2. БудівельнІ товари

1. Класифікація та галузевий розподіл будівельних матеріалів

Будівельними товарами називають матеріали і вироби мінерального та органічного походження, які застосовуються для будівництва і ремонту державних і житлових будівель, промислових підприємств та інших будівництв.

Класифікація будівельних матеріалів. Будівельні матеріали класифікують за призначенням, походженням, складом, за видом вихідної сировини.

За призначенням будівельні матеріали ділять на такі групи:

• в’яжучі;

• для стін і для будівельних конструкцій;

• для покрівель;

• теплозвукоізоляційні;

• облицювальні і оздоблювальні;

• для кріплення;

• для підлог;

• для засклення;

• санітарно-технічні вироби;

• віконні та дверні конструкції.

За походженням розрізняють будівельні матеріали природні і штучні. До матеріалів природного походження відносяться деревина, глина, пісок, природні кам’яні матеріали. Штучними називають матеріали, які одержані в результаті переробки природної сировини: цемент, скло, кераміка та ін.

За складом будівельні матеріали можуть бути мінеральними (глина, пісок, скло, цегла) й органічними (деревина, пластмасові матеріали і ін.)

За видом вихідної сировини виділяють такі підгрупи будівельних матеріалів:

• природні кам’яні матеріали;

• мінеральні в’яжучі матеріали;

• матеріали і вироби на основі мінеральних в’яжучих;

• керамічні матеріали;

• скляні матеріали;

• металеві матеріали;

• дерев’яні матеріали;

• матеріали на основі паперу та картону;

• матеріали на основі полімерів.

Будівельні товари класифікують за призначенням, походженням і видом сировини, способом одержання, структурою, забарвленням, обробкою, формою, розміром, найменуванням, маркою. Основні з них:

• лісоматеріали круглі хвойних і листяних порід. За призначенням розрізняють: ліс пиляний, будівельний ліс, підтоварний. За товщиною він буває 3-х груп: дрібний (6 – 13 см), середній (14 – 24 см) і крупний (26 см і більше). Маркування круглого лісу здійснюється на торці літерою «Б» (будівельний), цифрами – сорт і діаметр.

До хвойних порід відносять сосну, ялину, ялицю, модрину, кедр. До листяних порід відносять: дуб, бук, ясен, клен, явір, граб, горіх, каштан, чинар, грушу, яблуню, липу, березу, вільху, осику, тополю, вербу тощо.

З деревини отримують пиломатеріали хвойних і листяних порід, а також діловий горбиль. Хвойні пиломатеріали поділяють:

- за розміром поперечного перерізу на дошки (ширина не більше подвійної товщини), бруси (якщо товщина і ширина більш ніж 100 мм).

- за товщиною дошки поділяються на тонку (до 32 мм) і товсті (40 мм і товстіші).

- за характером обробки – на обрізні і необрізні. Розміри встановлені при вологості 15%. Дошки і бруски бувають 5 сортів: добірні (Д), 1, 2, 3, 4 сорту, а бруси – 4-х сортів.

Листяні пиломатеріали поділяють на дошки і бруски. За товщиною: тонкі – до 32 мм і товсті – до 35 мм. За довжиною: на короткі – від 0,5 м до 0,9 м; середні – від 1 м до 1,9 м; довгі – від 2 м до 6,5 м. За характером обробки: обрізні; односторонньо обрізні; необрізні.

Горбиль одержують розпилюванням деревини хвойних порід, призначених для будівництва і переробки на дрібну продукцію (штахетник, штукатурна дранка, кілки для помідорів тощо).

До стінових матеріалів відносять: цеглу, пустотілі блоки, портландцемент, гіпс, дранку штукатурну, суху штукатурку тощо. Цегла – глиняна звичайна з добавками та без них і обпалена. Вона буває суцільною і пустотілою, пластичною і напівсухого пресування: одинарна – 250х20х65 мм і модульна (з технологічними порожнинами) – 250х120х88 мм. За морозостійкістю цегла буває 4 марок: F-15, F-25, F-35, F-50. Цифри означають цикли розморожування і заморожування.

