- •Чинники, що визначають зовнішню політику України.
- •Вплив геополітичного розташування України на зовнішню її політику.
- •Постанова вр про основні напрямки зовнішньої політики України 1993 р.: принципи, напрямки зовнішньої політики України. (витяг з документу)
- •Закон про основи національної безпеки 2003 р. Про національні інтереси України в зовнішньополітичній площині та щодо напрямків зовнішньої політики.
- •Укази Президента України про стратегію національної безпеки від 2007 р. Та 2012 р. Про пріоритети зовнішньої політики України.
- •4.2. Основні завдання політики національної безпеки у зовнішньополітичній сфері.
- •6. Закон України про засади внутрішньої та зовнішньої політики України від 2010 р. (із змінами 2014р.)
- •4.7. Особливе партнерство з нато
- •Стратегія національної безпеки 2015 р. Про зовнішньополітичні пріоритети.
- •4.6. Інтеграція в Європейський Союз
- •4.8. Забезпечення національної безпеки у зовнішньополітичній сфері
- •Концепція стратегічного партнерства в зп України.
- •Концепція багатовекторності.
- •Концепція нейтралітету та позаблоковості.
- •Концепція рівнонаближеності.
- •Концепція рівновіддленності.
- •Концепція «Великої Європи».
- •Концепція європейської інтеграції.
- •Концепція євроатлантичної інтеграції.
- •Концепція євразійської інтеграції.
- •Механізм формування й реалізації зп України.
- •IV. Механізм здійснення зовнішньої політики (Закон вр “Основні напрями зовнішньої політики України”)
- •Повноваження Президента України в зп сфері.
- •19. Повноваження вр України в зп сфері.
- •20. Повноваження км України в зп сфері.
- •21. Механізм прийняття зп рішення в Україні.
- •22. Проблеми зп діяльності України.
- •Загальні характеристики економічної взаємодії Росії та України.
- •Торговельний режим у торгівлі між Україною та Росією.
- •Проблематика зони вільної торгівлі у відносинах України та Росії.
- •Комплексні програми економічного співробітництва Росії та України: напрямки та проблеми реалізації.
- •Торговельні обмеження та антидемпінгові процеси у торгівлі України та Росії.
- •36.Політика Росії щодо рублеїзації розрахунків та девальвації гривні.
- •37. Відносини України та Росії щодо постачання газу на Україну та його транзиту до Європи:
- •Закріпили монополію Росії («Газпрому») на постачання природного газу в Україну.
- •Харківські угоди 2010 р.
- •38. Проблематика постачання ядерного палива в Україну:
- •39. Співробітництво Росії та України в транспортній сфері.
- •Діяльність міждержавних інституційних органів.
- •2. Двостороннє співробітництво між адміністративно-територіальними одиницями України та суб’єктами рф.
- •3. Транскордонна співпраця у форматі „єврорегіонів”.
- •4. Заходи міжнародного характеру (форуми, зустрічі, консультації).
- •40. Прикордонна взаємодія, російсько-українські єврорегіони.
- •Діяльність міждержавних інституційних органів.
- •2. Двостороннє співробітництво між адміністративно-територіальними одиницями України та суб’єктами рф.
- •3. Транскордонна співпраця у форматі „єврорегіонів”.
- •4. Заходи міжнародного характеру (форуми, зустрічі, консультації).
- •41. Співробітництво України та Росії у впк.
- •42. Вплив українсько-російської війни на відносини між двома державами:
- •43. Інтереси України щодо пострадянського простору.
- •44. Позиція України щодо снд.
- •45. Позиція України щодо ЄврАзЕс та Євразійського економічного союзу.
- •46. Позиція України щодо єеп.
- •48. Позиція України щодо гу(у)ам, одер-гуам.
- •49. Позиція України щодо одкб.
- •50. Відносини України на Білорусії:
- •51. Відносини України та Молдови:
- •52. Відносини України із Грузією, Азербайджаном, Казахстаном тощо
- •53. Позиції країн пострадянського простору щодо анексії Криму та подій в Східній Україні.
- •54. Угода про партнерство і співробітництво України та єс (підписання, вступ в дію, основні положення).
- •55. План дій Україна - єс 2005 р.
- •56. Порядок денний асоціації України та єс.
