60. Стратегія єс щодо України 1999 р. Та Стратегія єс щодо України 2007-2013 рр.

Спільна стратегія Європейського Союзу щодо України, схвалена Європейською Радою 11 грудня 1999 року

Бачення ЄС його партнерства з Україною

Стаття 5. Європейський Союз має наступні стратегічні цілі стосовно України:

- робити внесок у створення стабільної, відкритої, плюралістичної демократії в Україні, що базується на верховенстві права, та підтримку стабільно функціонуючої ринкової економіки на користь усьому народові України;

- співпрацювати з Україною в підтриманні стабільності та безпеки в Європі та усьому світі, та у пошуку ефективних шляхів вирішення спільних проблем, які постають перед континентом;

- розширювати економічне, політичне та культурне співробітництво з Україною, а також співробітництво в сфері юстиції та внутрішніх справ.

Основні цілі

Європейська Рада визначила такі основні цілі:

I. Підтримка процесу демократичних та економічних перетворень в Україні.

II. Забезпечення стабільності та безпеки і вирішення спільних проблем на європейському континенті.

III. Підтримка зміцнення співпраці між ЄС та Україною в контексті розширення ЄС.

Інструменти та засоби

Загальні положення Співробітництво з Україною

48. ЄС та держави-члени будуть тісно співпрацювати з Україною з метою реалізації цієї Спільної стратегії, зокрема через УПС ( 998_012 ) та її інституції.

Конкретні ініціативи

49. ЄС реалізовуватиме конкретні ініціативи, викладені в частині III цієї Спільної стратегії, які грунтуються на основних цілях, визначених у частині II. За необхідності ці ініціативи можуть бути змінені та не перешкоджатимуть можливим новим ініціативам протягом терміну дії цієї Спільної стратегії. Рада, Комісія та держави-члени, відповідно до своєї компетенції, підтримують та працюють в напрямі реалізації цих конкретних ініціатив.

Подробнее: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/994_492

Спільна стратегія ЄС була ухвалена в грудні 1999 року в Хельсінкі Європейської Радою як розуміння того, що існує потреба у більш тісних зв’язках між ЄС та державами- членами та конкретними країнами-партнерами. Вона охоплює період в 4 роки. Стратегія націлена на розвиток стратегічного партнерства між ЄС та Україною на основі УПС (Угоди про партнерство і співробітництво), віддаючи належне європейським прагненням України, та вітаючи європейський вибір країни. Вона має три основні цілі:

Підтримати процес переходу до демократії та ринкової економіки в Україні; Вирішувати спільні проблеми Європейського континенту (стабільність та безпека в Європі, захист навколишнього середовища, енергетична та ядерна безпека); Зміцнювати співробітництво між ЄС та Україною в контексті розширення; Допомагати Україні в питанні інтеграції в європейську та світову економіку, поглиблювати співпрацю в галузі судочинства та внутрішніх справ.

Стратегія ЄС щодо України 2007-2013 рр.

У стратегії «Посилюючи Європейську політику сусідства» (грудень 2006 р.) викладено основні переваги та недоліки ЄПС, а також пропозиції з її вдосконалення. Для матеріально-фінансового забезпечення діяльності в рамках ЄПС у січні 2007 р. на період 2007-2013 рр. було запроваджено механізм Європейського інструменту сусідства й партнерства (ЄІСП), що змінив механізм Програм технічної допомоги TACIS (простір Східної Європи, Кавказу, Центральної Азії, Росії) і MEDA (простір держав Середземномор’я). Окремо потрібно зазначити, що в рамках Європейського інструменту сусідства і партнерства започаткована програма для держав басейну Чорного моря, що включає підтримку громадянського суспільства та співробітництво на місцевому рівні, розвиток співробітництва приморських міст та створення в майбутньому зони вільної торгівлі.

У рамках ЄІСП на період 2007-2010 рр. було виділено € 12,4 млрд для втілення цілей, визначених у згаданій стратегії, з яких € 8,7 млрд - на Середземноморський регіон та € 3,7 млрд - на Східну Європу, Південний Кавказ та Росію. Також у рамках ЄІСП було розроблено Національні індикативні програми на 2007-2010 рр. Основними пріоритетамиукраїнської програми визначено сприяння таким сферам діяльності:

-           розвитку транспортних та енергетичних мереж;

-           охороні навколишнього середовища;

-           прикордонному та міграційному менеджменту, митній справі, боротьбі з організованою злочинністю;

-           культурному обміну, зв’язкам між громадянами, обміну інформацією;

-           протидії нелегальному поширенню зброї.

Згідно з Програмою в період 2007-2010 рр. ЄС планує надати Україні € 494 млн на підтримку подальшого процесу реформ та впровадження Плану дій, тобто € 123,5 млн на рік. Це суттєве збільшення допомоги порівняно з попереднім періодом (2004-2006 рр.), коли із запланованих € 212 млн Україна отримувала у середньому € 70,7 млн на рік. Однак ця допомога не відповідає потребам України щодо інтенсифікації політико-правового та соціально-економічного наближення України до рівня Євросоюзу, а також стосовно прискорення взаємної секторальної інтеграції та вступу України до ЄС. Очевидно, що наближення України до рівня соціально-економічного, інфраструктурного та гуманітарного рівня Євросоюзу пов’язане з необхідністю зростання обсягів іноземних інвестицій в українську економіку, розвитком міжнародної економічної кооперації.

