45. Позиція України щодо ЄврАзЕс та Євразійського економічного союзу.

Проблеми взаємовідносин України з Євразійським економічним співтовариством (ЄврАзЕС) останнім часом набули виразної актуальності. На жодній із зустрічей керівників України і Росії не оминають цього питання. Україні наполегливо пропонують приєднатися до ЄврАзЕС. Проте для прийняття відповідального рішення необхідно спрогнозувати всі можливі варіанти розвитку подій, визначити як потенційні переваги, так і потенційні недоліки.

У ході дослідження проблеми експерти Центру Разумкова дійшли висновку, що набуття повноправного членства в ЄврАзЕС навряд чи доцільно вважати реальною перспективою, принаймні протягом найближчих п’яти-семи років. А після означеного терміну — залежно від того, чи будуть здійснюватися в Україні реформи, що збільшать потенціал участі країни в процесах міжнародної інтеграції і посилять здатність до інтеграції до структур ЄС; чи буде Європейський Союз на той час зацікавлений у черговому етапі розширення, зокрема за рахунок України; чи зможе ЄврАзЕС перетворити свої амбітні плани інтеграції на дійсність.

Євразійське економічне співтовариство (ЄврАзЕС).

На порядку денному розвитку системоутвориючих інституцій у рамках СНД, особливо зв'язку з посиленням домінування Росії на пострадянському просторі, постало питання про розбудову Євразійського економічного співтовариства (ЄврАзЕС) та надання йому інституціонального характеру. Першим кроком до формування цього економічного об'єднання стало підписання в 1995 р. Угоди про Митний союз між Росією і Білоруссю, до якого потім приєдналися Казахстан, Киргизія і Таджикистан. Важливим етапом розвитку співробітництва між цими країнами стало укладення ними в 1996 р. Договору про поглиблення інтеграції в економічній і гуманітарній сферах, у якому була поставлена мета - створення в перспективі "співтовариства інтегрованих держав" шляхом "поетапного поглиблення інтеграції в економіці, науці, освіті, культурі, соціальній сфері при дотриманні суверенітету сторін". Передбачалося також узгодження зовнішньополітичного курсу і спільного захисту кордонів.

26 лютого 1999 р. Білорусь, Казахстан, Киргизія, Росія і Таджикистан підписали Договір про Митний союз і Єдиний економічний простір, у якому без конкретизації термінів визначили такі етапи інтеграції:

• на першому етапі - забезпечити реалізацію в повному обсязі режиму вільної торгівлі, зокрема незастосування тарифних кількісних обмежень у взаємній торгівлі, уведення єдиної системи стягування непрямих податків, усунення адміністративних, фіскальних та інших перешкод, що утруднюють вільне пересування товарів;

• на другому етапі - створити митний союз, що припускає єдину митну територію, загальний митний тариф, скасування митного контролю на внутрішніх межах, уніфікацію механізмів регулювання економіки і торгівлі;

• на третьому етапі - сформувати єдиний економічний простір, що передбачає проведення загальної економічної політики і формування загального ринку послуг, праці і капіталу, уніфікацію національного законодавства, проведення погодженої соціальної і науково-технологічної політики.

31 травня 2001 р. в Мінську керівники Білорусі, Казахстану, Киргизії, Росії і Таджикистану оголосили про початок практичної діяльності нової міжнародної організації - Євразійського економічного співтовариства. Створення ЄврАзЕС стало логічним завершенням процесу організаційно-правового оформлення об'єднання п'ятьох країн Співдружності Незалежних Держав, що обрали шлях глибокої і динамічної інтеграції, насамперед в економічній сфері.