Цегла силікатна – це штучний камінь, виготовлений методом пресування із суміші в’язкої речовини та піску й затвердіння під дією пари в автоклаві. Марки силікатної цегли: 259, 200, 150, 125, 100 і 75. Блоки пустотілі, скляні, зварені одномірні безбарвні і кольорові мають квадратну форму лицьових стінок. Товщина лицьових стінок блоків – 9 – 10 мм. Розміри: 244х244х98 мм і 194х194х98 мм.

Жужільний (шлаковий) магнезіальний портландцемент – це гідравлічна в’язка речовина, що твердіє у воді і на повітрі. Гіпс будівельний виготовляють шляхом термічної обробки природного гіпсового каменю. Буває 1-го, 2-го і 3-го сортів. Початок схоплення – не менше як 4 хв., а кінець – не раніше 6 хв. Вапно будівельне (повітряне) – виготовляють шляхом випалу вапнякових порід. Застосовують для виготовлення будівельних розчинів і побілки.

Покрівельні й ізоляційні матеріали застосовують для захисту конструкції від проникнення вологи. До них відносять черепицю глиняну, аркуші азбоцементні плоскі, хвилясті, конькові, S-подібні, руберойд, толь, пергамін, ізол, плити мінераловатні, полімерні матеріали.

Матеріали для облицювання й обробки – склопластик хвилястий, листовий, плоский; фанера клейова. Плити деревостружкові (ДСП), деревоволокнисті (ДВП); аркуші гіпсові обшивальні (штукатурка гіпсова суха); плитка керамічна для внутрішнього облицювання стін; обпалена глазурована; плитка керамічна для підлог обпалена; шпалери (основа – папір, складові: каолін, клейові й олійні фарби, мелена смола, бронзові чи алюмінієві порошки, різні сполуки); плівки полівінілхлоридні самоклеючі тощо.

До приладів для вікон і дверей відносяться різноманітні вироби, які використовуються для навішення дверних чи віконних плетінь, утримання їх у закритому стані і полегшують їхнє відкривання і закривання: ручки (для вікон і дверей, ручки-кнопки); петлі (для вікон і дверей, накладні, врізані); замки і засувки (накладні, врізані, висячі замки, більше як 20 конструкцій засувок); запірні і допоміжні прилади (шпінгалети, засувки, фіксатори, косинці).

Основним матеріалом для покриття підлоги є дошка, а також паркет (штучний і складений у щитках); лінолеум (на тканій, плівковій, картонній, теплоізоляційній основі) у вигляді аркушів, плиток, рулонів. Буває технічний безосновний лінолеум релін, його не можна застосовувати в житлових приміщеннях.

До групи будівельних товарів відносять: ванни чавунні і сталеві, умивальники керамічні, раковини, мийки сталеві і чавунні, унітази в комплектах з бачком і без нього, біде, арматуру санітарно-технічну (крани водорозбірні, туалетні, змішувачі).

Будівельна галузь пропонує різноманітний та широкий асортимент продукції, який постійно розширюється та удосконалюється, але обсяги виробництва будівельної продукції у кризовий період значно скоротилися. За даними Державного комітету статистики України проведено аналіз асортименту продукції будівельної галузі, результати якого зображено в табл. 4.1.

Таблиця 4.1

Обсяг виробництва продукції будівельної галузі України за період

2009 – 2011 рр.

