Глава XIX

ШИЗОФРЕНІЯ У ДІТЕЙ І ПІДЛІТКІВ

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ

Шизофренія - одне з найбільш поширених психичес-ких захворювань з недостатньо з'ясованою етіологією, має тен-денцию до хронічної течії і нерідко веде до значної зміни особи, дефекту мислення, розладу эмоциональ-но-волевой сфери, до так званого апатичного недоумства. Діагностувати шизофренічний процес у дітей дошкільного віку важче, ніж у дорослих, оскільки, по-перше, у дітей не-которые характерні симптоми захворювання згладжені, по-друге, процес, що почався в першому критичному періоді, настільки за-держивает розвиток дитини,, що іноді важко відмежувати шизо-френический дефект від олігофренії.

Клінічно шизофренія у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, у зв'язку з онтогенезом, що не закінчився ще, менш вираженою диференціацією особових особливостей, недостатністю умовно-рефлекторних зв'язків, характеризується менш вираженою психотической симптоматикою. Прояви за-болевания у дітей середнього і старшого шкільного віку не отли-чаются від таких у дорослих. У передпубертатному і пубертат-ном періодах, на відміну від першого вікового критичного, за-болевание характеризується більш вираженими психічними рас-стройствами.

Діти і підлітки, що страждають шизофренією без виражених психічних розладів, не потребують стаціонарного лікування.

Вони перебувають на обліку в диспансері, отримують амбулаторні лече-ние і навчаються в звичайній або допоміжній дефектологичес-кого профілю школі. Але навіть при такій атиповій в'ялій течії хвороба може привести до неповноцінності мислення, зубожінню ин-тересов і навіть до апатичного недоумства. Зрозуміло, це не озна-чает, що хворобливий процес не може зупинитися у своїй ди-намике. При застосуванні ефективних психотропних засобів воз-можна компенсація і навіть практичне одужання. Але в більшості випадків захворювання прогресує, має наклон-ность до затяжної течії, наростання емоційної тупості і зниження інтелекту.

Шизофренічний процес в дитячому і підлітковому віці тісно пов'язаний з критичними періодами, кожен з яких отли-чается своєю специфікою, накладає свій відбиток -на симпто-матику захворювання, його течію і прогноз.

Організм дитини у момент захворювання шизофренією находит-ся в періоді формування, тому в клінічній картині пре-обладают симптоми порушення психічного і соматичного раз-вития. Мозок дитини із-за незавершеності онтогенезу часто отве-чает на дію шкідливих чинників загальнішими реакціями, ніж мозок дорослого (підлітка), що обумовлює ту, що значну генералізує шизофренічного процесу. Цим пояснюється бо-лее важка течія шизофренії в ранньому дитячому віці і менша ефективність лікування. Таким чином, почало заболе-вания в ранньому дитячому віці несприятливо в прогностичес-ком відношенні і призводить до виникнення важко протікаючих форм шизофренії (Е. Г. Сухарева, 1955).

Дефектологові необхідно знати симптоматику і прогноз шизо-френии у дітей, тому що йому доводиться працювати з учнями допоміжних шкіл, перенесли шизофренію, і дітьми, по-сещающими дитячі сади спеціального профілю. Необхідність цих знань обумовлена ще і тим, що дефектологи стикаються з цим контингентом хворих при роботі в поліклініках, психо-неврологических, нейрохірургічних, лікувальних установах.

Соціальне значення шизофренії визначається не лише час-тотой цього захворювання, тривалістю його течії, неблагопри-ятным, у ряді випадків, результатом, але і ще і тим, що хвороба пора-жает переважно молоде життєздатне населення. Следу-ет відмітити, що існуюча точка зору на шизофренічний процес у дітей і підлітків як на процес, в усіх випадках за-вершающийся несприятливим результатом, не відповідає даним клінічної і педагогічної практики.

ОСНОВНІ КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ

Виділення шизофренії як самостійного захворювання під назвою "раннє недоумство" зазвичай зв'язують з ім'ям извест-ного німецького психіатра Э. Крепелина, прош-лого століття (1899), що описав у кінці, клініку, течію і результат цього захворювання.