У процесі становлення ЄврАзЕС виявились його лідери, своєрідний центр - Росія і Казахстан, навколо якого об'єднуються інші країни. Це зумовлено і економічними, й політичними причинами. Слід зазначити, що на частку Росії в Казахстані припадає понад 95 % обсягу його товарообігу з країнами ЄврАзЕС. У структурі експорту й імпорту превалюють товари сировинного призначення: мінеральне паливо, неблагородні метали, зерно. Серед причин, які викликали активізацію Росії в напрямі розбудови нового міждержавного утворення, можна виокремити стратегічні наміри Росії щодо посилення своїх позицій на пострадянському просторі для успішного конкурування на міжнародних ринках, передусім із виробниками з третіх країн, що не входять до ЄврАзЕС. Йдеться насамперед про конкуренцію з транснаціональними компаніями, що виявляють серйозний інтерес до регіону.

ЄврАзЕС поступово набуває рис конституційного утворення на зразок Євросоюзу, на досвід якого спирається. У перспективі ЄврАзЕС має шанси перетворитися на субрегіональну наддержавну міжнародну організацію. Про це свідчить розробка правового механізму його функціонування, зокрема Договору про основи законодавства ЄврАзЕС та Положення про правові акти ЄврАзЕС. Проаналізувавши ситуацію, що склалася навколо нових підходів країн ЄврАзЕС до розбудови співтовариства, можна передбачити, що хоча Росія й надалі посідатиме провідне місце в діяльності ЄврАзЕС, та в майбутньому, з посиленням економічного і політичного впливу Казахстану, інтереси двох сторін - російської і казахської - можуть перетнутися в боротьбі за лідерство в цьому об'єднанні. На саміті 21 вересня 2004 р. (Москва) засновники співтовариства ліквідували торговельні перешкоди у взаємній торгівлі. На всіх учасників ЄврАзЕС було поширено російську систему ліцензування імпорту та експорту товарів, що фактично є першим кроком до об'єднання учасників ЄврАзЕС та ЄЕП.

Євразійський союз та Україна

Экс-министр иностранных дел Украины Владимир Огрызко вообще не считает темой для серьезного обсуждения создание такого союза. "Евразийский союз – это лишь политические фантазии Путина, которые он пытается реализовать для возобновления СССР. Уже даже в Беларуси и Казахстане это поняли, и потому не очень сильно спешат к реальному объединению", – говорит Огрызко.

По его словам, "перспектив у Евразийского союза как не было, так и нет". "Соответственно, не будет и угроз от него для экономики Украины", – говорит он.

Детально изучив аналитические записки казахстанских и белорусских экономистов-аналитиков по поводу выгоды от создания Евразийского союза, Огрызко пересказывает их суть одной фразой: "до объединения в этом союзе, как до Луны пешком".

"Потому идут скорее политические реверансы, чем практическая деятельность. Стоит хотя бы вспомнить заявление Александра Лукашенко о том, что как не было свободного пересечения российско-белорусской границы для товаров, так и до сих пор нет. Это можно сравнить с тем, что мы слышали о создании свободной зоны СНГ еще с начала 90-х – такие рассказы рассчитаны на простачков", – говорит Огрызко.

Российское руководство, делая разного рода экономические предложения, сейчас пытается подчинить себе лидеров Белоруссии, Казахстана, Армении, Киргизии. Но им это не нравится.

"Из-за этого я думаю, что Украина будет строить свои отношения с этими странами исключительно на двухсторонней взаимовыгодной основе и искать для себя еще не заполненные торговые ниши. Мы заинтересованы выходить на рынки Белоруссии, Казахстана, Армении, Киргизии и России, но, безусловно, исключительно на равноправных основах и на базе норм ВТО. Все остальное – от лукавого", – подчеркивает Огрызко.

Украина сократит торговлю с РФ, но не с другими странами

Экономист Международного центра перспективных исследований Александр Жолудь сомневается в том, что Евразийский экономический союз способен начать работать. "В этом году после ввода РФ санкции на ввоз пищевых продуктов против ее партнеров по союзу были заявления со стороны президентов Беларуси и Казахстана по тому, что с ними при этом даже не советовались. Соответственно, у меня есть подозрения, что не стоить ожидать начала работы этого союза с 1 января из-за нежелания РФ договариваться с другими странами-членами. У меня есть подозрения, что страны-члены союза не будут идти и на дополнительные изменения в своей торговле с Украиной", – говорит он.

