38.Гідрологічна роль лісу.

Дерева, затримуючи частину опадів, зменшують їх кількість, яка надходить на поверхню ґрунту, так би мовити, висушуючи його. У той же час лісова підстилка і полог лісу, що затінює ґрунт, змен­шують фізичне випаровування води з ґрунту, чому також сприяє відсут­ність вітру у лісі. Але деревна рослинність витрачає велику кількість во­логи ґрунту на транспірацію і, таким чином, висушує ґрунт. Лісовий ґрунт поглинає велику кількість талої вологи та вологи від дощу, внаслі­док чого вологість ґрунту підвищується. Транспіруючи багато вологи, ліс впливає на вологість атмосферного повітря не лише на зайнятій ним площі, але й за її межами, таким чином впливаючи на клімат безлісних територій. Деревна рослинність, розвиваючи могутню кореневу систему, роз­пушує ґрунт, посилюючи його вологопоглинальну здатність. Розпушую­чий вплив лісу на ґрунт посилюється при розгойдуванні дерев вітром, а також від перегнивання частини коренів та утворення порожнин. Опади у вигляді дощу, проходячи через полог лісу, поповнюють за­паси вологи у ґрунті. При цьому з дерев змиваються різні речовини: атмосферна пилюка, аерозолі, пилок (чоловічі статеві клітини), продукти життєдіяль­ності комах і т.п, які надходять до ґрунту. Кількість води, яка стікає по стовбурах, залежить від кори (гладка чи шершава), наявності сучків та інтенсивності дощу. Лісові екосистеми є досить серйо­зною перепоною для кислих опадів, вони зменшують їх попадання у ріки та озера.

39. Ліс і склад повітря у ньому.

Атмосферне повітря складається із азоту (78%), кисню (21%) та незначних часток аргону, гелію, водню, вуглекислого газу, а також різних домішок техногенного і рослинного походження. Вуглекислий газ - С0₂ - має найважливіший безпосередній вплив на деревні рослини, бо через асиміляцію вуглекислого газу утворюється органічна речовина, яка на 40-50% складається з вуглецю. Поглинання деревними рослинами вуглекислого газу із атмосфери відбувається, головним чином, при фотосинтезі. Підраховано, що ліси планети щорічно використовують 25 млн.т цього газу. Концентрація вуглекислоти у лісовому повітрі різна на різній висоті від поверхні ґрунту. У лісі в шарі повітря від поверхні ґрунту і до висоти 1,5 м концентрація С0₂ досягає 0,07%. З підняттям вище від приґрунтового шару концентрація С0₂ посту­пово зменшується і досягає мінімального значення у кронах дерев (0,022%). Найменша концентрація спостерігається у повітрі біля повер­хні листя (0,017%). Концентрація вуглекислого газу у лісі залежить ще від ряду чинни­ків. Так, вона збільшується вночі, бо у цей час відсутній фотосинтез і найактивніше проходить процес дихання. Найнижча концентрація С0₂ у повітрі на рівні крон опівдні, коли фотосинтез максимально інтенсивний. Збільшення концентрації С0₂ має місце у період дощу та туману. У цей час знижується активність фотосинтезу, зменшується циркуляція повіт­ря, а виділення С0₂ з ґрунту продовжується, що й забезпечує підви­щення його концентрації у лісовому повітрі. Наявний вміст вуглекислоти у повітрі забезпечує належний рівень фотосинтезу. При збіль­шенні концентрації С0₂ у 10 разів (0,3%) продуктивність фотосинтезу зростає, але менш інтенсивно. У той же час навіть незначне збільшення концентрації вуглекислоти понад 0,03% викликає помітне зростання продуктивності фотосинтезу, навіть при ослабленні освітлення. Особ­ливо це відчутно для тіньовитривалих деревних порід. Вміст С0₂ у лісовому пові­трі можна регулювати певними лісівничими заходами. Найбільш досту­пний і простий захід - прискорення розкладу лісової підстилки шляхом формування породного складу лісостанів, створення сприятливих умов для життєдіяльності підстилкової та ґрунтової біоти. Такі умови створю­ються у мішаних, складних за формою лісостанах.

40. Ліс і вітер.

Під вітром розуміють рух повітря в атмосфері, як правило, майже паралельно земній поверхні. Він виникає внаслідок нерівномірного го­ризонтального розподілу атмосферного тиску, що, в свою чергу, зумов­люється нерівністю температур в атмосфері. Вітер характеризується швидкістю і напрямом. Сила вітру оцінюється за шкалою Бофорта і виражають її у балах. Вплив вітру на ліс дуже різноманітний, діє як фізично, так і фі­зіологічно. Позитивний вплив: зволожує повітря дуючи з водойми на сушу; забезпечує запилення; розносить насіння у анемохорів; впливає на хімічний склад повітря. Негативний вплив: висушує повітря і грунт дуючи з суші на водойму; вітролом і бурелом. Найчастіше вітровал зустрічається у ялинниках, які ростуть на дещо перезволоже­них ґрунтах, а також на так званих вітроударних схилах гір. Насадження хвойних порід вважаються найменш вітростійкими. Вітровальними є породи з поверхневою кореневою системою - ялина, бук, береза, сосна Веймутова. Взаємодія вітру з лісом визначається турбулентністю вітрового потоку. Для лісу небезпечні пориви вітру, крупні завихрення, які ламають та вивалюють дерева з корінням, окрема небезпека – групи листяних порід у хвойних лісах. Буреломом прийнято вважати зламані на будь-якій висоті від по­верхні ґрунту дерева. Найчастіше від бурелому потерпають деревні по­роди з м'якою деревиною стовбура: ялиця, осика, липа - та породи з відносно глибоким укоренінням. Бурелому сприяє наявність стовбурних гнилей. Старі за віком дерева частіше терплять від бурелому, ніж моло­ді