29. Загальні характеристики економічної взаємодії Росії та України.

1. На сьогодні Російська Федерація посідає одне з провідних місць серед основних економічних партнерів України. Частка Росії в загальному обсязі зовнішньої торгівлі України (товари і послуги) становила у 2007 р. 27,12 %. Слід зазначити, що протягом останніх 6 років спостерігається тенденція до поступового її зниження.

2. У структурі українського товарного експорту в Росію провідні позиції займає продукція машино- і приладобудування (більше 36 %), чорні метали і вироби з них (27 %), продовольство і продукція харчової промисловості (більше 10 %), хімічна продукція і полімерні матеріали (біля 7 %)¹[1].

3. В імпорті з РФ переважають енергетичні матеріали, нафта та продукти її переробки (46,8 %), продукція машино- і приладобудування (біля 20 %), чорні метали і вироби з них (9,3 %).

4. Аналізуючи структуру товарної торгівлі між Україною і Росією можна зробити висновок, що український експорт є більш диверсифікованим, а відносна частка продукції з високим ступенем обробки у ньому більша, ніж в імпорті з Росії.

5. Практично за всіма товарними групами, що становлять основну частину українського експорту в Росію (у тому числі продукції машино- і приладобудування), Україна має позитивне сальдо. Виключенням тут є лише наземні транспортні засоби (крім залізничних), де негативне сальдо становить 362 млн дол., прилади й апарати – 56 млн дол. відповідно, а також деяка хімічна продукція.

6. Сировинний характер імпорту з Росії визначається переважанням у його структурі енергетичних матеріалів (46,8 %). Водночас велике значення для Української промисловості має імпорт кольорових металів, на які приходиться біля 3 % усього імпорту з РФ.

7. За даними Держкомстату 2014 року, спостерігається різке падіння імпорту з РФ (-52%, через політичні чинники, девальвацію і рецесію), зсув до імпорту з ЄС і Білорусі, імпорт газу і нафти з РФ у 2014р. скоротився на 33%, але збільшення з ЄС на 135% за рахунок реверсних поставок. Але загалом, в структурі імпорту України частка товарів з РФ знизилася з 29% до 23% і те за рахунок падіння рівня споживання. Експорт у 2014 р. скоротився загалом на 16,6%, конкретно до РФ – на 7% у порівнянні із 2013р. Ще однією тенденцією 2013-2014 рр. на фоні загального падіння імпорту до РФ і країн МС стало зміщення українського експорту у бік продовольчої продукції, замість переважання товарів важкобудівної промисловості та металопрокату.

8. У сфері торгівлі послугами Росія також виступає основним торгівельним партнером України. За підсумками 2014 р. експорт послуг в РФ склав 8,1% від усього експорту до РФ – дуже різке падіння.

9. У структурі торгівлі послугами провідні позиції займають транспортні послуги (74,4 % – всього експорту до Росії та 51,2 % імпорту), а також ділові, професійні і технічні послуги (9,8 % і 20,8 % відповідно). Це підтверджує значення ефективного використання транзитного потенціалу України, яка забезпечує транспортування як енергоносіїв, так й інших товарів між Сходом і Заходом континенту.

10. Підсумовуючи аналіз стану торгівельних українсько-російських відносин, слід зазначити, що Росія залишається головним торговельним партнером України: у минулому 2014 році на її частку припадає 23,2% всього зовнішньоторговельного обороту України, в т.ч. 22,0% експорту товарів і послуг і 24,6% імпорту товарів і послуг. Товарообіг Росії та України склав 18,6 млрд. дол. США (66,8% до рівня січня-вересня2013). Експорт товарів з України склав 72,7% від 2013р. Імпорт товарів з Росії склав 64,0%. Негативне для України сальдо торгівлі товарами у 2014 р. склало - 2,3 млрд. дол. США. Оборот торгівлі послугами з Росією в січні-вересні 2014 склав 3,4 млрд. дол. США (69,4% до відповідного рівня 2013). Питома вага Росії за підсумками січня-вересня 2014 року в загальному обсязі обороту України послугами склав 26,6% (роком раніше - 30,5%), в імпорті - 15,4% (16,3%).

Проблеми у сфері двосторонної торгівлі

1. Існування перепон, що ускладнюють розвиток двосторонньої торгівлі має об’єктивні економічні причини.

2. Певна тотожність української та російської економік у деяких галузях і схожість номенклатури товарів, що пропонуються країнами на зовнішніх ринках, робить їх природними конкурентами. Через це, зокрема, виникають питання доступу товарів на взаємні ринки.

3. Використання як Україною, так і РФ інструментів захисту інтересів внутрішнього ринку. Зокрема, за інформацією українського уряду, на ринку Російської Федерації у відношенні українських товарів діють багато захисних заходів, та проводиться ще 3 розслідування. Зі свого боку, Україна застосувала антидемпінгові заходи та проводить розслідування до 12 російських товарних груп.

4. Проблема доступу на російський ринок української м’ясомолочної продукції. Станом на кінець вересня дозвіл на поставки тваринної продукції мали 12 м’ясо- та 10 молокопереробних підприємств. З метою подолання зазначеної проблеми український уряд веде активну роботу із залученням Мінагрополітики та Мінекономіки.

5. Ефективність двостороннього договору про створення зони вільної торгівлі, підписаного ще у 1993 р., нівелюється встановленням низки виключень і обмежень на певні категорії товарів, що оформлені відповідними протоколами. Фактично повноцінної зони вільної торгівлі між Україною і Росією сьогодні не існує.

6. Негативно впливає на двосторонню торгівлю застосування Росією експортного мита на газ, нафту і газовий конденсат, що експортуються до України. Це ще більше ускладнює проблему значного дефіциту торговельного балансу України з Росією, що зумовлено імпортом енергоносіїв.

7. Експортні мита застосовуються Росією у торгівлі з усіма країнами, що не є членами Митного союзу ЄврАзЕС. Беручи до уваги, що вступ України до Митного союзу є неактуальним, оскільки він протирічить її стратегії на побудову зони вільної торгівлі з ЄС, можна стверджувати, що в осяжній перспективі вирішення зазначеної проблеми є малоймовірним.

8. У зв’язку зі вступом України до СОТ і лібералізацією торгівлі з країнами-членами цієї організації, Росія висловила стурбованість можливістю зростання реекспорту Україною до Росії дешевих імпортних товарів. Тому РФ застосовує додаткові заходи щодо захисту російського ринку. Під нові обмеження може потрапити м’ясна продукція, рослинна олія, цукор, спирт, а також деякі промислові товари, у тому числі продукція авіаційної промисловості, кольорової металургії, меблі.

Загалом, Реалізовуючи свою політику, РФ надає перевагу стратегії формування і розвитку міждержавних союзів, в тому числі економічних, які забезпечували б Росії лідерські позиції (ЄЕП, ЄврАзЕС, певною мірою СНД, Митний Союз).

Протягом останніх чотирьох років Україна фактично дистанціювалась від участі у регіональних інтеграційних проектах за участю Росії, що дозволяло зберегти власний економічний суверенітет і продовжувати курс на економічну інтеграцію з ЄС. Однак намагання України будувати відносини з РФ, у тому числі економічні, на двосторонній основі негативно сприймається у Російський Федерації.

Важливою характеристикою сучасного стану відносин між Україною та РФ є значний вплив політичного чинника на розвиток українсько-російського економічного співробітництва.