8.1.2 Види вартісних оцінок основних фондів

Безпосередньо облік основних виробничих фондів підприємства ведеться в натуральному і вартісному виразі.

Облік основних фондів у натуральному виразі потрібен для визначення технічного складу основних фондів. Він здійснюється за даними технічних паспортів, які ведуться стосовно кожної одиниці основних фондів. У таких паспортах дається розгорнута технічна характеристика кожного об’єкта, а саме:

• дата виготовлення;

• кількість ремонтів і модернізацій;

• реконструкція;

• ступінь зносу;

• технічна продуктивність та ін.

Цей облік дозволяє визначити кількісний склад ОВФ за їх марками та видами. Але неможливо поєднувати в натуральному виразі, наприклад, кількість будинків і ліній електропередач. Підрахувати можна лише кількість фондів одного виду або однієї марки. Тобто неможливо дати загальну оцінку наявних на підприємстві фондів, особливо коли їх велика кількість і значна видова розмаїтість. Це обмеження можна обійти, якщо застосувати вартісну оцінку основних фондів.

Вартісна оцінка потрібна для того, щоб правильно визначити загальний обсяг основних фондів, їх динаміку та структуру, розрахувати економічні показники господарської діяльності підприємства за певний проміжок часу.

Залежно від моменту проведення оцінки розрізняють такі види вартості:

Первісна вартість або початкова вартість – це фактична вартість основних фондів на момент їхнього придбання або введення в експлуатацію.

В_пер = Ц + З_тр + З_м + З_пр (8.1.1)

де Ц – ціна придбання (створення) об’єкта основних фондів;

З_тр – транспортні витрати на його доставку;

З_м – витрати на монтаж, налагодження та пуск устаткування;

З_пр – інші витрати, пов’язані з введенням основних фондів в експлуатацію.

Незважаючи на те, що згодом ціна на засоби праці може змінюватися, первісна вартість завжди буде сталою. Вплив на вартість основних фондів цінових змін та інфляційних процесів обчислюється за допомогою відновної вартості.

Відновна вартість показує, скільки коштувало б створення об’єкта основних фондів у цей момент і в сучасних цінах. Тобто це сума, необхідна для відтворення основних фондів у сучасних умовах виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що й первісна вартість, але за цінами, які діють на час перерахування. Оцінка ОВФ за відновною вартістю дає можливість порівняти вартість основних фондів, уведених в експлуатацію в різні роки.

Залишкова вартість – це частина вартості основних фондів, яка ще не перенесена на собівартість виготовленої продукції.

В_ост = В_пер(б) + З_кр – А (8.1.2)

де З_кр – витрати на капітальний ремонт об’єкта основних фондів;

А – сума амортизаційних відрахувань за весь строк експлуатації об’єкта основних фондів.

Ліквідаційна вартість – сума коштів, яку підприємство очікує одержати від реалізації (ліквідації) необоротних активів по закінченні строку їх корисного використання (експлуатації), за винятком витрат, пов’язаних із реалізацією (ліквідацією).

В_л = В_р - З_р (8.1.3)

де В_р – виторг від реалізації майна;

З_р – витрати, пов’язані з реалізацією.

Середньорічна вартість.

В_с.р. = В_н + (8.1.4)

де В_н – вартість основних фондів на початок року;

В_вв і В_вив – вартість уведених і виведених основних фондів;

М_вв і М_вив – кількість повних місяців роботи введених і виведених основних фондів.