Меблеві товари
Художньо-історичні стилі у виробництві меблів
Меблі відомі з найдавніших часів – під час розкопування гробниці Тутанхамона були знайдені їх зразки. Упродовж наступних тисячоліть їх зображення викарбовувались на різних побутових предметах, фресках, папірусах. З розвитком людства розвивалося виробництво меблів – від простих форм дохристиянського періоду до вишуканих зразків візантійських часів, в яких поєднуються деревина, метал і камінь. У період VI тис. до н.е. матеріалами для виготовлення меблів у Древньому Єгипті та Месопотамії слугували різни породи деревини, очерет, листя, шкіра тварин тощо, залежно від заможності їх власників. Лише багатіям були доступні меблі. Незаможні користувалися примітивними виробами – лавами, скринями, столами тощо. На рис. 7.1 зображено крісло в давньоєгипетському стилі.
Рис. 7.1. Меблі Стародавнього Єгипту
Пізніше, за античних часів (Древні Греція, Рим, Візантія), меблі набувають більшої практичності і раціональності форм, які відтворюють і копіюють в Європі пізніше (стиль ренесанс, класицизм). Античні меблі розробляються з урахуванням простоти, вишуканості і реалізму ліній. Характерною ознакою античних меблів є наявність різних видів орнаменту. Їх основа виконується у вигляді лап тварин і птахоподібних створінь; з’являються перші зразки складних меблів (рис. 7.2). Поряд з деревиною широко використовують каміння і бронзу.
Рис. 7.2. Античні меблі
Протилежністю античного став романський стиль, який характеризується масивністю і солідністю (рис. 7.3). Цей стиль відображає суворий стиль життя власників меблів, ознаками яких є надійність, масивність, міцність, грубість форм, глибоке різьблення. З’являється металева, кована фурнітура – замки, петлі, скоби, накладки, за допомогою яких меблі не лише прикрашають, а й укріплюють.
Рис. 7.3. Меблі романського стилю
На зміну романському приходить готичний стиль (середньо- та пізньовікова епохи), характерною особливістю меблів якого є більша легкість конструкції (рис. 7.4), що стало можливим завдяки новій технології обробки деревини – у виробництві меблів застосовують пильну деревину. Рамні конструкції складаються з’єднанням елементів, які прикрашають ажурним різьбленням, рослинними та фігурними зображеннями, а стильове виконання виробів нагадує архітектурні форми готичних храмів – такі самі витягнуті догори.
Рис. 7.4. Меблі готичного стилю
В епоху Відродження (ХV-ХVІ ст.) у Західній Європі з покращанням умов життя вдосконалювалися й меблі. З’явилися двоярусні шафи (праобраз – скрині, поставлені одна на одну), кабінети, ліжка рамних конструкцій з балдахінами, крісла, оббиті шкірою або тканиною тощо.
Неординарністю за всю історію розвитку меблевого виробництва наділені меблі стилю ренесанс, який на відміну від інших є продовженням античного стилю, тобто характеризується як вироби романського і готичного стилів, важкими, проте чіткими формами, логічною будовою, застосуванням декору.
У XVII ст. набуває поширення стиль бароко, меблі якого вирізняються розкішним і пишним декором (рис. 7.5). Його невід’ємним атрибутом є орнамент з особливою легкістю і конкретикою малюнків, тонкістю ліній.
Рис. 7.5. Меблі стилю барокко
Пізніше, в період класицизму (друга половина XVIII ст.), коли була винайдена технологія фанерування, в меблях поєднуються прямокутні форми з декором бароко, широко застосовують техніку інкрустації, для чого використовують деревину різних порід, перламутр, черепахову кістку, метали (рис. 7.6).
Рис. 7.6. Меблі періоду класицизму
З розквітом стилю рококо (друга чверть XVIII ст.) класичну монументальність змінює принадлива динамічність форм. Характерним типом меблів тих часів є комоди з випуклими до центру формами, бюро (письмовий стіл з футляром), софи (рис. 7.7). У цей період з’являються легкі пересувні меблі: стільці, крісла, банкетки, оббиті однаковою тканиною, утворюючи гарнітури.
Рис. 7.7. Софа у стилі рококо
Пізньою формою класицизму є ампір, який виникнув за часи наполеонівської Франції. Меблям цього стилю притаманні давньоєгипетські, римські та грецькі форми, монументальність яких акцентувалася рельєфним бронзовим декором (рис. 7.8).
Рис. 7.8. Меблі у стилі ампір
Стиль модерн (кінець XIX – початок XX ст.) характеризується поєднанням різноманітних художніх рішень у побуті, внаслідок чого меблі набувають нових форм, при цьому широко застосовують відомі прийоми оздоблення, такі, як інкрустація склом і металами (рис. 7.9). Вона стає менш громіздкою, з’являються стінові шафи і ніші.
Рис. 7.9. Шафа у стилі модерн
У другій половині XX ст. у країнах Західної Європи, Америки та СРСР у виробництві меблів домінує принцип функціоналізму: розбірні меблі на основі деревостружкових і деревоволокнистих плит, пластмас та інших матеріалів, характерною ознакою яких є спрощеність форм. Поряд з урбаністичними меблями триває також виробництво ретроспективних моделей.