Вид продукції	На початок січня
	2008 р.	2009 р.	2010 р.
Плити та плитки керамічні, тис. м2	2609,4	3428,1	2786,5
Цегла керамічна невогнетривка будівельна, млн. шт. умов. цегли	0	33,0	18,3
Цемент, тис. т	824,9	264,6	131,3
Вапно, тис. т	414,9	272,9	345,7
Блоки та цегла з цементу, штучного каменю чи бетону для будівництва, млн. шт. умов. цегли	0	19,8	5,4
Елементи конструкцій збірні для будівництва з цементу, бетону чи штучного каменю, тис. м3	0	68,8	50,9
Листи гофровані, шифер та аналогічні вироби з азбестоцементу, млн. умов. плит	19,2	8,2	1,0
Вироби з асфальту або аналогічного матеріалу в рулонах, тис. м2	139,4	103,2	1,0
Всього	4007,8	4198,6	3340,1

Як бачимо значно скоротилися обсяги виробництва виробів з асфальту або аналогічного матеріалу в рулонах у січні 2011 р. порівняно із січнем 2010 р. на 102,2 тис. м² або на 99,03 % та листів гофрованих, шиферу та аналогічних виробів з азбестоцементу відповідно на 7,2 млн. умов. плит або на 87,8 %, спостерігається збільшення обсягів виробництва вапна відповідно на 72,8 тис. т або на 26,68 %.

Промисловість будівельних матеріалів – комплекс галузей у складі важкої промисловості, які виготовляють матеріали, деталі та конструкції для всіх видів будівництва.

До неї належать галузі:

• цементна,

• азбестоцементних виробів,

• збірних залізобетонних і бетонних конструкцій та виробів,

• стінових матеріалів,

• будівельної кераміки,

• будівельних матеріалів та виробів з полімерної сировини,

• нерудних будівельних матеріалів, пористих заповнювачів та ін.

За економічним призначенням продукція промисловості будівельних матеріалів належить до виробництва засобів виробництва (група А) і є основною частиною матеріально-технічної бази будівництва, забезпечує зростання обсягів капітального будівництва і його технічний прогрес на основі впровадження ефективних матеріалів і конструкцій. Ця промисловість має велике значення для індустріалізації будівництва, зниження його вартості, економії металу і деревини, підвищення ефективності капітальних вкладень у народне господарство. Розвиток промисловості будівельних матеріалів в Україні пов’язаний з наявністю будівельної сировини.

Україна багата на природну будівельну сировину: вогнетривкі глини, каоліни, кварцити, будівельний камінь тощо.

Галузь виробляє матеріали, деталі й конструкції для всіх видів будівництва. Основна її продукція – стінові (цегла, бетонні й гіпсобетонні панелі, шлакоблоки), в’яжучі (цемент, вапно, будівельний гіпс), покрівельні (черепиця, шифер, толь, рубероїд), оздоблювальні, облицювальні, ізоляційні матеріали, будівельне скло, збірний залізобетон і бетон, покрівельна кераміка і фаянс, санітарно-технічні вироби тощо.

Сучасне будівництво використовує багато будівельних матеріалів, які виробляє хімічна промисловість: пластмаси, смоли, клейкі речовини, лінолеум, полістиролові й кумаринові плити та ін.

Для їх виробництва використовують шлаки металургійних заводів та електростанцій, з яких виробляють цемент, шлакоблоки, ситал, шлаковату, легкі наповнювачі для бетонних та залізобетонних виробів. У будівництві застосовують деталі з литого каменю, мінеральну вату, яку одержують з розплавленого базальту, та нові види продукції деревообробної промисловості – деревно-стружкові плити, клеєну фанеру тощо.

Промисловість будівельних матеріалів розвивається під впливом двох факторів – сировинного і споживчого, тому розміщення її залежить від переважання хоча б одного з них. Залежно від потреб будівництва і стадій технологічного процесу виділяють підприємства і виробництва, що орієнтуються на сировинні райони, наприклад видобування і первинна обробка сировини (піску, гравію, щебеню, бутового каменю тощо), виробництво в’яжучих (цементу, вапна, гіпсу) і стінових матеріалів, а також ті, що тяжіють до споживача (виробництво залізобетонних конструкцій, шиферу, будівельного і віконного скла тощо).

Найбільші центри промисловості будівельних матеріалів – Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Запоріжжя, Донецьк, Маріуполь.

