15. Суспільство і природа

Відношення суспільства і природи є складною і багатоаспектною проблемою. Ми розглянемо єдність і відмінність суспільства і природи, аналіз систем «суспільство – природа», основні етапи розвитку взаємодії суспільства і природи, сучасну екологічну ситуацію, шляхи і методи розв'язання соціально-економічних проблем.

Найважливіші характеристики складових географічної оболонки

Літосфера – верхня тверда оболонка земної кулі, до складу якої входять земна кора та верхня частина мантії.

Атмосфера – це газоподібна оболонка Землі.

Гідросфера – це сукупність вод планети, переривчаста водна оболонка Землі між атмосферою і земною корою.

Біосфера – це сфера існування живої речовини, найскладніша природна підсистема географічної оболонки.

Антропосфера, соціосфера, біотехносфера

У суспільстві можна виділити різні взаємодії, що впливають на стійкість системи «суспільство – природа». Це взаємодія між протилежними елементами (державами різних політичних орієнтацій), між тотожними елементами (державами – членами НАТО в питаннях війни і миру), взаємодія між різними елементами (різноманітні види людської діяльності і охорона природи).

Для визначення тенденцій подальшого розвитку системи «суспільство – природа» важливе значення мають особливості суперечностей, що виникають в середині цієї системи внаслідок взаємодії її елементів.

Значний науковий інтерес становить питання про сферу взаємодії суспільства і природи. В сучасній науковій літературі ця сфера не має однозначної назви. Деякі автори сферу взаємодії суспільства і природи називають техносферою (А. Е. Ферсман ), інші – біотехносферою (Ю. К. Плотніков), антропосферою (К. Н Дьяконов), соціосферою (Е. В. Гірусов, А. Д. Урсул). Трапляються й інші назви.

Певного поширення набула точка зору, згідно з якою історію взаємодії суспільства і природи поділяють на 4 періоди: 1) привласнення, 2) аграрний, 3) індустріальний, 4) ноосферний. Ця класифікація ґрунтується на різних принципах. Перший період – привласнення – ґрунтується на способах здобування засобів існування. Другий і третій відповідають домінуючому виду виробництва – сільськогосподарському чи промисловому. Четвертий період пов'язується з виникненням ноосфери.

Географічне середовище

Одним із найважливіших понять соціальної філософії є поняття географічного середовища. Людина живе на Землі в межах тоненької сфери, саме тут вона реалізує свої творчі сили. Ця зона називається географічним середовищем. Географічне середовище – це сукупність предметів живої і неживої природи, залучених на даному етапі розвитку суспільства у процес суспільного життя і які, таким чином, є необхідними умовами існування і розвитку суспільства. До географічного середовища належать земна кора із корисними копалинами, ґрунти, луки, ліси, води, болота, рослинний і тваринний світи, дороги, села, міста, нижня частина атмосфери. Тобто та частина природи, яка є об'єктом діяльності людини і насамперед виробництва. Із розвитком суспільства географічне середовище розширюється, до його складу залучається дно океанів, Північний і Південний полюси, різноманітні родовища, космічний простір тощо. Змінюється і його роль у житті людини.

Людина постійно змінює і вдосконалює географічне середовище у відповідності з потребами розвитку суспільства.

Закономірно, що і географічне середовище суттєво впливає на саму людину. Умови життя формують стиль і спосіб життя людей, їхню психологію, звичаї, традиції, форми одягу, специфіку харчування.

Люди давно помітили залежність розвитку суспільства від географічного середовища. Певна частина мислителів навіть абсолютизувала роль географічного середовища або окремих його елементів у житті суспільства. Такі ідеї зустрічаються вже у Демокріта, Гепократа, Геродота, Полібія, Страбона, пізніше – в окремих мислителів середньовіччя і Нового часу. Французький філософ-просвітитель Шарль Монтеск'є (1689 – 1755) вважається засновником географічного детермінізму як окремого напрямку в розвитку філософської думки. Він розвинув ідею про провідну роль географічного середовища, зокрема клімату в житті людей, культурі й історії народів.

Ідеї географічного детермінізму (іноді в літературі він називається географічним напрямком у соціології) розвивались французьким соціологом і економістом А. Тюрго (1727 – 1781), англійським істориком Г. Боклем (1821 – 1862), російськими вченими і публіцистами, багатьма іншими мислителями минулого століття.

Геополітика – це політична доктрина, яка абсолютизує роль географічного середовища у житті держави. Історично вона виникла як спроба дати «теоретичне» обґрунтування загарбницької політики окремих держав, посилання на життєву «необхідність» приєднати до своїх земель певну територію сусідніх держав чи здобути вихід до моря, завоювати певні шляхи сполучення тощо.

Одним із теоретичних засновників геополітики – німецький географ і етнограф Фрідріх Ратцель (1844 – 1904). Він розглядав народи (держави) як живі організми, які, щоб жити, розмножуватись, мусять вести боротьбу за «життєвий простір». Саме він обґрунтував роль географічного середовища у житті народу до рівня абсолютної цінності.