ-ляющее собою прояв смислової пам'яті, характеризується на-личием тимчасових зв'язків. Тому смислова пам'ять такого типу міцніша, ніж механічна і наочно-образна. Остання є більш локалізованою і тому менш міцною.

Процес того, що забуває, обумовлений гальмуванням тимчасових зв'язків, властивий кожній людині. Він виражається або в невоз-можности пригадати або дізнатися, або в помилковому пригадуванні і пізнаванні. Швидше забувається механічно збережене; при осмисленому запам'ятовуванні процес того, що забуває протікає зна-чительно повільніше. Попередження того, що забуває полягає в неодноразовому повторенні, тобто в пожвавленні слідових зв'язків. " Процес того, що забуває має свої особливості, встановлені фран-цузским психологом Р. Рибо і російським психіатром С. С. Корса-ковым. Він йде від нещодавно до давно сприйнятого, тобто швидше забувається нещодавно сприйнята інформація.

ФОРМАЛЬНІ РОЗЛАДИ І ПАТОЛОГІЧНА ПРОДУКЦІЯ

По словах И. М. Сеченова, "пам'ять є наріжним каменем психічного розвитку" *. Не будучи ізольованою ло-кальной функцією психіки, пам'ять, як і усі інші психічні процеси, динамічна завдяки пластичності мозку. Пластичність мозку, залежно від його функцій і їх тренування, загального культурного рівня і кругозору, може підвищуватися або понижа-ться.

Активне пізнання реальної дійсності стимулює діяльність мозку і функції пам'яті, що є невід'ємною частиною усієї нашої психічної діяльності. Без пам'яті немыс-лимы знання. Чим більше знань і умінь зберігається в пам'яті людини, тим більше користі він приносить суспільству. Пам'ять слу-жит величезним "складом" навичок, що забезпечують людині ори-ентировку в умовах життя і деятель-ности, що постійно змінюються.

При глибоких розладах пам'яті людина стає беспо-мощным. При соматичних захворюваннях, функціональних розладах психіки, і особливо у випадках деструктивного пораже ния мозку, можуть спостерігатися різні порушення пам'яті. Boj можны як формальні розлади, так і груба патологиче. кап продукція пам'яті, при цьому страждають окремі компоненти ним мяти {запам'ятовування, збереження, відтворення). За течією порушення пам'яті можуть бути короткочасними, прогресую щима, оборотними або стабільно безповоротними.

У психопатології розрізняють пам'ять на найближчі події (короткочасну) і на віддалене минуле (довготривалу) Перша є процесом відносно невеликої дли тільності, що забезпечує окремі ланки і операції діяч ностн людини. Друга забезпечує складніші інтелект, альные і практичні операції, наприклад, в навчанні і натопчи"" тельской роботі.

Безповоротні зміни пам'яті виникають при ушкодженні клітин кори великого мозку. Якщо порушення пам'яті илетупнет внаслідок виснаження функцій кори головного мозку, структура якої не порушена, то при нормалізації кіркових процесом пам'ять відновлюється. Оскільки пам'ять тісно знизала з ре чию, мисленням, сприйняттям, емоційними переживаннями І довільними діями, то її порушення свідчить про ні личин процесуального психічного захворювання, різного міріа аитов недоумства, розумової відсталості.

Порушення пам'яті бувають настільки характерними, що moi \ i служити найважливішим діагностичним критерієм в розпізнаванні деяких гострих і хронічних психічних захворюванні. У де тей, що страждають природженим або придбаним недоумством, відзначаються послаблення пам'яті, дисоціація її на механічну і логічно-смислову і розпад функції пам'яті.

Розумово відсталим дітям властиве невміння цслепнпраи ленний як запам'ятовувати, тобто заучувати, так і відтворюємо., келн учень масової школи, слухає дві розповіді, равнозиач ных по своїй складності і трудності, попереджений, що один і i розповідей йому доведеться відтворити, то краще він запам'ятовує той, на якому умисне фіксували його сприйняття. Такі ж умови в застосуванні до недоумкуватого дадуть протилежні ре зультаты : умисне запам'ятовування буде для нього більш слож-ным, ніж звичайне. Такий парадокс пояснюється загальній закономер-ностью течії кіркових процесів у розумово відсталого, заклю-чающейся в тому, що він краще запам'ятовує зовнішні призиаки і їх образи, чим внутрішні логічні зв'язки. При умисному запам'ятовуванні однієї з розповідей у розумово відсталого усилива-ется фіксація зовнішніх ознак - слів і фраз, і внаслідок цього гірше запам'ятовується логічний зміст розповіді.