Промисловість будівельних матеріалів відзначається складністю галузевої структури. Найважливішими підгалузями є виробництво стінових, рулонних покрівельних і гідроізоляційних матеріалів, азбестоцементних труб і шиферу, видобування й переробка нерудних будівельних матеріалів, цементна промисловість, виробництво будівельної кераміки.

На них припадає понад 80% усієї продукції і майже 90% зайнятого в будівельній промисловості промислово-виробничого персоналу.

Цементна промисловість. Цемент використовується як основний в’яжучий матеріал у виробництві бетону, залізобетону і шлакоблоків. Цементна промисловість – матеріаломістка галузь, тому цементні заводи розміщують у районах видобування сировини.

При виробництві 1 т клінкеру (напівфабрикату цементу) витрачається 1,5 т карбонатних порід (мергелю, доломіту, вапняків, крейди) і майже 0,5 т глини. На Донбасі залягають високоякісні карбонатні породи, тому тут споруджено найбільші цементні підприємства України – Амвросіївський цементний комбінат (до нього належать п’ять заводів і чотири кар’єри), Краматорський, Єнакіївський. Донецька область за виробництвом цементу посідає перше місце в Україні, Дніпропетровська – друге, Харківська (Балаклія) – третє.

Найбільші цементні заводи розташовані в Кривому Розі, Дніпро-дзержинську й Дніпропетровську. Цементні заводи цих областей випускають портландцемент і шлакопортландцемент, використовуючи для виробництва останнього шлаки металургійних заводів.

Цементні заводи в західних областях виробляють третину цементу України. Найбільші заводи зосереджено у Львівській (Миколаїв), Рівненській (Здолбунів), Івано-Франківській (Ямниця) та Хмельницькій (Кам’янець-Подільський) областях.

Порівняно менше виробляють цементу на півдні країни, хоча тут є високоякісна сировина. На території південних областей України працюють Бахчисарайський (Автономна Республіка Крим), Ольшанський (Миколаївська обл.), Одеський та інші заводи.

Значна частина цементу витрачається на виробництво покрівельного шиферу. Шиферні заводи споруджують у місцях споживання готової продукції. Вони працюють на девізній сировині. Азбест надходить з Уралу, а цемент – з найближчих цементних заводів.

Найбільше шиферу в Україні виробляють Балаклійський і Здолбунівський цементно-шиферні комбінати.

Виробництво збірного залізобетону та залізобетонних конструкцій. Основна продукція цієї галузі – залізобетонні конструкції для промислового, цивільного, гідротехнічного, шляхового та інших видів будівництва (виробництво стінових матеріалів, блоків для фундаментів будинків, міжповерхових перекриттів, архітектурних деталей, несучих арок, цехів, залізобетонних паль, мостових балок тощо).

Основними факторами розміщення підприємств галузі є територіальне зосередження виробництва, наявність будівельної мінеральної сировини, трудових ресурсів, транспортних комунікацій. Виробничі галузі тяжіють до великих промислових центрів і вузлів, населених пунктів зі значним обсягом житлового і цивільного будівництва.

В країні діють 25 виробничих об’єднань з виготовлення комплектів збірних залізобетонних конструкцій і деталей, основними з яких є Харківське, Львівське, Криворізьке, Луганське, Сумське.

Виробництво будівельної цегли – одне з найстаріших у промисловості будівельних матеріалів. Воно складається з двох підгалузей: виробництва глиняної та силікатної цегли.

Оскільки сировина для них є майже скрізь, її розміщення орієнтується на споживача. Далекі перевезення цегли економічно не вигідні.

Сьогодні у цегельній промисловості важку ручну працю замінили механізми, а виробництво стало цілорічним. Використовують високопродуктивні кільцеві тунельні печі, в яких цеглу випалюють 18 – 36 год. Цегельне виробництво відзначається великою матеріаломісткістю: на вироблення 1000 шт. цегли витрачаються 2,5 м³ глини. Випускають звичайну цеглу, а також порожнисту й пористу, які мають добрі тепло- і звукоізоляційні властивості.

