Натуралістична (наукова) антропософія

На сьогодні немає єдиної наукової теорії походження людини. Найпоширенішою є еволюційна концепція, з утвердженням якої в XIX ст. почалося інтенсивне наукове осмислення проблеми антропогенезу.

Еволюційний процес, як правило, поділяють на три стадії.

1. Космічна еволюція. Розпочалася приблизно 10 млрд років тому.

2. Біологічна еволюція. Розпочалася приблизно 3 – 4 млрд років тому.

3. Культурна еволюція. Розпочалася 2 – 3 млн років потому.

Філософські проблеми антропогенезу

Філософська антропологія – напрям, завданням якого є системне вивчення й обґрунтування сутності людського буття та людської індивідуальності.

Філософи на різних етапах розвитку філософії прагнули розгадати природу людини, віднайти в ній щось своєрідне, завдяки чому людина є людиною. Водночас зміст, розуміння цього сутнісного чинника інтерпретувалися по-різному, що цілком закономірно з огляду на різні епохи, в яких жили філософи, і на надзвичайно складний та суперечливий об'єкт вивчення – людину. Тому доцільними є виокремлення не якогось одного, а кількох невід'ємних ознак людського, зокрема: наявність розуму; соціальність; цілеспрямована діяльність; здатність творити символи; духовність.

Біологія і культура в генезисі людини

Біологічні відмінності людини від тварини:

1. Дитина людини, порівняно зі звірятами, народжується неготовою до самостійного життя.

2. Період статевого дозрівання людини в три-чотири рази триваліший, ніж у найближчих до неї приматів.

Спроби осмислити проблему людини, керуючись не вірою, а розумом і фактами, а саме на цьому ґрунтуються науковий і філософський підходи, неодмінно виводять на одну з двох відповідей.

1. Зачатки трудової діяльності в поєднанні з природним добором зумовили трансформацію природи людини.

2. Зміни природи людини зумовлені сильними мутаціями (відпрацьовуються ймовірні механізми, що спричинили неспеціалізований стан органів дитини при народженні, а також ретардацію).

Перехід від тваринної істоти до культурної передбачає наявність певних біологічних передумов:

- культура може існувати лише в спільноті, яка забезпечує неперервний процес само відтворення культури;

- основою культури є розум, а його передумовою - високо розвинутий мозок, який визначає здібності істоти;

- культура – це діяльність, яка передбачає застосування знарядь праці.

Сфери буття людини

В бутті людини можна виділити такі сфери: тілесність, свідомість, соціальність і духовність.

До виникнення філософської антропології, філософи, як правило, абсолютизували певний вимір людини. Так біологізаторські концепції надають перевагу тілу. Психологізаторські – психіці (свідомості). Соціологізаторські абсолютизують соціальний вимір людини. Культурологізаторські концепції розглядають людину як передусім релігійну, моральну чи правову істоту.

Відношення між різними сферами буття людини передбачають взаємовплив, взаємодетермінацію, тобто охоплюють як прямий, так і зворотний вплив.

Тіло – психіка (свідомість).

Тіло – соціальність.

Тіло – культура.

Загалом структура сфер буття людини тіло – свідомість – соціальність – культура відкриває доступ до розуміння багатьох явищ людського життя.

46