Клінічна і педагогічна практика показують, що про-цесс збереження у розумово відсталих здійснюється украй медлен але, з великими труднощами, навіть після неодноразового повторі ния. Особливості течії кіркових процесів у розумово отста-лых дітей проявляються не лише в слабкості, але і неповноцінності активного внутрішнього гальмування і, отже, в недостаточ-ной концентрації вогнищ збудження. Цим пояснюється недоста-точная диференціація відтворення у розумово відсталих, а в додатку до учбової практики допоміжної школи - не-точне відтворення ними пройденого матеріалу.

Патологія пам'яті у розумово відсталих пояснюється передусім недорозвиненням або неправильним розвитком кори великого мозку. Саме це обумовлює порушення не лише пам'яті, але і інших ланок пізнання. Утворення зв'язків другої сигнальної системи у розумово відсталі різко ускладнено, а вже виниклі зв'язки неміцні, тому пам'ять у них характеризується дуже вузьким діапазоном, слабким або неадекватним збереженням внеш-них подразників, блідістю образів, а трудність утримання сприйнятого веде до дефектів відтворення. У деяких ум-ственно відсталих виражена механічна пам'ять виборчого характеру.

Гипомнезия - зниження пам'яті або окремих її компонентів (запам'ятовування, відтворення, збереження) - є одним з поширених розладів пам'яті. Гипомнезия може бути тимчасовою, епізодичною, наприклад, після важкої соматичної хвороби, значної перевтоми, виснаження, надмірної емоційної напруги і інших несприятливих умов середовища, але може мати і стійкий, безповоротний характер. Гипомне-зия є провідною ознакою у розумово відсталих з наруше-ниями усіх функцій. У людей літнього віку, внаслідок сни-жения міри вираженості процесів збудження і гальмування, їх інертності, теж нерідко спостерігається гипомнезия. Зниження пам'яті дуже часто відзначається при ряду психічних захворювань, причому спочатку страждає пам'ять на події недавнього минулого, що виявляють при перевірці процесу запам'ятовування, а потім і на давно минулі події особистого і громадського життя.

Гіпермнезія - це хворобливе посилення, загострення пам'яті, спостережуване при станах підвищеного настрою (викликаних прийомом алкоголю, наркотиків та ін.), іноді під час лихорадоч-ных станів. При цьому відтворення давнішніх переживань загострюється до щонайменших деталей і подробиць. Гіпермнезія спостерігається при деяких психічних захворюваннях (мани-акальных, епілептичних, присмеркових станах, окремих слу-чаях шизофренії, психопатії та ін.). При цьому "посилення пам'яті" треба розуміти умовно, бо йдеться лише про посилення механи-ческой пам'яті за рахунок послаблення логічно-смислової. Саме у зв'язку з гіпермнезією гипоманиакальные хворі і деякі пси-хопаты нерідко здаються неспеціалістові більш здатними і талант-ливыми, чим вони є насправді. Посилення воспроиз-ведения в гипоманиакальном ейфоричному стані пояснюється характерним для нього підвищенням тонусу процесу збудження. Прийом кофеїну, фенаміну призводить до штучного підвищення тонусу процесу збудження і тим самим до посилення процесу відтворення.

Гіпермнезія у деяких олігофренів пояснюється функцио-нальной неспроможністю тканини головного мозку, де разом з вогнищами деструкції існують нормально функціонуючі ділянки, В деяких випадках при цьому можуть відзначатися специ-альные види гіпермнезії - легке відтворення дат, подій, чисел, музичних мелодій. Такі виборчі гіпермнезії спостерігаються на тлі глибоких порушень пізнавальної дея-тельности. Окрім згаданих розладів пам'яті, її послаблення і посилення можуть спостерігатися також випадання і збочення па-мяти, звані амнезією і парамнезією.

