70. Типологія лісів Українських Карпат.

Гірські ліси Українських Карпат мають чітко виражену поясність, тому їх характер залежить, у першу чергу, від висо­ти над рівнем моря. З.Я.Герушинський (1996), відмічає три етапи в опрацюванні лісової типології для даного регіону: 1954-1960 p.p.; 1961- 1970 p.p. та після 1970 р. Перший етап характеризується лісівницькими та геоботанічними дослідженнями, які покладені в основу класифікації типів лісу. Зокрема, Б.Ф.Остапенко провів глибокі дослідження в Буковині, С.В.Шевченко склав типологічну класифікацію лісів Горган, І.П.Федець - класифікацію типів лісу Бескід в межах Львівської області. Другий період вирізняється поглибленими дослідженнями типо­логії лісів, розробкою лісогосподарських заходів на типологічній основі. Продовжені дослідження з питань формування лісів Українських Карпат, їх продуктивності. Поглиблене вивчення ялицевих лісів проводять С.А.Генсірук і Г.Л.Тишкевич, дубових - С.М.Стойко. У результаті проведених досліджень здійснена інвентаризація типів лісу на всій площі Держлісфонду Українських Карпат. Третій етап характерний оцінкою кожного типу лісу з точки зору йо­го потенціальних можливостей для лісівничої та екологічної оцінки лісових угідь. Вирішувалася задача використання у практичній діяль­ності лісових підприємств у лісах Українських Карпат принципів типо­логії Алексєєва-Погребняка-Воробйова. Класифікація типів лісу Українських Карпат побудована на типо­логічних принципах П.С.Погребняка і Д.В.Воробйова, за якими основ­ними таксономічними одиницями є: тип лісорослинних умов (тип лісової ділянки, едатоп), тип лісу і тип деревостану.

71. Xарактеристика груп едатопів за Алексєєвим-Погребняком.

Едатоп або тип умов місцезростання, - найбільша класифікаційна одиниця лісової типології, виділяється за багатством ґрунту й гідро­логічними умовами. Кліматичні (мікрокліматичні) умови можуть бути різними (бори, субори, груди, суг руди). Тип лісу (сухий, свіжий, сирий тощо) об’єднує лісові та без­лісні ділянки, схожі як за трофністю і вологістю, так і за мікроклі­матичними умовами (отже, це кліматичні варіанти). Виділяють типи лі­су за складом корінного насадження: діброви, бори, бучини, судіброви (сухі, свіжі, сирі тощо).1. Група А - бори. Ліси на найбідніших грунтах. Природні корінні насадження соснові, з домішком берези, у південних борах - значно пригніченого дуба, а у північних - розрідженого ярусу ялини. Група А включає підгрупи від А0 до А5, тобто від найсухіших до заболочених грунтів.2. Група В - прості субори. Ліси на відносно бідних грунтах. Природні корінні насадження змішані: на півночі сосново-ялинові, на півдні - сосново-дубові, а в зоні спільного поширення ялини та дуба сосново-дубово-ялинові. Група також включає підгрупи від В0 до В5.3. Група С - складні субори (сугрудки, сурамені). Ліси на грунтах, що займають за родючістю проміжне положення між простими суборами (група В) та дібровами (група Д).Корінні насадження - змішані багатоярусні хвойно-листяні насадження: у північній частині лісової зони переважають ялина та сосна; у північно-східній - ялина, ялиця, сосна, модрина; у південній та південно-західній - сосна, ялина, дуб (підгрупи С0 - С5).4. Група Д - діброви, бучини, рамені. Ліси на родючих грунтах. Корінні насадження характеризуються особливою різноманітністю деревних порід. В цю групу включені діброви, ялинники (рамені), бучини та інші, які об'єднуються ознакою високої ґрунтової родючості та переважаючим мезотрофним складом рослинності.