Проте клінічні прояви шизофренії були описані оте-чественными і зарубіжними психіатрами під різними назва-ниями набагато раніше, ніж це було зроблено Э. Крепелином. Так, П. А. Бутковский описав це захворювання в 1834 р. під назвою "суемудрие", П. П. Малиновский - в 1847 р. під назвою "невро-жденное безглуздя", В. X. Кандинский - в 1882 р. під назвою "идиофрения", а С. С. Корсаків - в 1891 р. під назвою "ди-знойя". Швейцарський психіатр Э. Блейлер детально описав кли-нику шизофренію в 1911 р.. Патофізіологічні механізми ши-зофрении уперше обгрунтував И. П. Павлов. Приведені факти свідчать про те, що вчення об шизофренію і її виділення в самостійну хворобу значною мірою є заслугою вітчизняних учених.

Клінічні прояви шизофренії характеризуються поли-морфизмом симптомів і синдромів; їй властиві різноманітні варіанти течії з наявністю різних стадій і форм заболева-ния. Особливості течії шизофренічного процесу у дітей за-ключаются в тому, що у них на перший план виступають двигатель-ные порушення і катонические розлади, наростаючий аутизм з деперсоналізацією і своеобразными прожектерськими фантазія-мі, рудиментарними формами марення з тривогою і страхом. Якщо для шизофренії дорослих характерні слухові галюцинації, то у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, навпаки, переважають зорові галюцинації і більше виражені ги-бефренические симптоми.

Усі різноманітні прояви шизофренії у дітей і подрост-ков можна згрупувати в чотири найбільш типові психопато-логические стани, властиві до певної міри для усіх форм шизофренії.

Патологічне (бредоподобное) фантазування спостерігається переважно у дітей дошкільного віку. Потрібне раз-личать безплідну фантазію, засновану на збоченому поні-манії реальності, і корисну, таку, що спирається на реальну дейст-вительность. Остання є необхідною умовою творче-ства.

Дитина - не безпідставний фантазер, він реалістичний, але його фантазія проста, примітивна. Незначний практичний досвід дитини є причиною його своеобразного дитячого фан-тазирования. Але якщо воно базується на нереальному грунті, то суж-дения, які відштовхуються від дійсності, дають дитині неправильне уявлення про світ, формують бредоподобные фантазії.

Патологічне фантазування спочатку своєї появи поч-ти не відрізняється від звичайних фантазій дитини. Але надалі воно набуває абсолютно відірваного від реальності характеру і нерідко пов'язано з обманами почуттів. Дитина починає уживатися з персонажами свого фантастичного світу, в якому йому раз-решается усе, що в звичайному житті не доступно. Він живе сте-реотипной життям гри, яка діаметрально протилежна

навколишній дійсності. У фантазії дитина намагається ре-1ЛИ30вать нездійсненні прагнення, мріє про могутність, от-крытии невідомих країн, захоплюється винаходами, питаннями філософського характеру, наприклад: що таке життя, люди, час

и'му цукор солодкий, навіщо ми живемо, чи не можна мати один

i З і три руки і т. д. Затверджуючи, вигадуючи, що він заєць або лошад- iwi, дитина відмовляється від звичайної їжі, вимагає дати трави, iсна, зерна.

Лбулия у дітей шкільного віку спостерігається у вираженій фірмі. При цьому дитина стає в'ялою і апатичною, переста-|'г проявляти властиву йому до цього активність, замикається і собі, стає малодоступною і незрозумілою для оточення. 1 клонность до тривалого бездіяльного існування, на-растающая млявість, зниження психічної активності, різке па- iHiiiic працездатності, як би хронічна втома є ранніми характерними ознаками шизофренії.