Силікатну цеглу виготовляють з кварцового піску з домішками вапна (на 1000 шт. цегли потрібно 2,5 м³ піску та 0,1 – 0,2 м³ вапна). Виробництво силікатної цегли не таке трудомістке, як глиняної, і вартість її на 30% менша.

Великі центри виробництва будівельної цегли – Київ, Харків, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Бахмут, Слов’янськ, Чернігів, Львів, Івано-Франківськ. Багато цегельних заводів споруджено в сільській місцевості.

Промисловість нерудних матеріалів в Україні існує давно. Безпосередньо у будівництві використовують природний стіновий камінь (туф, вапняки, пиляльний) і будівельний камінь (міцні осадові, магматичні та метаморфічні породи). Інші породи є сировиною для виробництва цементу, цегли, черепиці, скла, легких наповнювачів бетонів, в’яжучих та інших будівельних матеріалів.

Потреби будівництва України повністю забезпечуються власними мінеральними ресурсами. Користуються попитом за кордоном цементна і скляна мінеральна сировина та будівельний камінь. Граніти, габро, лабрадорити родовищ України вивозять у країни близького і далекого зарубіжжя. В Україні є значні ресурси в’яжучої мінеральної та цегельно-черепичної мінеральної сировини. Для виробництва будівельних матеріалів дедалі ширше використовують вторинні мінеральні відходи промисловості – розкривні породи родовищ, продукти збагачення руд та вугілля тощо.

Родовища піску й бутового каменю трапляються майже в усіх областях України, особливо багаті на них Житомирська, Вінницька, Запорізька, Кіровоградська та Закарпатська області. Підприємства, що спеціалізуються на видобуванні й переробці бутового каменю, сипких будівельних матеріалів, розміщені в районах видобування. Щоб наблизити перевезення дешевих будівельних матеріалів, розробляють місцеві родовища.

Україна славиться гранітом, лабрадоритом, мармуром й мармуроподібними вапняками, пісковиком та іншим природним каменем, який використовують для будівництва доріг, набережних, облицювання станцій метро, підземних переходів, фундаментів і стін будинків, як важкий наповнювач для бетону, для виготовлення пам’ятників, розподільних щитів (мармур) і сувенірів. Однак видобувають природного каменю порівняно небагато.

Сучасне будівництво потребує різних за якістю і властивостями бетонів. Особливу цінність мають легкі пористі бетони, з яких виготовляють стінові панелі житлових будинків. Для виробництва їх використовують легкі наповнювачі. У природі таких наповнювачів немає, тому їх створюють штучно. Це керамзит, термозит, сипкий перліт тощо.

Керамзит – штучний пористий матеріал, який виробляють із легкоплавких глинистих порід. Сировина для його виробництва є в багатьох місцях України: біля Харкова, Полтави, Сум, Одеси, Кривого Рогу, Житомира, Могилева-Подільського та ін. Термозит – шлакова пемза, яку виготовляють з доменних шлаків, тому виробництво цього наповнювача розміщене в центрах чорної металургії. Пористий перліт виробляють з природної сировини – перліту, який залягає в Закарпатті. З 1м³ перліту одержують 6 – 12 м³ пористого перліту, тому підприємства з його виробництва розміщують у районах споживання.

У південних районах України виробляють черепашник, який має добрі тепло- та звукоізоляційні властивості, легко обробляється, дешевий. Його широко використовують у будівництві.

Виробництво будівельної кераміки – галузь промисловості, яка об’єднує ряд підприємств для виробництва фасадної керамічної плитки, плитки для підлоги, облицювальної глазурованої плитки, санітарно-будівельної кислотостійкої кераміки, каналізаційних та дренажних труб.

Будівельну кераміку виробляють з тугоплавкої або вогнетривкої глини з домішками каоліну, кварцового піску, пегматиту, поширених у різних областях України, особливо в межах Українського щита, окислів окремих кольорових металів та інших мінеральних або органічних сполук.

