65. Типологічна класифікація Крюденера.

А.А. Крюденер запропонував побудову єдиної класифікації лісів Європейської частини Росії. Вона побудована за принципом районування території, здійсненої за основними кліматичними показниками, з наступним розподілом лісів у межах кліматичних зон і областей на типи насаджень.Класифікація типів насаджень здійснена за особливостями петрографічного складу і водного режиму ґрунтів. Ліси на породах одного мінерального складу (наприклад, на кварцових пісках) у різних зонах виділяються як кліматичні форми одного типу.Ідеї і напрацювання А.Л. Крюденера у подальшому слугували основою формування екологічної української типологічної школи (Є.В.Алексєєв, П.С.ІІогребняк, Д.В.Воробйов. Б.Ф.Остапенко). Основним принципом, на якому базується вчення А.А. Крюденера є визнання пріоритетності абіотичного середовища, яке повністю контролює склад і продуктивність природних рослинних екосистем (угруповань). У свою чергу, розподіл окремих факторів середовища на типи здійснюється за рослинністю. яка є головним критерієм якості середовища. Такий підхід дозволяє пов’язати в одне ціле абіотичну і живу природу. За петрографічним складом субстрату виділено сім груп: три одноярусних і чотири двохярусних. 

66. Типологічна класифікація Алексєєва.

Продовжуючи концепцію Г.Ф. Морозова та А.А. Крюденера, Є.В. Алексєєв вважав, що “в основу лісівничої класифікації лісових ділянок повинні бути покладені умови їх місцезростання”, під якими він розумів сукупний вплив клімату, рельєфу та ґрунту. На думку Є В.Алексєєва “тип насаджень” Г.Ф. Морозова за своєю лісівничою сутністю є “типами лісу”. Більш дрібною типологічною одиницею класифікації Є.В.Алексєєва є “форма типу насадження”. Він відрізняв основні і тимчасові форми, а також “випадкові” або “тимчасово-випадкові форми”, коли зміна порід проходить “по причині ґрунтових змін” при довголітньому сільськогосподарському користуванні, сильних пожежах та за інших причин. Під типом лісу Є.В.Алексєєв розумів “сукупність лісових ділянок, подібних за кліматичними і ґрунтовими ознаками, придатних для проростання таких же. подібних за складом деревних порід і покривом рослинних угруповань з однаковими властивостями і які допускають застосування таких же заходів з метою відновлення і виховання лісу”. Більш крупною одиницею класифікації Є.В. Алексєєва є групи типів лісу або класи. До них належать чотири групи по суходолу: бори, субори, груди, діброви і дві групи по мокрому: багна і ольси. Для Правобережної України в межах категорії “по суходолу” виділені типи лісу, які відрізняються за умовами зволоження, при чому основною ознакою був введений (не цілком вдало) рівень ґрунтових вод:сухі (декілька метрів); свіжі (2-4м);вологі (0.5-2м);сирі (менше 0.5м).З типів лісу “по мокрому” виділені:в групі “вільшаники ’’ (ольси): вільшаник-лог; вільшаник-трясина; вільшаник-болото;в групі “багна”: хвойно-листяний багон (пендус); багон-зеленомошник; багон-болотомошник.Деякі типи лісу розділені на підтипи, а саме: Свіжий субір: 1. свіжий наземний (грабовий або грудовий) субір: 2. свіжий кислоперегнійний (боровий ) субір; 3. свіжий пристеповий субір .Вологий субір: 1. вологий наземний (грудовий) субір; 2. вологий кислоперегнійний (боровий) субір. Сирий субір: 1. сирий боровий субір; 2. сирий грудовий (мулистий) субір