Як правило, батьки і педагоги розцінюють абулію як прояв ліні. Насправді це не лінь, а початок шизо-френического процесу. З часом зниження активності проявляється усе більш різко. Дитина перестає виконувати свої обов'язки, нічим не цікавиться, безцільно бродить з кута в утлий, годинами, днями знаходиться в ліжку, у нього відсутні вле-Ч1НИЯ і бажання, він відмовляється відвідувати дитячий сад або шко-лу, не спілкується з рідними і друзями, стає неохайним. Зниження вольової активності призводить до того, що дитина пере-стает виконувати навіть найпростіші дії : якщо йому не перед -' Mi .йог їжі, то він, не приймаючи її, цілими днями лежить в посте-ли. Разом з вказаними порушеннями вольової активності не-рідко спостерігаються невмотивовані, безглузді вчинки типу імпульсивності. Несподівано на тлі спокійного стану боль-ной може голосно закричати, несподівано ударити, поцілувати незнайому людину, цинічно вилаятися, наполегливо домагатися реалізації безглуздого бажання. До згаданих явищ нерідко приєднуються іпохондричні, маячні ідеї дії і галюцинації. В більшості випадків вони нестійкі, носять от-рывочный характер.

Емоційна тупість належить до постійних і на-иболее характерних проявів шизофренії. Внаслідок нараста-ющего згасання емоцій хворої втрачає контакт з оточенням, стає байдужим до того, що у минулому складало осно-ву його інтересів, проявляє байдужість до рідних і друзям, до споей життя. У хворого втрачається почуття такту, з'являються грубість, безсоромність, з кожного нікчемного приводу воз-никает вибух люті, навпаки, на дію сильного раздражи-теля він не проявляє ніякої реакції у відповідь, у нього немає ВЗАИМО-СВЯЗИ між афектом і інтелектом (интрапсихическая атаксія).

У затяжних випадках, що далеко зайшли, спостерігається різке рас-стройство емоцій, афектна амбивалентность трансформирует-ся в емоційну тупість. Хворий втрачає яскравість і безпосередність переживанні, його ніщо не цікавить, не радує і не засмучує. Словом, у міру прогресу хвороби эмоциональ-ные реакції набувають характеру повної байдужості, нараста-ют зубожіння почуттів, емоційна тупість.

Розщеплення (розірвана) мислення є ознакою, типовою для будь-якої форми шизофренії. При цьому слідує учи-тывать, що у підлітків схильність до мудрування і резонер-ству може емітувати шизофренію за наявності інших психи-ческих захворювань. Розірваній мислення, що свідчить про стадію розквіту шизофренічної симптоматики, передують хворобливе резонерствування і безплідне мудрування. У хворого з'являються багатомовність і манірність, змінюються целеустрем-ленность і цілеспрямованість, інтереси і афекти як би сме-щаются, його цікавлять питання, які абсолютно не заслужи-вают уваги, випадковий факт або випадково почуте слово стає приводом для незрозумілих і тривалих роздумів.

Надалі спостерігається порушення єдності психіки, утра-чивается логічний зв'язок розумових операцій. Асоціації носять найхимерніший характер, судження неожиданны, неле-пы, суперечливі. Мислення хворого то повертається до прой-денному, то несподівано обривається, а потім триває в на-правлении, що не має нічого спільного з первинним. Мышле-ние стає розірваним, ігноруються логічні зв'язки, хворий наділяє слова новим сенсом і користується ними в необыч-ном значенні. Мова малозрозуміла або безглузда, порушуються внутрішні зв'язки і в письмовій мові. Іноді мова настільки разо-рвана, що цілком складається з обривків не пов'язаних між собою фраз. Нерідко вона має характер просторових, абстрактних, часто малозмістовних або туманних міркувань на загальні теми.

Розщеплення мислення може дати привід до помилкового впе-чатлению про порушення свідомості. Хворий відповідає невлад, не по суті, говорить безглуздості, невірно називає час дня, окру-жающих осіб, його мислення стає розірваним: він соединя-ет представлення, що воєдино не мають логічному зв'язку, і поняття, а в граматично правильно побудованих фразах поєднуються не-сумісні представлення: зникає смисловий зв'язок, в резуль-тате чого судження перетворюються на безглуздий набір слів. Характерне переживання хворим відчуженості його думок, він говорить про те, що у нього з'являються чужі думки, течія яких не залежить від нього і суперечить його прагненням.

Таким чином, для розщеплення мислення при шизофренії характерний відрив мислення від реальності, схильність до бесплод-ному мудруванню і символіці. Одні хворі дуже багато го-ворят, інші зовсім перестають говорити або стереотипно повторя-ют окремі слова, фрази, нанизуючи безладно одне на дру-гое. Мова рясніє новими словами, що не зустрічаються в ужитку. У письмовій мові переважають химерні букви, завиті, под-черкивание, велика кількість розділових знаків, символічні обозначе-ния та ін.