Амнезія - втрата пам'яті на певний відрізок життя чело-века або вибірково на які-небудь події. Прикладом простей-шего виду амнезії є випадання пам'яті на період эпилеп-тического судорожного припадку. Амнезія, таким чином, пред-ставляет собою відсутність пам'яті, її провал, безпам'ятність. Вона може бути повною, тобто що поширюється на період усієї жиз-ни або значну її частину, або частковою, такою, що стосується из-бирательного процесу відтворення. Сюди відноситься втрата здатності відтворювати слова, власне ім'я і прізвище, назви предметів, цифр, подій: хворий чекає, поки йому под-скажут потрібне слово. Амнезія іноді пов'язана з розладом свідомості або афектом; при одужанні від деяких психи-ческих і соматичних захворювань з виходом в астенію хворі абсолютно не пам'ятають періоду хвороби.

Розрізняють ретроградну і антероградну амнезії. У тих слу-чаях, коли з пам'яті випадають події якогось періоду време-ни, що передували початку хвороби, говорять про ретроградну ам-незии. Наприклад, після травми черепа учень не може вспом-нить не лише події, під час яких сталася травма, але і передуючі ім. Іноді такі провали можуть охоплювати не-сколько років життя, що передували травмі або іншому заболе-ванию.

У тих випадках, коли з пам'яті випадають події, що виникли після розвитку хвороби, говорять про антероградну амнезію. Напри-мер, людина не пам'ятає того, що з ним було під час травми че-репа, або ж з його пам'яті випадає період часу після травми.

Аффектогенная амнезія (психогенна, системна, витіснення після Жана) - це провали пам'яті не на певні періоди жиз-ни, а на певні деталі, пов'язані з психічною травмою, при збереженні пам'яті на загальну психогенну ситуацію, що травмувала. Витісняються, забуваються при цьому неприємні воспо-минания, деталі конфлікту, тісно пов'язані з важкими пережи-ваниями.

Парамнезії є розладами (обмани) пам'яті, що відносяться не лише до відтворення, але і до запам'ятовування. Вони можуть спостерігатися і у здорової людини як епізодичне явище при афектах, коли відтворення не відповідає дійсності, а спотворено. Парамнезії підрозділяються на конфабуляції, псевдоремінісценції і фантазмы.

Стани порушення пам'яті, при яких вигадані пси-хически хворим події набувають форми спогадів, назы-ваются конфабуляціями. Наприклад, підліток, нерухомо нахо-дящийся в ліжку після закритої травми черепа, стверджує, що він тільки що повернувся з театру, магазину, і при цьому описы-вает свої переживання, пов'язані з цими вигаданими событи-ями. Конфабуляції спостерігаються при травматичних, инфекцион-ных, психозах інтоксикацій і реактивних.

Псевдоремінісценції, які не завжди легко відрізнити від кон-фабуляции, є помилковими спогадами при рас-стройстве запам'ятовування. Найчастіше спостерігаються при травма-тическом, корсаковском психозі, іноді у олігофренів. При цьому пропуски пам'яті заповнюються відтвореннями подій, действи-тельно що мали місце в житті хворого, але що відносяться до іншої ситуації: підліток, що отримав травму черепа при падінні з дерева, пояснює причину цієї травми своєю участю в бою з ворожим танком.

Фантазмы - сценоподобные образні представлення, возника-ющие без реального подразника. Вони діляться на паралитичес-кие і істеричні. Перші спостерігаються при глибоких формах недоумства і характеризуються безглуздим змістом. Другі ча-ще характерні для істеричних психогеній, псевдології (брехунів < і фантастів). При цьому суб'єкти, у яких відзначаються истери-ческие фантазмы, вважають себе учасниками надзвичайних проис-шествий, яких насправді не було, прагнуть находить-ся в центрі уваги оточення. У істеричних психопатів, особливо патологічних брехунів і фантастів, може спостерігатися патологічний обман пам'яті. При обмані пам'яті хворою з чув-ственной жвавістю переживає своє помилкове сприйняття як щось достовірне, він вірить в істинність своїх неправильних воспоми-наний. Патологічна брехня явно недоцільна, позбавлена ло-гики і здорового глузду, людина розуміє усю її безплідність, але не може протистояти потребі брехати. Звичайна ж брехня, на відміну від патологічної, завжди переслідує особисту корисливу мету, несе компенсаторну функцію по уникненню покарання, спробу представити себе в очах оточення у вигідному для себе світлі.

