57. Україна в Європейській політиці сусідства. 3 2004

Базовою ідеєю для аналізу ЄПС є те, що вона не пов’язана з питанням потенційного членства в ЄС. Вона пропонує привілейовані відносини з сусідами, які спиратимуться на взаємному зобов’язанні захищати спільні цінності, особливо у сферах верховенства права, добросовісного державного управління, дотримання прав людини, зокрема права меншин, а також принципів ринкової економіки та стабільного розвитку. Європейські політики прагнуть розпочати міжнародну співпрацю в трьох сумарних вимірах (політичному/eкономічному/безпеки). Майкл Емерсон виділяє ще сім специфічних сфер політики, які, на його думку, є не менш актуальними для розроблення спільних площин ЄПС.

Політичний і людський виміри

1. Демократія і права людини.

2. Освіта, культура і наука.

Економічний вимір

3. Економічна зона (для регуляції зовнішньої торгівлі і внутрішнього ринку).

4. Валютна і макроекономічна сфера (євро- і макроекономічна політика).

5. Економічна інфраструктура і мережна сфера (транспорт, енергетика)

Вимір безпеки

6. Юстиція.

7. Зовнішня політика і політика безпеки.

Відповідно до кожного виміру спробуємо визначити положення України в межах ЄПС.

У вимірі демократії і прав людини європейські аналітики виділяють три групи країн серед східних сусідів відповідно до рівня розвитку демократії. Україну, разом із Грузією відносять до т.зв. “ре-транзитних” країн, в яких кольорові революції привели до влади проєвропейськи орієнтованих в галузі політичних і економічних реформ. Для більшого розширення вони потребують такої самої підтримки для інституційної розбудови і економічного реформування, яку було надано країнам ЦСЄ наприкінці 1980-х і в першій половині 1990-х років. В Україні, як між тим і в інших сусідах, що бажають інтегруватися в ЄС, Європейська політика сусідства могла б і має використовуватися як механізм сприяння різних форм кооперації між громадянським суспільством і державою: включення у процес вироблення політичних рішень, консультування, постановка соціальних завдань для неурядових організацій. Це вимагає послідовного залучення громадянського суспільства у політичний діалог між ЄС і урядами сусідів, так само як і залучення неурядових організацій до підготовки і впровадження Планів Дій з ЄПС. У сфері освіти і науки ЄС відкрив багато програм для держав-не-членів Євросоюзу.

В економічній сфері ЄС пропонує визначену ієрархію торговельних і ринкових режимів, прийнятних для “ширшої Європи”: – членство в Світовій Організації Торгівлі; – регіональна безмитна торгівля з нульовими тарифами і загальними правилами походження; – митний союз із загальними зовнішніми тарифами; – єдиний ринок, де внутрішні ринкові правила є гармонізованими. Європейський Союз також пропонує участь в новому, і мабуть, найпрогресивнішому режимі – “частці у внутрішньому ринку”. ЄС є важливим торговельним партнером України. Майже 25 % експорту України надходить в ЄС, тоді як імпорт з Євросоюзу становить близько 20 % усього імпорту України. Проте Україна має невелике значення для ЄС як торговельний партнер, оскільки на неї припадає лише 0,3 % всієї зовнішньої торгівлі ЄС. Експорт України в ЄС складається переважно з сільськогосподарських продуктів та напівфабрикатів, зокрема металургії. З іншого боку, з ЄС в Україну експортуються готові вироби, переважно продукція машинобудівної, хімічної, транспортної та текстильної промисловості. Основні торговельні проблеми у відносинах між ЄС та Україною стосуються прийняття України до СОТ та, в далекій перспективі, створення зони вільної торгівлі, як це передбачає Угода про партнерство і співробітництво. Визнання з боку ЄС за українською економікою ринкового статусу стало певним поступом у напрямку приєднання України до СОТ, що є бажаним з обох сторін, оскільки є передумовою подальшої лібералізації торгівлі. Хоча митні тарифи на імпорт з України є дуже низькими, у таких сферах, як сталеливарна, текстильна та сільськогосподарська, де Україна має відносні переваги, введено значні обмеження. Останнім часом спостерігається прогрес у лібералізації цих сфер, для прикладу, було знято квоту на український експорт текстилю в ЄС. Одним зі шляхів розвитку структури торгівлі є збільшення частки сфери послуг. Ця сфера має вагомий потенціал зростання, оскільки Україна є потенційним експортером туристичних, транспортних та будівельних послуг.