Уже несколько лет подряд со стороны РФ действуют квоты на ввоз из Украины бесшовных труб, РФ ставит фитосанитарные ограничения для Украины в торговле другими товарами. Экономисты прогнозируют, что в следующем году продолжат сокращаться объемы торговли между Украиной и РФ, а вот между Украиной и Беларусью, Казахстаном, Арменией и Киргизией они будут расти. "Украине интересна белорусская пищевая, легкая промышленность, возможно, продукция машиностроения. Из Казахстана можем импортировать энергоресурсы (тот же уголь), цветную металлургию, возможно, так же продукцию сельского хозяйства, например, удобрения. Но украинское руководство должно также делать акцент на том, что эти страны могут закупать у Украины. Список товаров, которые продавался Украиной в Беларусь и Казахстан в прошлые годы, достаточно большой. В прошлые годы Казахстан покупал у Украины продукцию машиностроения (например, подвижные составы для железных дорог), а Беларусь постоянно закупает широкий спектр продукции – начиная от металла и продукции машиностроения и заканчивая пищевой продукцией", – говорит Жолудь.

Говоря о большой вероятности продолжения сокращения торгового оборота с Россией по всем статьям импорта-экспорта в 2015 году, Жолудь напоминает, что сокращение началось еще в 2012 году. "Вы это и сами можете легко проверить, изучив статистику товарооборота между Украиной и РФ", – подчеркивает он.

Глава Центра прикладных политических исследований "Пента" Владимир Фесенко отмечает, что для Украины тема Евразийского экономического союза была актуальной до 2013 года. "Ведь до Майдана Янукович отказался от европейской интеграции и фактически оформил зависимость от России, и тогда было только вопросом времени, когда мы оказались бы в этом союзе. А сейчас уже наши отношения с членами союза мы будем выстраивать на двухсторонней основе с учетом правил Евразийского экономического союза", – сказал Фесенко.

Он считает, что визиты в Украину президентом Беларуси и Казахстана напрямую свидетельствуют об их волнениях.

"Противостояние РФ с Западом, санкции, падение цен на нефть увеличило количество проблем для российской экономики и финансовой системы, создав проблемы для союзников России по Таможенному и Евразийскому союзам. Беларусь, Казахстана уже пытаются диверсифицировать рынки. Какие бы ультиматумы РФ нам не ставила, после всего того, что она натворила в Украине, эти проблемы для нас не имеют никакого значения. Хотя Россия может ввести для украинцев въезд по загранпаспортам, но по этому поводу тоже не надо так сильно переживать", – говорит политолог.

Фесенко прогнозирует, что Россия попытается навязать странам жесткий режим торговли с Украиной. "Но любые масштабные проблемы в торговле с Украиной создадут проблемы, в первую очередь, для этих стран и для РФ, ведь по прогнозам в следующем году будет 5% спад российской экономики. У Украины неизбежно будут сокращаться торгово-экономические отношения с РФ из-за Крыма и войны на Донбассе. А визиты Лукашенко и Назарбаева объясняются их обеспокоенностью последствиями той конфронтации, которая возникла из-за действий РФ против Украины. Западу они пытаются показать свою дистанцию от Москвы и свою самостоятельность, Украине – что они готовы сотрудничать дальше с нами вне зависимости от того, будут ли они в Евразийском союзе. Особенно Александр Лукашенко активно ищет свой вариант многовекторности – он понял, что в нынешних условиях зависимость от РФ подобна смерти", – подчеркивает Фесенко. По его словам, кризис в отношениях между РФ и западными странами "будет бить по всей Евразийскому союзу, включая Беларусь и Казахстан". "Потому президенты этих стран активно пытаются ускорить процесс мирного урегулирования – они не хотят сидеть и ждать, когда Киев и Москва сами договорятся", – резюмировал Фесенко.