7. Меблеві товари 241
7.1. Художньо-історичні стилі у виробництві меблів 241
7.2. Матеріали, які використовують у виробництві меблів 246
7.3. Технологія виробництва меблевих товарів 252
7.4. Класифікація і характеристика асортименту побутових меблів 252
7.5. Властивості та вимоги до якості меблевих товарів 260
7.6. Маркування, пакування та зберігання меблевих товарів 261
Перелік літератури….............................................................................213 додатки ...….……….……………….……….………….….…………….….214 Передмова
Для роботи в умовах ринкової економіки мета й завдання товарознавства випливають із мети і завдань, які стоять перед спеціалістами підприємств і організацій – досягнення високої ефективності комерційної діяльності завдяки закупівлі і реалізації товарів відповідного асортименту і рівня якості, тобто конкурентоспроможних.
Для забезпечення відповідності товарів переліченим вимогам, спеціалісти повинні вільно оперувати системою знань і вмінь, що стосуються потреб споживачів, асортименту, властивостей і рівня якості товарів, чинників їхнього формування, методів контролю і умов зберігання.
Основним завданням курсу “Товарознавство господарчих, будівельних та товарів культурно-побутового призначення” є теоретична і практична підготовка фахівців до практичної діяльності. Тому у даному виданні розглянуті основи виробництва, чинники, що впливають на формування асортимента, споживчі властивості товарів із пластичних мас, силікатних, керамічних, будівельних, металогосподарських, хімічних побутових та меблевих товарів. Окрему увагу приділено умовам приймання цих товарів за якістю та їх зберіганню. Наведені основні показники споживчих властивостей товарів.
Товари із пластичних мас
Поняття про полімерні матеріали
Полімерними називають матеріали, які повністю або частково складаються з полімерів – високомолекулярних органічних сполук. Полімери застосовуються практично в усіх напрямках матеріального виробництва й невиробничої сфери. Стабільно зростає попит на готові вироби з полімерних матеріалів з боку найважливіших галузей-споживачів: будівництва, транспорту, сільського господарства, медицини та ін.
В загальносвітовому масштабі для всієї промисловості полімерних виробів характерні випереджальні темпи розвитку, швидке впровадження у виробництво досягнень науки й техніки, постійне відновлення асортименту продукції, що випускається.
В Україні традиційно розвинута галузь виробництва виробів із пластмас. Перспективність розвитку галузі виробництва виробів з пластмас в Україні обумовлена наявністю інтелектуального, виробничого та трудового потенціалів, важливістю вирішення завдань із забезпечення необхідного рівня економічної безпеки країни, зайнятості працездатного населення. Одним із вагомих факторів інвестиційної привабливості, яка є запорукою ефективного економічного розвитку, постають існуючі невисокі екологічні стандарти, завдяки яким розвинені країни схильні розміщувати і розвивати виробництво хімічних товарів в Україні. В Україні міжнародні стандарти ISO серії 14000 були прийняті як національні в 1997 році. Однак їхнє впровадження здійснюється досить повільними темпами. Станом на 1 січня 2008 року в національній системі сертифікації УкрСЕПРО зареєстровані лише 23 підприємства, що впровадили й сертифікували системи управління навколишнім середовищем. Основним предметом ISO 14000 є система екологічного менеджменту. Типові положення цих стандартів полягають у тому, що в організації повинні виконуватися визначені процедури, повинні бути підготовлені певні документи, призначені відповідальні за певні сфери екологічно значимої діяльності. Як і будь-яке хімічне виробництво, зазначена галузь є екологічно небезпечною.
Кожна тонна пластмас дає змогу економити 5,6 тонни сталі, 3,5 тонни кольорових металів, а також значно економити капітальні вкладення та трудовитрати. Застосування полімерних матеріалів – один із ефективних напрямків підвищення якості будівництва за рахунок зменшення маси споруд, підвищення заводської готовності збірних елементів.
Важливою особливістю пластмас є їхня здатність легко оброблятися у вироби потрібної форми і розмірів, що сприяє комплексній механізації й автоматизації виробництва. Пластмаси легко зварюються як між собою, так і з різнорідними матеріалами. Це дає можливість виготовляти з них комбіновані клеєні вироби і конструкції, механізувати монтажні роботи.
Проте пластмаси мають і недоліки. Це відносно невисока теплостійкість, високий температурний коефіцієнт розширення, підвищені повзучність, горючість тощо.
Пластикові пляшки були вперше використані в комерційних цілях в 1947 р., але залишались відносно дорогими до початку 1960-х років. У цей час був винайдений поліетилен високої щільності. Тоді пластикові пляшки швидко стали популярними у виробників і споживачів (рис. 1.1).
а) б)
Рис. 1.1. Використання полімерних матеріалів: а) сировина для
виробництва пластмасових виробів; б) готові вироби
На сьогодні сфера застосування пластмас дуже широка: від традиційних побутових виробів до медичних препаратів. Полімери – основна складова пластмас. Пластмаси можна віднести до композиційних матеріалів. Полімери в них виконують роль зв’язуючого компонента. Крім них, до складу пластмас входять наповнювачі, пластифікатори, стабілізатори, затверджувачі, барвники та інші компоненти (рис. 1.2).
Наповнювачі, перш за все, зменшують витрату полімерів і вартість полімерних матеріалів, поліпшують механічні властивості, зменшують усадочні деформації. Ними можуть бути як органічні, так і неорганічні порошкоподібні чи волокнисті матеріали: крейда, азбест, скловолокно, деревний шпон, папір, бавовняна чи склотканина. Наповнювачі можуть активно взаємодіяти з полімером, поліпшуючи структуру пластмас.
Рис. 1.2. Складові пластмас
Пластифікатори поліпшують процес формування пластмас, зменшують їхні крихкість та жорсткість. Роль пластифікаторів виконують складні ефіри спиртів і кислот, гліцерин тощо. Механізм їхньої дії полягає в послабленні та розхитуванні зв’язків між ланками полімерів, внаслідок чого вони набувають більш еластичних властивостей. Стабілізатори сприяють тривалому зберіганню властивостей пластмас у процесі їхніх виготовлення та експлуатації. Вони запобігають або уповільнюють процеси старіння полімерів при дії світла чи тепла (термо- або фотостабілізатори). Затверджувачі переводять пластмаси в нерозчинний і неплавкий стани. Барвники, або пігменти, дають можливість отримати кольорові пластмаси.
За необхідності до складу пластмас додають спеціальні добавки: антипірени – для підвищення стійкості до займистості, піноутворювачі – для утворення пористості тощо.