Обмани пам'яті можуть спостерігатися і у формально здорових людей при значній перевтомі, стані астенії після перенесеного соматичного захворювання, коли, наприклад, чужа думка, почута від інших або прочитана в книзі, восприни-мается як своя власна. Йдеться про помилкове, мимовольном віднесенні людиною до себе подій життя, в яких він нібито брав участь, але які насправді йому відомі з рас-оповідей близьких або з книг. Таке явище називається криптомне-зией.

ПАТОГЕНЕЗ ПОРУШЕНЬ ПАМ'ЯТІ

Патогенез розладів пам'яті нині повністю не з'ясований. Прагнення локализационистов звести патологію [ІМ'Я ти до поразки конкретних ділянок головного мозку окааилш \, безплідними. Тривалий час розлади пам'яті об'ьиспилиеь з позицій психоморфологизма, крайнім виразником якого ou./i

А. Гарпер, що стверджував, що пам'ять є функцією гп , i

ламуса. Дослідження вітчизняних психіатрів показали, що та яке спрощене уявлення про складну психічну функцію пам'яті в нормі і патології є неправильним.

Типи пам'яті, обумовлені взаємодією обох сигналь ных систем, - механічна, наочно-образна (при нрсоблада нді першої сигнальної системи) і логічно-смислова (при пре-обладание другої сигнальної системи) свідчать про те, що патогенез розладів пам'яті обумовлений порушенням функції мозку в цілому, а не тільки лобових, тім'яних або інших доль півкуль великого мозку, у тому числі гіпоталамуса. Та-ким образом, слід вважати, що патофізіологічною основою порушень пам'яті є послаблення, зниження функциональ ний збудливості (реактивності) кори великого мозку.

На думку фізіологів И. М. Сеченова і И. П. Павлова, в ос-нове процесів пам'яті лежать рефлекторні механізми, обеспечи-вающие віддзеркалення навколишньої дійсності, закріплення, збереження і відтворення отриманої інформації. Слід від сприйнятої інформації краще зберігається тоді, коли раздра-жители мають оптимальну силу, а реактивність мозку достаточ-но виражена, бо фізіологічною основою пам'яті є фор-мирование в мозку тимчасових зв'язків. Запам'ятовування грунтується на закріпленні цих зв'язків і взаємодії їх із слідами преж-них роздратувань, відтворення - на їх актуалізації, а забы-вание - на гальмуванні, згасанні тимчасових зв'язків.

При олігофренії в тканині мозку з'являються вогнища деструкції, що веде до порушення усієї психічної діяльності, особливо рухливості нервових процесів, внаслідок чого тимчасові зв'язки стають інертними, а утворення нових зв'язків ускладнене. При цьому внаслідок неможливості освіти складної систе-мы зв'язків здатність до абстрагування і узагальнення є неповноцінною. У літньому віці у зв'язку з віковими птро-фическими змінами в тканині мозку рухливість кіркових про-цессов також знижується. При цьому внаслідок зниження реактив ности кори великого мозку, послаблення процесу збудженні утруднюється як встановлення нових тимчасових зв'язків, так і вос-произведение старих, аж до повної неможливості формиро вания цих зв'язків, тобто неможливості що-небудь запам'ятати.

Відновлення пам'яті при ретроградній амнезії в тих СЛуЧ! ях, коли механічна травма мозку не супроводжується виражений ний деструкцією його тканини, патофізіологічно пояснюється устра-нением гальмування. Інтерес представляють дослідження але з'ясуванню хімічних механізмів, ролі білкового обміну і рибо-нуклеиновой кислоти в утворенні слідів пам'яті, використання даних кібернетики про рахункові пристрої, об'єм машинної, про-граммированной пам'ять.