ОСНОВНІ ФОРМИ ШИЗОФРЕНІЇ

Приведений вище опис основних психопатологічних ознак шизофренії не вичерпує усієї різноманітності її кли-нической симптоматики. Вказані характерні ознаки шизо-френии самим різним чином поєднуються з іншими психопа-тологическими проявами, тому розпізнавання цієї хвороби нерідко представляє великі труднощі. Форму шизофренії оп-ределяют на підставі переважаючої психопатологічною симп-томатики і закономірностей перебігу захворювання. Проте ця симптоматика не завжди стійка у своєму прояві: у міру прогресу шизофренічного процесу одні ознаки мо-гут комбінуватися з іншими, одна форма шизофренії може трансформуватися в іншу, можливе виникнення смешан-ных станів. Не завжди у дітей психопатологічна симптому-тика досить виражена і ясно обкреслена, як це буває у взрос-лых. Нижче ми приводимо характеристику основних форм шизофре-нии, що найбільш часто зустрічаються у дітей і підлітків.

Кататонічна форма в одних випадках характеризується нарас-тающей замкнутістю, відчуженістю від навколишньої действи-тельности і депресією, але частіше відзначаються кататонічні возбу-ждение, що переходить в ступор, сильну напругу м'язів, засты-вание в химерних позах, нерухомість, негативізм, відмова від їжі і мовного контакту. Зрозуміло, кататонічні прояви можуть спостерігатися при "інших формах шизофренії, але при цій формі вони утворюють своєрідний комплекс симптомів - катато-нический синдром.

Кататонічна форма шизофренії часто проявляється гостро, зазвичай на тлі нормального до цього розвитку психіки. Хворий знаходиться в змозі то повної знерухомленості, то різкого дви-гательного збудження з імпульсивними і агресивними поступ-ками. Спочатку у дитини з'являються стереотипні рухи, відзначаються одноманітні маніпуляції з іграшками, размахи-вание руками, потім настає застигання в одноманітних позах, дитина забивається в кут, не реагує на оточення і не відповідає на питання. Для цього стану характерні неодно-кратные чергування ступора із застиглими позами і збудження, що перериваються нетривалими ремісіями, причому цей пе-реход здійснюється несподівано. У випадках гострої течії хвороба обмежується декількома нападами ступора і збудження і настає одужання. При хронічній течії шизофренії у хворого наростають явища млявості і загальмованості з редки-ми тривалими, ремісіями, настають виражені изме-нения психіки у вигляді афектного спустошення і наростаючого недоумства. Таким чином, кататоническои формі шизофренії характерні як тривалі ремісії, так і повне одужання.

Гебефренічна, або юнацька, форма шизофренії, характе-ризующаяся повільною течією, спостерігається в старшому школь-ном і юнацькому віці. Захворювання починається поволі, з

появи скарг на неуважність, головний біль, безсоння; про-текает місяці і роки. Оточення хворого часто не може уста-новить час початку хвороби. Провідною ознакою з-аболевания є придуркуватість з невмотивованими веселощами і двигатель-ным збудженням. Переходи від депресії до вибухів веселощів украй неожиданны. Э. Крепелин називає гебефренічну фор-му шизофренії "недоумством з дурістю, безглуздим недоумством з безглуздими, придуркуватими витівками, дивацтвом". Постійними симптомами цієї форми хвороби є безглузда веселість з манірністю, риси придуркуватості, одні і ті ж безглузді витівки, схильність до дивацтва, гримасничанию і кривлянню, в яких неважко помітити риси пуерилізму.

При цій формі нерідко спостерігаються галюцинації і бредо-вые ідеї, які зазвичай носять уривчастий, мінливий харак-тер, придумані як би з метою повеселити співрозмовника. У одних випадках зміни психіки неглибокі, працездатність сохране-на, але знижена. В більшості випадків результатом хвороби є недоумство з характерною придуркуватістю. На думку психіатра И. Ф. Случевского, несприятливий прогноз цієї форми шизо-френии пояснюється її виникненням у молодому віці, вслед-ствие чого клітини кори великого мозку легко гинуть.

