Облицювальні матеріали. Як облицювальні матеріали у виробництві меблів використовують дерев’яний шпон, текстурний папір, синтетичний шпон, синтетичні пластинки.

Кращими споживчими властивостями відрізняється дерев’яний шпон цінних (червоне, лимонне дерево), твердолистяних порід (дуб, бук, ясен).

Текстурний папір – спеціальний папір, що імітує текстуру цінних порід деревини. Він достатньо гарний, але трудомісткий при нанесенні на поверхню.

Синтетичний шпон – текстурований папір, просочений синтетичними смолами. Синтетичний шпон у порівнянні з текстурним папером менш трудомісткий при нанесенні.

Синтетичні пластики мають високу хімічну стійкість, міцність, гігієнічність. Використовують їх для кухонних і дитячих меблів.

Оздоблювальні матеріали, які використовують у виробництві меблів, ділять на такі, що використовються для підготовки поверхні до нанесення плівки і для кінцевої обробки меблів.

Для підготовки поверхні застосовують вибілювальні речовини, барвники, шпаклівку, паронаповнювачі, ґрунтовки.

Для кінцевої обробки меблів використовують лаки, емалі, рівнювальні і полірувальні рідини, полірувальні пасти.

Нітроцелюлозні лаки і емалі утворюють покриття помірного блиску, світло- і вологостійкі, міцні на удар, ремонтопридатні, але недостатньо стійкі до тертя, нагріву, вогненебезпечні.

Покриття поліефірних лаків і емалей характеризуються дзеркальним блиском, високою твердістю, зносостійкістю, світло-, водо- і термостійкістю, але недостатньою стійкістю до ударів, важко піддаються ремонту.

Плівки поліуретанових лаків і емалей мають високу водо-, світло- і теплостійкість, стійкість до ударів, стійкість до тертя, легко поліруються.

Для підвищення гладкості і блиску покриттів застосовують розрівнювальні і полірувальні рідини, полісосковиті пасти.

Клейові матеріали використовують при облицюванні і збиранні деталей меблів. Меблі, виготовлені із застосуванням синтетичних клеїв, мають високу міцність, тепло-, водо- і біостійкість. Використання у виробництві меблів мездрового і кісткового клею знижує його біостійкість, водо- і теплостійкість.

Меблеву фурнітуру ділять на кріпильну і лицеву. Кріпильну фурнітуру використовують для з’єднання елементів та вузлів меблів (шурупи, стяжки, полицетримачі, защіпки та ін.).

До лицевої фурнітури відносять ручки, ключовини, футорки. Лицева фурнітура істотно впливає на функціональні, ергономічні і естетичні властивості меблів, їхню надійність.

Матеріали для формування м’яких елементів меблів. Наповнювачем подушок можуть бути різні види волокон, пуху, пір’я, ППУ, поролону та ін. ППУ (пінополіуретани) – газонаповнені синтетичні полімери на основі уретанових груп, які характеризуються високою еластичністю, зносостійкістю. Строк експлуатації – до 12 років.

Поролон поступається ППУ довговічністю. Розрізняють поролони стандартні – SТ, високоеластичні (латексні) – НR, жорсткі – НS та полегшені (м’які) – НL. Якісний поролон має аналогічний строк служби, що й пружинний блок, проте поступово руйнується внаслідок дії вологи, тепла і кисню повітря. Під час сильного нагрівання виділяє шкідливі ціаномісткі речовини.

Синтетичні матеріали, які застосовують у виробництві м’яких меблів, мають відповідні торговельні назви, наприклад, «холофайбер» (пустотіле) волокно, з якого виготовляють настилові матеріали («брітбонд» «дюрафіл»). Дюрафіл, завдяки вертикально орієнтованим волокнам, подібний за властивостями до пружинного блоку, що дає змогу застосовувати його як наповнювач сидінь.

Завдяки обробки силіконом синтетичні волокна набувають пружності, не звалюються, зберігають свої властивості тривалий час. До них належать брітбонд, скайрон, унікорд, з яких виготовляють м’які елементи меблів.

Поряд з названими застосовують також інші матеріали, наприклад синтепон, синтіпух (узагальнена назва дешевих наповнювач типу «вірджинія»).