58.Взаємодія дуба і ясена.

За інтенсивністю транспірації дуб удвічі поступається перед ясенем і дещо - перед кленом гостролистим. Дуб при поганому забезпеченні водою у су­хому кліматі підвищує інтенсивність транспірації, порівняно з супутніми породами, але при достатньому зволоженні інтенсивність транспірації у нього падає менше, ніж у супутніх порід. Це свідчить про посухостійкість дуба. За інтенсивністю поглинання елементів живлення дуб займає одне з останніх місць серед дібровних порід. Що стосується сезонного ритму поглинання елементів живлення, то дуб їх ін­тенсивніше споживає у другій половині вегетаційного періоду, на відміну від ясена. У перші роки життя дуб витрачає пластичні речовини переважно на утворення глибинної кореневої системи. У цей період надземна частина росте повільно. Специфічною для ясена є різка зміна взаємодії з іншими породами залежно від того, наскільки сприятливими для нього будуть лісорослинні умови. За сприятливих умов ясен досить конкурентноздатний з яск­раво вираженою властивістю пригнічувати своїх сусідів. У несприятли­вих умовах він швидко втрачає своє панівне становище у насадженні. Це визначається біологічними властивостями ясена. Так, ясен набагато активніше, ніж дуб, транспірує вологу (у 2 і більше рази), набагато інтен­сивніше, ніж дуб і супутні породи, поглинає із ґрунту елементи живлен­ня, й накопичує органічні речовини у першу половину вегетаційного пе­ріоду, а це значить, що він активніше, ніж дуб, використовує весняні за­паси вологи і поживних речовин (дуб їх використовує у другій половині вегетаційного періоду). За типом живлення ясен - автотроф, тоді як дуб і численні його супутники - мікотрофи. Ясен виключно вимогливий до трофності ґрунту, тому він сильніше за інші породи реагує на зниження родючості ґрунту. Швидка втрата ясенем конкурентноздатності при погіршенні умов існування продиктована його високою вимогливістю до середовища. Через інтен­сивну життєдіяльність ясен набагато більше світлолюбний за дуб. У той же час, він менш вимогливий до тепла у вегетаційний період, що дозво­ляє йому зростати північніше дуба, а по відношенню до морозів - знач­но чутливіший, ніж дуб. Ясен не такий посухостійний, як дуб, тому більш вимогливий до вологості клімату. Ясен досить чутливий до заморозків, чим поступається перед іншими дібровними породами. Характерним при взаємодії дуба і ясена є те, що найбільша напруга взаємин спостерігається у корененаселеному шарі ґрунту. Головну роль тут відіграє поверхнева, сильно розгалужена коренева система ясена. Особливо це відчутно у степових дібровах, де ясен з успіхом перехоп­лює вологу. У природних за походженням насадженнях ясен доживає до стиг­лості тільки у виключно багатих умовах (ясеневий підтип груд, дібров). Стосовно умов зволоження, то у сухих дібровах ясен поступається дубу. У свіжих дібровах - домінує ясен, а у вологих - дуб. Все це потрібно враховувати при лісовирощувані.

59. Зміна деревних порід.

Процес зміни на одній і тій же площі одних деревних порід іншими у лісівництві отримав назву зміни порід. Це явище помічене лісоводами ще у XIX ст., воно описане багатьма представниками лісової науки, се­ред яких слід назвати імена Н.К.Генко, М.К.Турського, Д.М.Крав- чинського, В.М.Сукачова. Узагальнивши фактичний матеріал, здобутий попередниками, Г.Ф.Морозов, на початку XX ст. розробив вчення про зміну порід. В 1913 р. Г.Ф.Морозов вказав на дві причини зміни порід: антропогенну та клі­матичну. У результаті лісозміни виникають похідні лісостани. За стійкіс­тю цих лісостанів розрізняють чотири типи лісозмін: 1) короткострокові, коли корінні деревостани відроджуються протягом одного покоління по­хідних деревостанів (не більше 100 років); 2) довгострокові, якщо похідні деревостани існують на даній площі понад 150 років; 3) відносно стійкі, коли похідні деревостани не прогнозуються щодо повернення корінних; 4) багатовікові, що пов'язані зі зміною клімату.У господарсько освоєних лісах зміна порід пов'язана з порушенням умов середовища та взаємозв'язків у рослинному угрупованні внаслідок непродуманої господарської діяльності.У післяморозовський період питання зміни порід вивчали­ся В.М.Сукачовим; П.С.Погребняком, С.Я.Соколовим; М.О.Ткаченком; І.С.Мелеховим; В.Д.Александро- вою, В.П.Тимофєєвим; К.Б.Лосицьким; Д.Д.Лавриненком та багатьма іншими науковцями. Сучасні уявлення про зміну деревних порід ураховують, що цей процес може бути наслідком природного розвитку деревної рослинності (автогенна зміна), а також результатом зміни умов її існування внаслідок зміни клімату або зміни рослинності під впливом господарської діяльності людини чи катастрофічних явищ (екзогенні зміни).