51. Відносини України та Молдови:

- Проблеми кордонів;

На відміну від кордону, наприклад, із Румунією, який насправді існував за часів СРСР, делімітація межі України з Молдовою починалася буквально з нуля. Реально між двома колишніми союзними республіками не існувало ніякого офіційного договору про кордон, а лише санкціонований Верховною Радою СРСР протокол опису, в якому території розмежовані досить умовно. Та й навіть за цим протоколом опису кордон МРСР ішов від кінця села Джурджулешти до гирла річки Прут, тобто без виходу до Дунаю. Однак Україна була дуже зацікавлена отримати частину молдовської території біля села Паланка, по якій проходить дорога з Одеси на Болград, Ізмаїл та Рені. Почалися перемовини. Молдовани вперто відмовлялися віддавати землю в районі Паланки, запевняючи, що їхню територію можна змінювати тільки після загального референдуму - з прогнозованими результатами. Тим більше молдованам не подобалися українські пропозиції: спочатку планували передати Молдові 200 м берега - територію, явно не достат¬ню, щоб збудувати повноцінний портовий комплекс.

Безрезультатні переговори йшли протягом 1998-1999 років, і зовсім неочікувано фінішували повною капітуляцією української сторони під час зустрічі прем’єр- міністрів Валерія Пустовойтенка та Іона Чубука. Порадившись у перерві з Леонідом Кучмою, Валерій Павлович дав згоду поступитися вже аж 430 метрами українського берега. Молдовани «виторгували» ще й три гектари виноградників поряд, на які Молдова раніше навіть не претендувала. Цифру 430 м узяли буквально зі стелі, після запитання в молдовського прем’єра, мовляв, а скільки вам треба? Чим керувалися Валерій Пустовойтенко з Леонідом Кучмою, залишається загадкою. Класична риторика недолугих анекдотів (та що молдовани там можуть збудувати?) не спрацювала. Вони таки змогли спорудити, й дуже багато. За цей рік до розбудови порту на подарованій землі молдовани залучили $50 млн. Головні інвестори - голландський холдинг EASEUR і Європейський банк реконструкції та розвитку.

Двосторонній договір "Про державний кордон" з Республікою Молдова було підписано 18 серпня 1999 p., ратифіковано Верховною Радою України б квітня 2000 р. У додатковому протоколі до документа записано, що Республіка Молдова передає у власність Україні ділянку автомобільної дороги Одеса — Рені в районі населеного пункту Паланка та земельну ділянку, по якій вона пролягає. На переданій ділянці діє юрисдикція України

Кордон Україна та Молдови 1222 км, з низ 452 з Придністров’ям.

Таким чином, після довгого процесу врегулювання суперечок щодо проходження кордону Україна віддала Молдові 150 га землі біля селища Басарабяска та вихід до Дунайського водного шляху в районі с. Джурджулешти й 24 га площі завдовжки 430 м по березі Дунаю, а також визнано право власності на 124 об'єкти, що перебувають на території України, в обмін на 7,7 км (18 га) асфальтованої дороги біля с. Паланка, що з’єднує два українських міста - Одесу та Рені. Варто відзначити, що внаслідок укладення Договору про державний кордон Молдова отримала можливість виходу до Чорного моря через Дунай з усіма позитивними наслідками для неї.

Після делімітації’ державного кордону між Україною та Молдовою розпочався процес демаркації. 29 січня 2003 р. на митному посту „Мамалига” відбулася демаркація кордону між державами- сусідами Україною та Молдовою.

- Придністровський конфлікт у відносинах України та Молдови;

Особливою темою в українсько-молдовських відносинах є питання кордону з невизнаною Придністровською Молдовською Республікою, довжина якого становить 386 км. Загалом Придністров'я виступає зоною стратегічних та економічних інтересів України. Понад 80 % усіх імпортних товарів Придністровської Молдовської Республіки ввозиться з України, співробітничають 30 підприємств із придністровського боку і 50 — з українського. Готову металопродукцію також відвантажують через українські порти: Одесу та Іллічівськ. Транзит вантажів із Придністров'я до країн СНД територією України становить понад 80 млн. доларів (без транзиту енергоносіїв).

Водночас українсько-молдовський придністровський відтинок кордону є джерелом особливої уваги прикордонників: зі всього периметру українського кордону у 2003 р. тут затримано 100 % вибухівки, 72 % контрабандних товарів, 28 % зброї, 25 % боєприпасів. З Придністров'я через цей кордон у 2003 р. надійшло 83 % від усього обсягу наркотичної сировини, яка ввозиться до України. На українсько-молдовський кордон припадає 45 % затриманої контрабанди, 60 % порушників державного кордону України, причому 79 % із них порушують кордон, в'їжджаючи до України. Проблема кордону з Придністров'ям загострилася у березні 2006 p.: Україна не пропускала товари без дозволу молдовської сторони. Для розв'язання складних питань тристоронніх відносин було залучено представників ОБСЄ та ЄС.

Демаркація придністровського сегмента українсько-молдовського державного кордону стає основною проблемою на сучасному етапі відносин України та Республіки Молдова. Її злободенність визначається такими чинниками:

по-перше, встановлення належного прикордонного режиму на придністровській ділянці є частиною проблеми врегулювання придністровського конфлікту. Оскільки конфлікт до цього часу не врегульований, то цей регіон постійно генерує нестабільність І загрози для сусідніх із Придністров’ям регіонів України;

по-друге, задекларований Україною шлях до європейської та євроатлантичної інтеграції потребує пердусім стабільних безпечних кордонів як передумови вступу до ЄС і НАТО; по-третє, кордон є частиною економічної інфраструктури країни, яка безпосередньо впливає на її економічний розвиток. .

Відомо, що Україна бере активну участь у миротворчому процесі у Придністров'ї, намагаючись захистити права українського населення. Незважаючи на привабливість посередницьких і миротворчих функцій у придністровському врегулюванні, необхідно з певною обережністю ставитися до спроб втягнути Україну у конфлікт як лобіста інтересів однієї зі сторін.

- Проблема Дністровської ГЕС;

Черговим фактом порушення державного кордону України з боку Молдови було встановлення молдовського прикордонного поста на українській Дністровській ГЕС (2003). Усі звернення до офіційних молдовських установ, зокрема й МЗС Молдови, щодо виведення прикордонників не давали бажаного результату.

- Проблеми власності Молдови на території України;

За угодою між Молдовою та Україною про взаємне визнання прав і врегулювання відносин власності від II серпня 1994 р. молдовська сторона зобов'язувалася передати власність країні, з якою уклала цю угоду. За підрахунками молдовської сторони, на території України перебували 245 об'єктів молдовської власності. Загальна вартість молдовських об'єктів становила 453,8 млн. рублів за цінами 1991 р. Це в основному санаторії, пансіонати, бази відпочинку і підприємства в Одеській, Миколаївській, Херсонській областях. Україна не має об'єктів соціально-культурної сфери на території Молдови, окрім Дністровського водопроводу сільськогосподарського водопостачання.

Досить складними виявилися й питання, пов'язані з залізницею, адже сім ділянок молдовської залізниці пролягали територією України. На них розташовано 12 залізничних станцій та низка об'єктів інфраструктури молдовської власності.

14 квітня 1994 р. (Київ) відбулися переговори з зазначеного питання. Врешті-решт сторони врегулювали майнові відносини. У серпні 1994 р. уряди двох країн погодили питання про розподіл майна залізничного транспорту між залізницями України і Республіки Молдова після делімітації та демаркації кордонів.