40. Відношення деревних порід до забруднення повітря.

У результаті газового отру­єння хвоя та листя втрачають зелене забарвлення, стають жовто-бурими, бурими або бордовими, після чого опадають. Якщо отруєння рослин від­бувається систематично, то спостерігається деформація пагонів та бру­ньок. Багаторічна хвоя, наприклад, у ялини змінюється на 2-3-річну або однорічну. Це характерна ознака газового отруєння хвойних порід. Дере­ва починають оголятися з верхньої частини, суховершинять і потім заси­хають. Від забруднення повітря потерпають не лише дерева, а й рослини з надґрунтового покриву. У першу чергу, страждають лишайники – індикатори чистоти повітря. Зника­ють не тільки тіньовитривалі представники флори, а й рослини з світло­вою екологією. Забруднення впливає на дерева: напряму( з повітря на листя) і через грунт. І.С.Мелеховим встановлені п'ять класів за газостійкістю: до 1-го класу відносять породи найбільш, а до 5-го - найменш газостійкі.

Газостійкість деревних рослин (за і.С.Мелеховим, 1980)

Підлеглість отруєнню	Породи		Клас газо­стійкості
	хвойні	листяні
Дуже сильна	Ялиця, ялина, сос­на звичайна	-	5
Сильна	Сосни: Веймутова, кримська, кедрова, сибірська	Каштан кінський, бук, го­робина, тополя біла, чо­рна, черемха, береза, клен польовий, акація біла	4
Середня	Ялина колюча, дугласія, яловець звичайний	Ясен звичайний,клени: татарський, гостролис­тий, тополя бальзамічна, липа	3
Слабка	Модрини: євро­пейська, Сукачова, сибірська і япон­ська, яловець коза­цький, туя,тис	Дуб звичайний, тополя канадська, ясен зелений, в'яз, верби сіра і козяча, яблуня, груша, акація жовта, бузок, самшит	2
Дуже слабка	-	Ільм, дуб північний, віль­хи чорна та сіра, каркас, щелюга червона, спірея, лох вузьколистий	1

40. Механічний склад ґрунту і ліс.

Від вмісту у ґрунті фізичної глини залежить і вміст поживних речовин: чим її більше, тим більший вміст елементів живлення або, як називає П.С.Погребняк, тим вища трофність ґрунту. Трофність потрібно розглядати як хімічну родючість, тобто наявність поживних речовин без урахування їх доступності для рослин, яка залежить від додататньої кількості вологи та відсутності засолення або шкідливих чи отруйних речовин. На піщаних ґрунтах переважає оліготрофна рослинність - одно­ярусні сосняки середніх та низьких класів бонітету з На піщаних ґрунтах переважає оліготрофна рослинність - одно­ярусні сосняки середніх та низьких класів бонітету з домішкою берези. Такі насадження іменуються борами. На глинястих пісках ростуть наса­дження з сосною та березою в першому і дубом - у другому ярусі. Сос­на досягає високих класів бонітету. Такі ліси називають суборами. На супісках ростуть три-чотиярусні лісостани із сосни найвищих класів бо­нітету, берези - у першому та дуба, липи, кленів - у другому ярусах, добре розвиненим підліском. Це - складні субори, або сугрудки, судіб­рови. На суглинистих та глинястих ґрунтах ростуть діброви (груди). У надґрунтовому покриві борів та суборів переважають оліготрофи: зелені мохи, брусниця, чорниця, верес та ін. У складних суборах пере­важають мезотрофи: орляк, медунка вузьколиста, купина лікарська та інші, хоча зустрічаються й оліготрофи, й мегатрофи. У дібровах перева­жають мегатрофи: копитняк європейський, маренка запашна, медунка широколиста, яглиця та ін. Рослини крайніх трофотопів - борів та діб­ров - зустрічаються у середніх ланках трофогенного ряду, оскільки у природі не існує різких екологічних меж. Але у цьому випадку рослини не досягають нормального розвитку та вигляду.