Виробництво будівельної кераміки почало розвиватися в Україні ще наприкінці XIX ст., коли було споруджено Харківський керамічний завод, два заводи керамічної плитки у Слов’янську і Часовому Ярі та завод санітарно-будівельного фаянсу у Славуті. Тепер це сучасні механізовані підприємства. Крім того, працюють керамічні заводи в Києві, Львові, Артемівську, облицювальної плитки і керамічних труб – у Харкові.

Виробництво керамічних глазурованих плиток зосереджено в Слов’янську (Донецька обл.), Харкові та Львові, а метлахських – у Харкові та Артемівську (Донецька обл.).

Виробництво будівельного фаянсу й порцеляни. Будівельну порцеляну і фаянс виробляють у Славуті (Хмельницька обл.), на комбінаті «Будфаянс», електроізоляційні вироби для електричної промисловості – в Первомайську (Житомирська обл.). Виробництво будівельного фаянсу зосереджено в Донецькій області. У Запоріжжі виробляють високовольтні ізолятори для ЛЕП, електростанцій і підстанцій. У Слов’янську (Донецька обл.) виготовляють електроізоляційні вироби для електро- та радіотехнічної промисловості.

Україна не задовольняє потреб господарства у будівельній порцеляні й фаянсі, тому їх частково доставляють з Білорусі, Росії та Чехії. Достатня кількість різноманітної сировини дає можливість розширити це виробництво.

Виробництво будівельного вапна й гіпсу. В Україні виробляється 7,4 млн т технологічного вапна (використовується в цукровій та металургійній промисловості). Сировиною для виробництва вапна є крейда, вапняки, мармур та інші карбонатні породи. Заводи цієї галузі розміщені в районах видобування сировини, а готову продукцію вивозять іноді на значні відстані.

Основними виробниками будівельного вапна в Україні є Донецька, Запорізька, Сумська, Харківська, Вінницька, Львівська, Хмельницька, Херсонська і Чернівецька області. Найбільше виробляють вапна в Хмельницькій області, і понад 100 тис. т його вивозять до Черкаської й Київської областей. З Вінницької області вапно вивозять до Кіровоградської, Дніпропетровської і Черкаської областей, а з Львівської – до Рівненської, Волинської, Тернопільської, Івано-Франківської, Чернівецької й Київської.

На півдні найбільше вапна виробляє Херсонська область, а звідти його вивозять до Одеської, Миколаївської та інших областей.

Виробництво крейди. У будівництві крейду використовують для малярних робіт, виготовлення віконної замазки, шпаклівки, а також як наповнювач у паперовій та азбестогумовій промисловості, для виробництва соди, фарб, цементу, будівельного вапна тощо.

Великі запаси крейди є в Донецькій, Луганській, Сумській, Харківській, Рівненській, Волинській і Чернівецькій областях. Видобуток будівельної крейди в Україні перевищує 2 млн т, а як сировини для цементної промисловості – 7,5 млн т.

Виробництво м’якої покрівлі – руберойду, толю, пергаміну – налагоджено у багатьох областях України. Виробництво м’якої покрівлі зосереджено у великих містах. Найбільшим її виробником в Україні є Київ (18,8 % виробництва країни).

Виробництво віконного скла. В Україні є шість заводів листового і технічного скла. Найбільші з них – Лисичанський «Пролетар», Костянтинівський склоробний та завод «Автоскло» і Запорізький склоробний. Скло виробляється на склозаводах Луганської й Донецької областей, на Львівському склоробному заводі й частково на Київському заводі художнього скла. Збільшується виробництво скла мірного віконного, полірованого, теплозахисного та архітектурно-будівельного, полірованого шлакоситалу, кольорового візерункового та армованого скла, штучного склоподібного мармуру.

Центри порцелянової промисловості має в Україні: Коростень, Баранівка, Городниця, Кам’яний Брід, Довбичі (Житомирська обл.), Дружківка (Донецька обл.), Полтава, Кіровоград, Суми, Борислав (Львівська обл.), Синельникове (Дніпропетровська обл.) і Тернопіль.