Крім того, аналіз сфер та статей витрат, передбачених Інструментом європейського сусідства та партнерства, вказує на те, що ІЄСП є передусім не засобом забезпечення економічного розвитку, а засобом запобігання політико-економічній нестабільності у відповідних регіонах. Ця обставина додатково посилює вплив ІЄСП на динаміку відносин Україна-ЄС. Для розвитку відносин Україна-ЄС ефективне втілення Національних індикативних програм на 2007-2010 рр. буде особливо важливим, передусім щодо використання виділених коштів (що пов’язано з організацією моніторингу їх «акуратного освоєння»), і стане одним з індикаторів спроможності України підтримувати високий рівень довіри та партнерства з ЄС. Зокрема у супровідному рекомендаційному документі Євросоюзу Стратегія для України (Country Strategy Paper Ukraine), що є додатком до ІЄСП, було зазначено: «…відносини України з ЄС залежатимуть від внутрішньої ситуації та розвитку України. Зважаючи на те, що Україна досягла значного прогресу у впровадженні внутрішніх реформ та адаптації європейських стандартів, відносини між Україною та ЄС будуть поглиблюватися та зміцнюватися

Більше шансів на включення питання про перспективу членства України до ЄС під час укладання нової Посиленої угоди Україна-ЄС про партнерство і співпрацю, щодо якої триває переговорний процес. Оптимізму додає та обставина, що у липні 2007 р. Європарламент надав рекомендацію Єврокомісії, в якій зафіксовано заклик до надання чіткої європейської перспективи Україні в зазначеній Угоді. Дана рекомендація була ухвалена переважною більшістю голосів, а такий характер голосування можна розцінити як певне позитивне зрушення в загальному сприйнятті та ставленні європейців до України.

Водночас включення питання про перспективи членства в Євросоюзі до порядку денного переговорів стикається з багатьма проблемами. Наразі це бажання України не знаходить відповідної підтримки у політичного й адміністративного істеблішменту Євросоюзу. Разом з тим необхідністю є політико-правове уточнення та закріплення змісту та порядку стратегічних цілей політики європейської інтеграції.

У рамках розвитку відносин Україна-ЄС укладення нової Посиленої угоди є на сьогодні визначальним чинником. Нова угода має замінити Угоду про партнерство та співробітництво (УПС), термін дії якої спливає на початку 2008 р. і яка за багатьма позиціями вже не відповідає сучасним вимогам співробітництва між Україною та ЄС, а тому потребує не пролонгації, а зміни. Скажімо, принциповим для України є те, що нова угода має містити положення про створення зони вільної торгівлі (ЗВТ) та розширення співробітництва в енерготранзитній сфері.

Наразі існує два варіанти створення ЗВТ: створення звичайної ЗВТ або ЗВТ поглибленої, тобто ЗВТ ⁺. Щодо першої йдеться про скасування квот та диференціацію митних тарифів (митні тарифи існуватимуть, проте відповідно до норм СОТ, отже, цінність такого варіанту ЗВТ для України певною мірою нівелюється). Натомість створення ЗВТ ⁺ передбачає скасування митних квот і тарифів (після вступу України до СОТ), а також нетарифних обмежень (у спосіб адаптації національної системи стандартизації та законодавства до вимог ЄС). У підсумку це забезпечило б вільний рух товарів, послуг, капіталу і робочої сили.

Ключовим елементом переговорів про створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС є стандартизація. Українські стандарти та процедури оцінки відповідності відрізняються від європейських, що зумовлює відому протекціоністську практику з боку ЄС. Зважаючи на це, Україні вкрай важливо пришвидшити виконання завдань, передбачених Планом державної стандартизації на період 2005-2010 рр.

Також принципово важливим є врахування українською стороною рекомендацій Єврокомісії щодо адаптації українського технічного законодавства до вимог ЄС. Ці рекомендації були викладені у відповідному документі «Україна: План дій щодо вільного руху промислових товарів» (2005 р.). Впровадження цього Плану дій створить підґрунтя для приєднання України 2011 р. до Угоди про оцінку відповідності та прийнятності промислових товарів (ACAA), що стане черговим кроком до створення ЗВТ ⁺ між Україною та ЄС.

Варто також зазначити, що Протокол Угоди про оцінку відповідності та прийнятності промислових товарів (PECA) розглядатиметься як інструмент поглиблення європейської інтеграції та критерій вільного ринку (вільного руху товарів). Ухвалення РЕСА буде свідченням досягнення одного з Копенгагенських критеріїв готовності держав-аплікантів до вступу до Євросоюзу.

Результатом ухвалення РЕСА також буде скасування витрат на додаткове тестування продукції, вільний доступ до ринку ЄС та створення відповідної адміністративної інфраструктури для подальшого поглиблення європейської інтеграції України.

Укладання РЕСА допускає існування товарних груп, що не матимуть європейського стандарту маркування «СЕ» у допустимих межах 15 % (від загального обсягу стандартизованої продукції). Однак це означатиме, що така продукція не буде допущена на ринок ЄС.

Повноправна інтеграція в європейський енергетичний простір є ще однією вагомою складовою переговорів у рамках укладення нової Посиленої угоди Україна-ЄС.