- •57. Україна в Європейській політиці сусідства. 3 2004
- •58. Україна в програмі єс Східне партнерство.
- •59. Вільнюський та Ризький саміти Східного партнерства.
- •60. Стратегія єс щодо України 1999 р. Та Стратегія єс щодо України 2007-2013 рр.
- •61. Угода про асоціацію України та єс 2015 р. Основні положення.
- •62. Положення щодо зони вільної торгівлі України та єс: цілі, проблеми формування.
- •63. Позиція рф щодо угоди про зону вільної торгівлі Україна – єс.
4.8. Забезпечення національної безпеки у зовнішньополітичній сфері
Відмовившись від політики позаблоковості, яка не забезпечила територіальної цілісності держави, Україна в середньостроковій перспективі спиратиметься на власні можливості та залишає за собою право обирати участь у системах колективної безпеки і оборони як спосіб гарантування державного суверенітету і територіальної цілісності України.
Зовнішні гарантії безпеки забезпечуватимуться шляхом формування мережі союзництва як з окремими державами та регіональними організаціями й ініціативами (шляхом укладення угод про спільну оборону або військову допомогу), так і з міжнародними безпековими організаціями (шляхом участі у механізмах колективної безпеки).
Зовнішньополітична діяльність України у сфері гарантування національної безпеки держави буде спиратися на політику європейської і євроатлантичної інтеграції та здійснюватися на різних рівнях - глобальному, регіональному, субрегіональному.
На глобальному рівні Україна розглядає поглиблення стратегічного партнерства зі Сполученими Штатами Америки як гарантом міжнародної безпеки на євроатлантичному просторі на основі Хартії Україна - США про стратегічне партнерство від 19 грудня 2008 року як головний зовнішньополітичний пріоритет. Україна прагнутиме до стратегічного розвитку взаємодії на засадах партнерських відносин з іншими державами - ключовими центрами впливу, зокрема КНР. Продовжуватиметься активне використання глобальних форматів - міжнародних організацій, насамперед ООН, "Групи двадцяти", "Групи семи", інших механізмів, спрямованих на зміцнення миру та стабільності у світі, додержання норм міжнародного права і справедливе врегулювання конфліктів.
Україна сприятиме процесу ядерного роззброєння, а також підтримуватиме ініціативи з укладення універсального міжнародного договору щодо гарантій безпеки, передусім без'ядерним державам, який би містив чіткий перелік зобов'язань та дій сторін у випадку його порушення, в тому числі в контексті застосування санкцій до держави-порушниці. Україна прагне до створення на основі Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (Будапештський меморандум) ефективного механізму гарантування свого державного суверенітету і територіальної цілісності.
Агресія Росії проти України збільшила актуальність реформування Ради Безпеки ООН. Тому в рамках роботи Генеральної Асамблеї ООН увага зосереджуватиметься на підтримці таких ініціатив з реформування Ради Безпеки ООН, які забезпечать її адекватне реагування на порушення міжнародного права, навіть якщо порушник є постійним членом цього органу.
Зусилля на регіональному рівні спрямовуватимуться на створення ефективної системи взаємодії у Центральній та Східній Європі з метою забезпечення безпеки та стабільності. Для цього використовуватимуться насамперед інструменти та можливості ОБСЄ та Ради Європи. Особлива увага приділятиметься формуванню механізмів забезпечення безпеки в регіоні Чорного моря.
Україна проводитиме спільно з іншими європейськими союзниками політику денуклеаризації та демілітаризації Чорноморського регіону; сприятиме поверненню до режиму оновленого Договору про звичайні збройні сили в Європі; братиме активну участь в опрацюванні існуючих та внесенні нових безпекових ініціатив, спрямованих на зміцнення стабільності і колективної безпеки в Європі.
На субрегіональному рівні Україна продовжуватиме активно використовувати існуючі формати - "Веймарський трикутник", "Вишеградську групу", ГУАМ, ЦЄІ, ОЧЕС тощо - з метою забезпечення захисту територіальної цілісності та суверенітету держави, реалізації економічних і енергетичних проектів та ініціатив.
З метою здійснення активної зовнішньополітичної діяльності розвиток Міністерства закордонних справ України має бути спрямований на формування зовнішньополітичного відомства європейського зразка, забезпеченого необхідними для ефективного просування національних інтересів держави ресурсами і можливостями.
