12.Роль лісової підстилки у житті лісу.

Лісова підстилка є надґрунтовим утворенням, що формується під пологом лісу з опаду органічних решток надземних ярусів лісостану. Опад – це щорічно опале листя, гілоч­ки, сучки, кора, шишки, на­сіння та інші органічні ре­штки лісової рослинності. Запас лісової підстилки залежить від породного складу, віку, форми деревостанів, зімкнутості пологу, водного режиму ґрунту, живого над­ґрунтового покриву, інших зовнішніх факторів. Окрім збільшення та стабілізації маси лісової підстилки, у ній відбу­ваються складні процеси розкладу та перетворення органічних речовин, про що мова йтиме в окремій главі. Лісова підстилка відіграє велике значення, впливаючи на хімічний склад розчину, який надходить до ґрунту, регулює тепловий режим і во­дно-фізичні властивості лісового ґрунту. Вона є "кладовою" елементів живлення, які поступово звільнюються і надходять до ґрунту, що дозво­ляє підтримувати певний рівень родючості лісового ґрунту.

13.Морфологія лісового масиву.

Під лісовим масивом розуміють значну цілісну територію лісу, яка має природні межі (річки, озера, окремі ділянки гір тощо) або межує на значному проміжку з іншими угіддями (лугом, полями) чи населеними пунктами. будь-який лісовий масив є загальним поділ на дві морфоло­гічні різні частини: 1) зовнішню, периферійну, яку називають лісовим узліссям і 2) внутрішню, до якої належить решта території масиву. Узлісся - смуга лісу шириною 100 м на межі лісу і від­критого простору; контакт­на зона лісового масиву з безлісною територією. Пра­вильно сформоване узлісся є природним бар'єром на шляху проник­нення у ліс бур'янів, збудників хвороб, шкідників, забруднювачів повітря техногенного походження. Поляна - це ділянка нелісової площі, яка розташована серед де­рев та заросла травою. Ширина полян, як правило, перевищує висоту дерев, що її оточують. П.С.Погребняк поділяє поляни за їх розміром: мала поляна – ширина поляни дорівнює 1-2 висотам дерев, що її оточують; середня - 2-5 висотам; більше 5 висот – великою. На середніх та великих полянах восени та весною може накопичу­ватися холодне повітря (у тиху погоду), утворюючи так звані "морозо- бійні ями". Галявини - менші за розміром (0,5 - 1 висот дерев) ділянки лісових земель, які не мають дерев. Вікна в полозі лісу - діаметр яких лежить у межах 0,5 висоти деревостану. Лісові насадження практично не бувають з рівномірним розміщенням дерев. З віком формуються біогрупи дерев одної породи. В Україні лісові масиви поділені просіками на лісові квартали роз­міром 25, 50 або 100 га. Лісові квартали є постійною обліковою та гос­подарською одиницею у лісі.

14. Ліс і фауна.

Тваринний світ у лісах відрізняється великою різноманітністю, тому його поділяють на різні типи (групи): 1) найпростіші; 2) губки; 3) кишечно­порожнинні; 4) черви і 5) червоподібні; 6) молюски; 7) членистоногі; 8) го­лоногі і 9) хордові. Між тваринами лісових насаджень утворилися певні трофічні зв'язки, наприклад: рослиноїдні комахи - комахоїдні птахи - хижі птахи. тваринний світ лісу поділяють на два яруси мешкання: зооедафон (види, яки мешкають у ґрунті) і наземні тварини. За місцем мешкання у репродуктивний період лісових тварин умов­но можна віднести до таких 5-ти груп: 1) кронники; 2) приземно-чагарникові; 3) наземні; 4) стовбурні (серед птахів - дуплогніздові); 5) позаярусні. Серед тварин, які мешкають у лісах або періодично з'являються у лісі, є як корисні, так і шкідливі для лісу види. Окремі види птахів, наприклад, сойка, сприяють природ­ному поновленню таких порід, як дуб, бук, інших порід з важким насін­ням. Надмірно набиваючи насінням свій дзьоб, вона під час польоту час­тину його втрачає, розсіваючи насіння по лісу. Більшість представників зооедафону подрібнюють органічні рештки опаду і лісової підстилки, чим сприяють їх розкладу, процесу гуміфікації. дощовики своєю життєдіяльністю прискорюють розклад опаду і лісової підстилки, позитивно впливають на лісові ґрунти. Серед ссавців найбільш помітний вплив на формування лі­сового насадження мають мишовидні гризуни, зайці, лисиці, меншою мірою - козулі, кабани, олені, лосі.