40. Кореневе живлення деревних рослин.

Чим краще жи­виться рослина, тим краще вона росте, розвивається, дає різноманітну продукцію. Це відбувається тоді, коли умови середовища для даної ро­слини забезпечують нормальну життєдіяльність, тобто має місце відпо­відне вологозабезпечення, обмін повітря, забезпечення світлом і теп­лом, коли найменше виявляються ураження хворобами, пошкодження шкідниками, й за відсутності інших несприятливих факторів. Ефект розбавлення - по­лягає у тому, що деревна рослина успішно росте, а вміст елемента жи­влення залишається незмінним і навіть знижується. Організми можуть засвоювати елемент до певної кількості, після чого засвоєння відстає від споживання. Ефект фейс-антагонізму іонів - зменшення вмісту одного елемента внаслідок надмірного поглинання рослиною іншого. Це спостерігається при необдуманому внесенню до­брив. Вибагливість - це така властивість деревної породи, дерева, на­садження, яка залежить від розвитку кореневої системи. Чим більш розвинена коренева система дерева, тим менш вимогливе воно до трофності ґрунту і навпаки. Тому дерево з розвиненою потужною коре­невою системою може забезпечити необхідну кількість елементів жив­лення з більшого об'єму ґрунту, може зростати на менш багатих ґрун­тах. Дерево з менш розвиненою кореневою системою не може себе за­безпечити елементами живлення на такому ж субстраті, тому воно більш вимогливе до багатства ґрунту, кількості елемента у ґрунті. Хоча відмічено, що на бідних ґрунтах більшість деревних порід утворює більш розвинену кореневу систему, ніж у оптимальних для них умовах. Кореневе живлення відбувається у зоні так званої ризосфери, тоб­то у шарі ґрунту, що прилягає до кореневого волоска і радіус якого дорі­внює довжині самого волоска.

40. Симбіотичне живлення деревних рослин.

Мікориза – матеріальний прояв симбіозу гриба з вищою рослиною. Розрізня­ють ендотрофну(міцелій проникає в коріння), ектотрофну(міцелій обплітає коріння) та екто-ендотрофну мікоризу. Властивість вищих рослин здійснювати живлення за участю грибів- мікоризоутворювачів називається мікотрофністю. Гриб отримує від дерева органічні речовини, а дерево мінеральні солі і воду. Класифікація дерев залежно від ступеня мікотрофності: облігатні мікотрофи(неможуть існувати без мікоризи): сосна, модрина, ялина, ялиця, дуб, бук; факультативні мікотрофи( успішно ростуть як з мікоризою так і без неї): береза, тополя, осика, глід, бузина; автотрофи(як правило мікоризу не утворюють): ясен, берест, деякі кущі. Мікориза відіграє деяку роль у захисті від патогенів. Обов’язкова є посадка молодих саджанців з монолітом(грунтом, який містить мікоризу). Було здійснено експеримент по підняттю верхньої межі лісу, дерева були висаджені з монолітом.

40. Вплив лісу на ґрунт.

Вперше дослідження цього питання були проведені М.О.Ткаченком у 1908 р. Ним було встановлене досить швидке опідзолення чорноземів після поселення на них лісу. Він установив, що найсильніший вплив на ґрунти має ялина. Типові підзолисті ґрунти формуються під насадженнями з яли­ни, ялиці. В умовах помірної зони формування підзолистих ґрунтів відбувається під сосняками. Встановлено, що у таких умовах соснові насадження формують підзолистий ґрунт протягом 50- 100 років. Поселяючись на їх місці, широколистяні ліси за такий же від­різок часу відновлюють попередній тип ґрунту. Підзолоутворення позитивно впливає на водоутримуючу здатність фунтів, особливо піща­них, та формування поживних речовин у них. Домішок берези та осики у соснових лісостанах, на перший погляд, поліпшує лісовий фунт, сприя­ючи швидшому розкладу листя берези, порівняно з хвоєю сосни. Поліпшення ґрунтових умов сприяє росту листяних порід, а не сосни, для успішного росту якої у даному ґрунті і так достатня кількість пожив­них речовин. Довготривалий час вважалося, що ліс, поселяючись на чорнозе­мах, призводить до їх деградації, тобто до погіршення родючості. П.С.Погребняк організував дослідження впливу лісу на ґрун­ти, у Чорному лісі Кіровоградської області. У результаті досліджень ав­тор прийшов до наступних висновків: 1) процес опідзолення чорнозе­мів через поселення на них лісу (дібров) не призводить до деградації ґрунту, не знижує його родючість, а, навпаки, підвищує. Опідзолення чорноземів призводить до підвищення рухомо­сті магнію, фосфору, калію, підвищує можливості деревних рослин у використанні вологи; 2) основним фак­тором опідзолювання чорнозему є діяльність деревного коріння та жи­вих ґрунтових організмів. Аналогічні дослідження ґрунтів були проведені П.С.Погребняком в умовах Українського Полісся, де були отримані результати позитивного впливу широколистяних порід, у першу чергу, дуба, при їхньому посе­ленні у соснових лісостанах. Участь у складі хвойного лісу широколис­тяних порід призводить до появи м'якого гумусу в ґрунті, збільшення рухо­мих форм азоту та зольних елементів живлення, насиченню гумусу та мінеральних колоїдів основами. У північній частині зони мішаних лісів на відносно бідних ґрунтах такий ефект викликають дуб, ліщина. Під лісосмугами ґрунт має кращу структу­ру, більшу частку водостійких елементів, він також має і у 14-15 разів кращу водопроникність, а також значно вищі запаси гумусу та легкодо­ступних для рослин сполук азоту, фосфору. Ці всі показники кращі у ґрунті, на якому росте перший лісостан, і гірші під другим.