2. Антична філософія, її космоцентрична спрямованість Давньоіндійська філософія

Історія індійської культури сягає глибини віків. Активну участь у її творенні брали арії – кочові племена. Давньоіндійське суспільство було кастовим, світоглядом його була міфологія, викладена у Ведах – збірниках гімнів. Веди освячували кастовий лад і проголошували панування касти жерців (брахманів) над всіма іншими кастами, в т. ч. військовою аристократією – кшатріями. Звідси назва ведійської міфології – брахманізм.

Серед багатьох шкіл індійської філософії чітко окреслюються два їх типи: ортодоксальні, класичні (даршан) і неортодоксальні, некласичні (настіка). Ортодоксальні визнають безумовний авторитет Вед. Неортодоксальні, хоч і запозичують з Вед деякі ідеї, не визнають їх святості.

Ортодоксальні, класичні (дершан) філософські школи. До них належать веданта, міманси, вайшешика, санкх'я і йога. Основою світу вони проголошують Брахмана, Бога, духовну субстанцію. Спочатку брахман поставав як особа Бога, згодом він трансформувався в духовну субстанцію, основу всього сущого. Існує декілька сходин, які ведуть до осягнення брахмана. Вищою з них є медитація. Завдяки злиттю з космічним брахманом атман людини долає безкінечність перевтілень – сансару, яка породжена кармою – відплатою за попереднє життя. Такою постає загальна конструкція світу і місця людини у ньому у веданті і мімансі, які найбільше наближені до Вед.

Вайшешика визнає дев'ять субстанцій – землю, воду, світло, повітря, ефір, час, простір, душу і розум.

Санкх'я вважає основою світу матерію (пракриті) і атман – принцип індивідуальності й духовності. Ньяя приділяла увагу теорії пізнання і логіці, розробила вчення про силогізми. Йога сформулювала сукупність правил (методологію) регулювання фізіологічних і психічних процесів людини.

Неортодоксальні, некласичні (настіка) філософські школи. До них належать буддизм, джайнізм і чарвака – локаята. Буддизм – світова релігія, морально-етичне вчення зі значними філософськими вкрапленнями. Вважає, що життя – це страждання. Джайнізм виник водночас з буддизмом, має спільні з ним мотиви. Вважає, що перервати карму (долю, прокляття) сансари можна аскетичним життям.

Чарвака – локаята – єдина матеріалістична школа Давньої Індії. Основою світу вважає п'ять елементів – воду, вогонь, повітря, землю і (іноді) ефір. Заперечує ведійське вчення про карму і сансару, існування Бога і душі.

Давня китайська філософія

Виникнення і розвиток давньокитайської філософії припадає на VIII ст. до н. е.

Конфуціанство – філософське вчення, яке проголошує верховенство добра у світі, захищає непорушність установлених небом суспільних норм.

Основою конфуціанської моральної концепції є вчення про жень – людинолюбство. Вчення про жень – це варіант нової моралі, яка підривала основу патріархально-родових звичаїв.

Даосизм – філософське вчення, згідно з яким природа і життя людей підпорядковані загальному божественному законові дао.

Даосизм порушує проблему справжнього, відмінного від видимого буття, поділяє світ на невидиме дао і видимий, створений ним світ речей. Дао – нематеріальна субстанція, позбавлена тілесності.