Проста форма шизофренії починається в будь-якому віці, але частіше зустрічається в дитячі роки, рідше - в юнацьких. Захворювання розвивається поступово, спочатку непомітно для оточення, не справляючи враження психічного розладу. Хворій начи-нает погано вчитися, втрачає інтерес до школи, пропускає заняття. Деякі хворі намагаються трудності в навчанні компенсувати усидливістю, але терплять невдачу, кидають навчання, поривають дру-жеские зв'язки з близькими і товаришами, інтелектуально опуска-ются.

Провідними ознаками хвороби є що прогресує ут-рата інтересів, наростаюча млявість, эмоциональое байдужість, замкнутість і зниження інтелекту. Епізодично виникають гал-люцинации і параноїдний стан, що супроводжуються злісною агресивністю по відношенню до рідних, які наполегливо тре-буют, щоб дитина відвідувала школу. Хворі йдуть з дому, про-водят час в безцільних поневіряннях на вулиці, залучаються до ан-тиобщественные вчинків. Близькі починають відмічати болезнен-ное стан тільки тоді, коли воно досягає значного розвитку, проявляючись афектною тупістю, невмотивованою упертістю і безглуздими міркуваннями. Перебіг захворювання мо-жет бути різним, але чим молодше вік, в якому почався шизофренічний процес, тим значніше інтелектуальний дефект. У кращому разі хворий пристосовується до нескладних трудових процесів, користуючись репутацією неповноцінного. У бо-льшинстве випадків хвороба прогресує, приводячи в зубожінню психіки, апатичному недоумству.

Прищеплена форма шизофренії (пропфшизофрения) наблюдает-ся у дітей і підлітків, які у минулому перенесли яке-небудь

органічне ураження головного мозку, що викликало затримку Психічного розвитку, переважно олігофренію або демен-||,||ц| легкої міри. Дані аналізу свідчать про те, що до початку захворювання для особи дитини характерні були наступні особливості : вередлива упертість, замкнутість, взры- IH.I дратівливості, перенесені захворювання невиясненої чтиологии, діатез, інтоксикації, черепномозкові травми та ін. Т/1 кпм чином, шизофренія прищеплюється вже на біологічно і i мшенную грунт, що значно ускладнює течію патологи-ческого процесу і приводить, особливо при виникненні заболе-ипиия в ранньому дитячому віці, до несприятливого результату (зупинка в розумовому розвитку).

Течія і результати вказаних форм шизофренії дуже различ Хвороба може закінчитися одужанням, тривалою ре-місією, апатичним недоумством. Загальним для усіх форм шизофре-нии є порівняльна одноманітність початкових станів. Навіть при практичному одужанні у хворого залишається вы-раженная в тій або іншій мірі інтелектуальна неповноцінність.

Протягом шизофренії можна виділити три стадії - началь-ную, розквіту симптоматики і початкову. Початкова стадія забо-левания може мати підгостру або хронічну течію. Гостре нітрохи хворобі спостерігається в підлітковому періоді, що пов'язано, по ипдимому, з ендокринною перебудовою. Гостро виникаюча щиюфрения, що протікає з бурхливою психотической симптоматикою, характеризується сприятливішим результатом і прогнозом, чим хронічно виникаючий процес із затяжною в'ялою течією, Який часто призводить до недоумства. Шизофренічне слабо-умие не слід ототожнювати з іншими видами недоумства. Апа-РИЧеское (шизофренічне) недоумство характеризується менш грубими деструктивними змінами в тканині головного мозку, чим недоумство при початкових станах після перенесеного травматичного (коммоционного), епілептичного і інших ор-ганических психозів.