В енергетичній сфері згідно із Планом дій передбачається диверсифікація постачання газу до ЄС, що повинно включати, зокрема, нафтопровід Одеса-Броди-Польща. Також у Плані дій висунуто завдання проведення техніко-економічного аналізу можливості з’єднання електромереж України із синхронною системою UCTE. ЄС може допомогти Україні у підвищенні надійності газового транзиту через її територію.

У сфері юстиції проблема зближення законодавства України із законодавством Євросоюзу, залишається гострою, хоча, як відмічають експерти, Україна вже сформувала стратегічне бачення, інституційний механізм та нормативно-правову базу адаптації. Свідченням цього є розроблення і прийняття низки кодексів, які загалом адаптовані до стандартів ЄС: Земельного, Бюджетного, Митного, Кримінального, Цивільного, Кримінально- виконавчого. 18 березня 2004 року Верховна Рада України ухвалила в новій редакції Закон “Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” . У програмі відсутній власне перелік заходів з адаптації, що робить її нетиповою для документів такого зразка. Це пояснюється тим, що і законодавство України, і законодавство ЄС динамічно розвиваються, тому планування конкретних заходів з адаптації на довгострокову перспективу є проблематичним.

Безпека та стабільність ЄС безпосередньо залежать від ситуації в цілій Європі, визнається у документі “Ширша Європа”, політична й економічна взаємозалежність із країнами-сусідами ЄС стає реальністю. Тому безпека й стабільність в Європі значною мірою залежать від політики Євросоюзу щодо решти країн Європи. Поки що Євросоюз здійснює політику вкрай обмеженої співпраці зі своїми східними сусідами, зосереджуючи головну увагу на захисті своїх рубежів від зовнішньої нестабільності, а не на поширенні стабільності поза своїми межами. Цей комплексний регламент уже відомий у всіх документах політики ЄПС і планах дій, з правилами для візового режиму, політичного притулку, міграції, кооперації з боротьби з міжкордонною злочинністю тощо. Невирішеним залишається питання, чи збираються ЄС і його сусіди віднайти конструктивне рішення протиріччя між відкритими і безпечними кордонами. У випадку України вирішальною стає взаємодія у цій сфері з Польщею. Спочатку, коли Польща в 2002 р. ввела візи для українських відвідувачів кількість перетинів кордону значно зменшилася. З того часу Польща поліпшила консульські заходи в Україні і використовує певний ступінь гнучкості, дозволеної в межах Шенгенських правил. Це покращило ситуацію. Польща заявила, що візи для українських громадян будуть безкоштовними, натомість Україна вирішила не вводити візовий режим для польських громадян.

Як бачимо, відповідно до інституціональних вимірів ЄПС, найбільших переваг у короткостроковій перспективі Україна може отримати в економічній сфері, а ЄС від України – у сфері енергетичних і транспортних мереж. Інші структурні складові ЄПС є поки що недостатньо розвинутими і потребують часу для врегулювання через внутрішні соціально-політичні зміни, які притерплюють Україна і ЄС одночасно. Незважаючи на всі вищезазначені проблеми впровадження ЄПС, варто відзначити, що ЄС підготував досить цікаві пропозиції для країн-сусідів, якими б було варто скористатись і Україні. Аналізуючи формат Європейської політики сусідства, не можна не враховувати чинник інтеграційних намірів певних країн-сусідів, зокрема України. Цілком очевидно, що тільки за умов формування власних ініціатив з розвитку взаємовідносин з ЄС в межах політики сусідства, Україна зможе набути значення самодостатнього “партнера” Євросоюзу і позбутися кліше периферійної зони Європи. Зазначимо, що формування єдиного концептуального підходу щодо участі України в межах Європейської політики сусідства вимагає постійного моніторингу не тільки стану двостороннього співробітництва між ЄС та Україною, а й інституціональних перетворень в самому Євросоюзі. Наразі засади Європейської політики сусідства потребують реформування через агресію Росії та загрозу безпеці.