56.Взаємодія деревних порід у насадженнях.

У процесі росту і розвитку деревних рослин відбуваються не лише кількісні зміни (збільшується висота, розгалужується коренева система і т.п.), але і настають якісні зміни, притаманні тому чи іншому етапу розвитку рослини. Все це викликає у насадженні певну напругу, яка, як правило, починається з нестачі світла, що призводить до гальмування процесів фотосинтезу, інших важливих фізіологічних процесів у певної частини рослин. Це призводить до диференціації деревних рослин за їх розмірами, а потім — до їх відмирання. Часто молоді рослини гинуть від нестачі води у ґрунті, а з віком може негативно впливати на них і нестача елементів живлення. У більш дорослому віці можливий дефіцит елементів живлення підсилюється тим, що не у всіх деревних порід, які входять до складу насадження, однакова потреба у їх кількості, а також тим, що окремі породи вимагають максимального споживання одного і того ж елемента у певному відрізку вегетаційного періоду. Виникає конкуренція за вологу, елементи живлення, у результаті якої виживають більш пристосовані до даних лісорослинних умов дерева. П. С. Погребняк під сутністю взаємодії деревних порід у наса­дженнях розумів екологічні взаємини, тобто поглинання рослинами сонячної енергії, вологи, вуглекислого газу та елементів кореневого живлення. Д. Д. Лавриненко розглядав взаємини у складних за будовою лісостанах, умовно поділяючи їх на чотири типи: 1) між окремими деревними породами першого ярусу; 2) між породами першого і другого (третього) ярусу; 3) між породами першого ярусу і підліском; 4) між деревними породами і живим надґрунтовим покривом. Конкурентоздатність не тотожна виживанню. Перша свідчить про здатність перехоплювати у інших рослин необхідні елементи середовища, а друга характеризує здатність рослин витримувати несприятливі умови. Більш детальна класифікація запропонована М. В. Колісниченком (1968), яка включає шість типів взаємодії: генеалогічний, фізіологічний, біотрофний, біофізичний, механічний та алелопатичний.

57.Взаємодія сосни і берези.

Специфіка взаємодії цих порід визначається при­близно однаковим відношенням до світла і родючості (трофності) ґрун­ту, завдяки чому обидві породи є породами-піонерами. Але у берези більш висока життєдіяльність. При поганому забезпеченні вологою береза має таку ж інтенсивність транспірації, яку має сосна при нормальному вологозабезпеченні. У берези відмічається вища інтенсивність росту в молодості порівняно із сосною. У результаті цього у сосново-березових молодняках взаємодія складається на ко­ристь берези, яка виступає антагоністом сосни. Однак береза значно раніше за сосну старіє, уповльнює ріст, знижує свою конкурентноздат- ність, у результаті чого випадає із насадження. Сосна ж продовжує ріст, тому займає панівне положення у насадженні. Сильною стороною сосни у взаємодії з березою є її менша вимогливість до зво­ложеності ґрунту. Тому на вкрай сухих ґрунтах, а також на мокрих вона успішно конкурує з березою. Зі зростанням родючості ґрунту взаємодія сосни з березою складається не на користь сосни.Особливості взаємодії сосни з березою повинні бути покладені в основу лісогосподарських заходів щодо вирощування насаджень з голов­ною породою - сосною (своєчасні освітлення у молодняках, інтенсивні прочистки і т.п.).