4. Види кераміки. Відмітні ознаки різних видів керамічних виробів

Майолікові вироби мають рельєфні прикраси, часто покриваються одно- або багатоколірною глазур’ю. Черепок майоліки пористий, за складом і властивостями близький до фаянсу.

Вироби тонкої кераміки характеризуються спеченим дрібнопористим черепком, з однорідною, щільною структурою. До такої кераміки належать вироби зі спеченим на зламі черепком (твердий, м’який, кістяний і фритовий фарфор, тонкокам’яні вироби) та вироби з пористим черепком (фаянс, майоліка, напівфарфор).

Твердий фарфор має високу механічну, хімічну і термічну стійкість. Шихту для твердого фарфору готують із маси, що містить 50% глинистих речовин, 25% – польового шпату і 25% – кварцу. З твердого фарфору виробляють, в основному, посуд повсякденного призначення.

М’який фарфор характеризується високою просвічуваністю, але меншими термічною і механічною міцністю. Шихта для виробництва м’якого фарфору містить 30% глинистих матеріалів, 30 – 36% – польового шпату і 20 – 45% – кварцу. Використовують м’який фарфор при виготовленні художніх виробів.

Кістяний фарфор складається з маси, до складу якої, крім звичайних компонентів, входять 20 – 60% кістяної золи. Кістяний фарфор добре просвічується, але має низьку механічну і термічну міцність. Застосовується для виготовлення сувенірного посуду.

Фритовий фарфор за складом нагадує скло, тому що не містить глинистих матеріалів. Цей вид фарфору через недостатню твердість глазурі і трудомісткість технологічного процесу для виготовлення посуду застосовують рідко.

Тонкокам’яні вироби мають сірі, коричневі, кремові кольори, які залежать від природних властивостей глини. Ці вироби характеризуються високою термічною стійкістю (кружки, кавові і чайні сервізи, хімічний тонкокам’яний посуд, а також жаростійкий кухонний посуд).

Фаянс має білий пористий черепок, водопоглинання якого коливається в межах 9 – 12%. Фаянсові вироби покривають легкоплавкою поливою. До складу фаянсової маси входять 65% глинистих матеріалів, 30% – кварцу (або кварцового піску) і 2 – 5% – польового шпату. З глинистих речовин застосовують не каолін, а беложгущиеся глини, чим і пояснюються властивості фаянсу. Глазурі фаянсових виробів містять оксиди калію, натрію та інші компоненти, що підвищують їх легкоплавкість. Фаянс які фарфор може бути м’яким і твердим. В останні роки з твердого фаянсу виробляють посуд, а м’який фаянс використовується лише в виробництві пічних кахлів.

Майоліка є різновидом фаянсу, має високу пористість. Майолікові вироби зазвичай покривають кольоровою глазур’ю.

Напівфарфор за своїми властивостями займає проміжну ланку між фарфором та фаянсом і переважно застосовуються для виготовлення виробів санітарно-технічного призначення. Напівфарфорові вироби мають вищі якості за фаянсові.

Художні вироби з фарфору виготовляють в дуже широкому асортименті. Їх розрізняють за призначенням і характером обробки.

За призначенням художні фарфорові вироби ділять на: утилітарні – предмети домашнього ужитку (сервізи, карафи, глеки і так далі); письмове приладдя (чорнильні і письмові прибори); приладдя для куріння (попільнички); декоративні – скульптура малих форм, настінні панно та ін.; прикраси (брошки); сувеніри (барельєфи, плакетки).

За характером обробки фарфорові вироби бувають з рельєфним узором або живописом.

Гончарні вироби належать до грубої кераміки. Формують їх на гончарному крузі або в гіпсових формах. Основною сировиною є легкоплавкі глини середньої пластичності. Після сушіння і глазурування вироби випалюють у горнах при температурі 900 – 1000° С.

Відмінні ознаки різних видів керамічних виробів. Щільність фарфорових виробів більша, ніж фаянсових, оскільки черепок у фарфору спікся, а у фаянсу – пористий.

Черепок фарфору в тонких шарах просвічує, черепок фаянсу не просвічує навіть у тонких шарах.

Черепок фарфору білого кольору з голубуватим відтінком, у фаянсу – білий з жовтуватим, сіруватим відтінками.

При ударі об край фарфорові вироби видають тривалий високий звук, фаянс – глухий і короткий. Твердість глазурі фарфору вища в 3,5 рази, ніж у фаянсу.

Термостійкість глазурі фарфору витримує різкі коливання температур без розтріскування. Глазур фаянсу має нижчі межі термостійкості, може бути розтріскування глазурі при високій температурі.

Глазур фарфору більш хімічно стійка до дії лугів, кислот, ніж глазур фаянсу. Край або ніжка у фарфору не заглазуровані, вироби з фаянсу повністю заглазуровані.

Фарфор має спечений, непроникний для води і газів, що просвічується в тонких (до 2,5 мм) шарах, білий з блакитним відтінком черепок. Пористість у фарфору низька (водопоглинання до 0,5%). Як правило, вироби завжди вкриті глазур’ю, однак на дні або на верхньому краї є незаглазуровані місця. Для фарфору завжди використовують тугоплавкі полешпатові глазурі.

Фаянс характеризується пористим (водопоглинання 9–12%) черепком білогокольору з жовтуватим або сіруватим відтінком. Він непросвічує і повністю покривається глазур’ю.