БІОЛОГІЯ, ПАТОГЕНЕЗ І ПРОФІЛАКТИКА ШИЗОФРЕНІЇ

Існує багато різних гіпотез і теорій виникнення шизофренії. До недавнього часу найбільш поширеною була теорія спадкового походження. Тим часом багато-чисельні дослідження показали, що спадкова отягощен-пость в сім'ях хворих шизофренією не вище, ніж в сім'ях здо-ровых людей. Не переоцінюючи роль спадковості у возник-новении шизофренії слід все ж визнати, що вона, поза сумнівом, створює сприятливий грунт для розвитку цього захворювання. У се-мейном анамнезі хворих шизофренією виявляється немало патогенних чинників, які опосередковано знижують сопро-тивляемость тканини головного мозку у потомства. Несприятливі умови життя, перенапруження кіркових процесів з последую-щим зміною ферментативного обміну в тканині мозку навіть у

майбутніх батьків можуть наслідувати нащадками, знижуючи за-щитные здібності їх організму, тобто створюючи у них предрас-положенность до виникнення хвороби.

Деякі учені дотримуються інфекційної теорії ши-зофрении (полиинфекционной, хрониосепсиса), інші вважають її вірусним захворюванням.

Найбільше визнання отримала аутоинтоксикационная теорія виникнення шизофренії. Згідно цієї теорії, шизофренія розвивається на основі типологічних, онтогенетичних особен-ностей під впливом несприятливих умов навколишньої сре-ды. Виникнення її обумовлене інтоксикацією організму недо-окисленными, нерозщепленими продуктами білкового обміну (нитролы, аміак, фенолкризолы та ін.), які пригноблюють, бло-кируют окислювально-ферментативні процеси в тканині мозку, внаслідок чого мозок недостатньо засвоює кисень. Возникаю-щее при цьому кисневе голодування - гіпоксія являється причи-ной нейродинамічних і морфологічних змін в централь-ной нервовій системі, що відбуваються при шизофренії.

Відомий радянський психіатр В. П. Протопопи підтвердив і надалі розвинув концепцію И. П. Павлова про те, що патоге-нез шизофренії обумовлений наявністю хронічних гіпнотичних (фазових) станів, зниженням сили основних кіркових процес-сов, підвищенням їх иррадации і патологічною інертністю. У основі механізму розвитку шизофренії лежить позамежне (охоронне) гальмування. Ряд шизофренічних симптомів (мутизм, кататонія, негативізм, воскова гнучкість, гебефрениче-ские явища та ін.) є наслідком саме позамежного гальмування в корі великого мозку, фазових станів і высво-бождения підкіркових структур з-під контролю кори. Разумеет-ся, механізм виникнення шизофренічного процесу тільки позамежним гальмуванням не вичерпується. Питання етіології і патогенезу шизофренії нині остаточно не ре-шены і вимагають подальшого вивчення і дослідження.

Профілактика шизофренії аналогічна профілактиці психи-ческих захворювань взагалі. За наявності обтяженої наследст-венности і слабкому типі психічної діяльності потрібні заходи, спрямовані на зміцнення нервової системи шляхом її тренування. Ці індивідуальні заходи передбачають організацію лікувально-педагогічної дії на соматично і психічно ослаблених дітей, встановлення певного ре-жиму, лікування хронічних інфекцій, напрям дітей в специ-альные школи санаторного типу. Велике значення мають лечеб-ная фізкультура, тривалий сон, перебування на свіжому повітрі. Завданням медико-генетической консультації є пре-дупреждение шлюбів між особами з шизофренічною отягощен-ностью. Дітей замкнутих, ранимих слід залучати до коллек-тивным занять, громадської роботи. Не менш важливим є попередження психічної травматизации, особливо боязких, полохливих дітей із слабким типом психічної діяльності.

ЛІКУВАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАХОДИ

Для лікування хворих шизофренією широко застосовуються пси-хотропные лікарські засоби. Лікування має бути макси-мально індивідуальним. При призначенні медикаментозної тера-пии слід враховувати шизофренічну симптоматику, особеннос-ти соматичного стану хворого. При шизофренії з выражен-ным токсикозом застосовують дезинтоксикационную терапію і сред-ства, що підвищують реактивність організму (розчини, - изотони-ческий натрію хлориду, глюкози, натрію гіпосульфату, магнію сульфату, а також гормони, антибіотики, снодійні засоби і

ін.).

Якщо згадане лікування виявляється неефективним, приме-няют методи, що обумовлюють глибшу переотройку в організмі, наприклад, інсулінотерапію. Лікування інсуліном про-водят у поєднанні з психотропними препаратами, терапією сном і протисудомними засобами. Широко застосовується лікування нейролептичними засобами (аминазин, або хлорпромазин), які зменшують рухове збудження, емоційну напругу, роблячи заспокійливу дію. Одним з ме-ханизмов дії нейролептичних засобів є посилення охоронного гальмування.

Для лікування хворих шизофренією дітей і підлітків широко застосовують сульфозин, що посилює окислительно-восстановитель-ные процеси в організмі. Аналогічний ефект дає застосування резерпина, стелазина, галоперидолу та ін. Переривчастий медика-ментозный сон і психотерапія також грають важливу роль в лече-нии цього контингенту хворих.

В період відновлення і ліквідації охоронного тормо-жения в клітинах кори великого мозку і у стадії резидуального дефекту велике значення має трудова терапія, яка спо-собствует подоланню аутизму, відновленню контакту з внеш-ним світом, виробленню трудових навичок і компенсації утрачен-ных функцій, поверненню хворого в реальну обстановку, перешкоджає відходу в хворобливі переживання. Іноді сама боль-ничная обстановка, з її ізоляцією від навколишньої действительно-сти, сприяє розвитку у хворого відчуженості, аутизму. Тому трудова терапія, щоб робити лечебно-педагогиче-ское дію, має бути емоційно насиченою, тобто що включає не лише трудові процеси в майстерні, але і шкільні заняття, ігрову діяльність.

Діти і підлітки, що страждають атиповою, уповільненою шизо-френией, навчаються в загальноосвітніх школах, а що страждають апатичним недоумством з порівняно впорядкованим поведе-нием - в допоміжних. Педагоги і лікарі повинні враховувати, що в організмі учня, страждає шизофренією або нахо-дящегося в її початковому стані, разом з патологічними из-менениями існують фізіологічно підлягаючі зберіганню компенсатор-ные механізми, які необхідно використовувати в педагогічній практиці, щоб допомогти хворому пристосуватися до умов навколишньої дійсності. Ефективність лечебно-педагоги-ческого втручання визначається тим, наскільки ці специа-листы (лікар і педагог) володіють методами психотерапії, чи зможуть вони проникнути у внутрішній світ аномального.

При раціональному проведенні лікувально-педагогічної роботи можна добитися значних успіхів. Залучення такої дитини до життя колективу, насичення шкільного життя яскравими, нагляд-ными, емоційними подразниками, наполегливі разъясне-ния, переконання, дотримання режиму, полегшуюче звикання до нових умов, допомагають усунути явища аутизму і зробити аномального суспільства, що вчиться прийнятним членом.

При неповному одужанні і наявності інтелектуального де-фекта педагог і лікар передусім повинні протидіяти аутистическим схильностям хворого, активно підтримувати кін-такт учня із зовнішнім світом, домагатися його расторможенно-сти і активності.

Якщо хворий із-за низької активності і зниження інтересів не навчається в школі і не працює удома, то зусилля педагогическо-го і медичного персоналу мають бути спрямовані на те, щоб він систематичний щодня працював хоч би 2-3 ч в день. Для хворих шизофренією, що знаходяться в стані ремісії, умст-венный і фізична праця не протипоказані, а, навпроти, помо-гают їм адаптуватися до умов навколишньої дійсності, надають хворому значну допомогу. Тому при навчанні в допоміжній школі важливу роль грає розвиток навичок самообслуговування, заняття учня трудовою діяльністю - якою-небудь цікавою роботою, сприяючою розвитку соци-альных зв'язків (заняття в класах, майстернях, спортивна і круж-ковая робота, художня самодіяльність, участь в сани-тарно-просветительных бесідах та ін.).

Як вже вказувалося, велике значення за останні роки придбало лікування психотропними препаратами (транквилизато-рами, антидепресантами, нейролептиками). Вони мають ряд пре-имуществ над лікарськими засобами інших груп, оскільки характеризуються вибірковістю дії на певні системи мозку. Психотропні препарати (аминазин, трифтазин, левопромазин, галоперидол та ін.) можна застосовувати не лише в стаціонарних, але і в амбулаторних, домашніх умовах, в школі. Проте необхідно враховувати, що тривале застосування цих препаратів може позначитися негативно.