14.2 Результати фінансової діяльності підприємства

Основний результат діяльності підприємства визначається за допомогою цілого ряду показників, які поділяються на абсолютні та відносні. До абсолютних показників відносять дохід і прибуток підприємства, а до відносних − рентабельність підприємства.

Дохід – надзвичайно поширене, широко вживане і водночас дуже багатозначне поняття, що вживається в різноманітних значеннях. У широкому сенсі воно означає будь-який приплив грошових коштів або отримання матеріальних цінностей, що мають грошову вартість. Дохід компанії можна охарактеризувати як збільшення її активів або зменшення зобов’язань, що приводить до збільшення власного капіталу.

Поняття “дохід” може бути застосоване до держави в цілому (національний дохід), до підприємства (валовий дохід, чистий дохід підприємства), до окремих осіб (грошові доходи населення, реальні доходи громадян, особистий дохід).

До валового доходу підприємства прийнято включати виручку, грошові надходження від продажу товарів і послуг, виконання робіт, від продажу майнових цінностей, відсотки, що отримуються за рахунок надання грошей у кредит, інші грошові та матеріальні надходження.

Чистий дохід – це різниця між валовим доходом і витратами матеріальних ресурсів. До матеріальних витрат включають витрати на сировину, основні та допоміжні матеріали, паливо, енергію та інші витрати, що прирівнюються до них. Прирівняними до матеріальних вважаються витрати на: амортизацію основних фондів; відрахування на соціальні потреби; платежі на виплати, які об’єднуються в кошторисі виробництва під назвою “Інші витрати”. Отже, до матеріальних витрат і витрат, що прирівнюються до них, належать усі елементи витрат кошторису виробництва за винятком заробітної плати.

У ще вужчому сенсі дохід часто асоціюється з прибутком. Щоб визначити, у якому сенсі застосовано слово “дохід”, потрібно розглядати його разом з супровідним епітетом або з приєднуваними до нього роз’яснювальними словами.

Таким чином, дохід – це виторг підприємства від реалізації продукції, послуг та виконання робіт без урахування податку на додану вартість та акцизного збору.

Валовий дохід − це загальна сума доходу підприємства від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. У цьому ж законі наводиться і повний перелік конкретних статей, включених до складу валового доходу.

Вважається, що підприємство отримує дохід уже тоді, коли право власності на вироблені та реалізовані ним товари та послуги переходить до іншого власника, навіть якщо кошти ще не перераховано. У такому разі з’являється дебіторська заборгованість. Тому в бухгалтерській звітності є дві форми звітності, що контролюють доходи. Одна − “Звіт про доходи”, друга − “Звіт про рух грошових потоків”. Перша форма враховує можливий валовий дохід підприємства, який стає джерелом нарахування податків, друга − реальні грошові надходження підприємства.

Прибуток підприємства загалом являє собою частину вартості додаткового продукту і є складовою доходу підприємства. Усі підприємства, здаючи замовнику готові об’єкти або реалізуючи продукцію, відшкодовують свої витрати на виробництво, купують основні виробничі фонди і нормовані оборотні засоби, та для нормальної діяльності вони повинні отримувати понад це певний прибуток.

Прибуток – перевищення доходів від продажу товарів і послуг над витратами на виробництво та продаж цих товарів; один із найбільш важливих показників фінансових результатів діяльності підприємства. Прибуток розраховується як різниця між виручкою від реалізації продукції (робіт, послуг) та сумою витрат факторів виробництва на цю діяльність у грошовому виразі. Розрізняють: валовий (балансовий) прибуток (доходи мінус витрати) та чистий прибуток (валовий прибуток мінус податки та відрахування); бухгалтерський прибуток (різниця між доходами та бухгалтерськими витратами) і економічний (бухгалтерський прибуток мінус альтернативні витрати). Звичайно, економічний прибуток менший за бухгалтерський на величину некомпенсованих витрат за використання факторів виробництва, що належать підприємцю.

Таким чином, прибуток − це частина виторгу, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства.

Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного вдосконалення його матеріальної бази та продукції, усіх форм інвестування. Він слугує джерелом сплати податків. Враховуючи значення прибутку, вся діяльність підприємства спрямована на його зростання.

Загальна величина прибутку має ті самі джерела утворення, що й дохід:

• прибуток від реалізації продукції;

• прибуток від позареалізаційних операцій;

• прибуток від іншої реалізації.

У закордонній практиці вживається поняття валового, операційного та маржинального прибутків. Валовий прибуток − це різниця між валовим доходом підприємства та виробничими витратами, тобто це загальний прибуток разом з невиробничими витратами (адміністративними, витратами на маркетинг, збут тощо). Операційний прибуток дорівнює валовому прибутку за вирахуванням невиробничих витрат. Маржинальний прибуток становить різницю між обсягом реалізації продукції та змінними витратами виробництва.

Принциповим (головним) напрямом використання прибутку є поділ його на дві частини: прибуток, що йде за межі підприємства (виплати власникам корпоративних прав, персоналу підприємства за підсумками роботи, на соціальну підтримку) та нерозподілений прибуток, який залишається на підприємстві. Він залишається на рівні інвестиційного та резервного фондів. Резервний фонд викорис­товується у разі недостатньої кількості оборотних засобів. Інвестиційний фонд акумулює кошти для розвитку виробництва, оновлення його виробничої бази. Проте такий розподіл прибутку умовний, оскільки на кожному підприємстві є своя специфіка розподілу коштів, що має бути врахованою.

На прибуток як економічний показник впливає велика кількість факторів. Для визначення основних напрямів пошуку резервів збільшення прибутку чинники, що впливають на його отримання, класифікують таким чином.

До зовнішніх чинників належать природні умови, державне регулювання цін, тарифів, відсотків, податкових ставок і пільг, штрафних санкцій тощо. Ці чинники не залежать від діяльності підприємств, але можуть безпосередньо впливати на величину прибутку.

Внутрішні чинники діляться на виробничі та позавиробничі. Виробничі чинники характеризують наявність і використання засобів і предметів праці, трудових і фінансових ресурсів і, у свою чергу, можуть підрозділятися на екстенсивні та інтенсивні. Екстенсивні чинники впливають на процес отримання прибутку через кількісні зміни: обсягу засобів і предметів праці, фінансових ресурсів, часу роботи устаткування, чисельності персоналу, фонду робочого часу тощо. Інтенсивні чинники впливають на процес отримання прибутку через якісні зміни: підвищення продуктивності устаткування та його якості, використання прогресивних видів матеріалів і вдосконалення технології їх обробки, прискорення оборотності оборотних коштів, підвищення кваліфікації та продуктивності праці персоналу, зниження трудомісткості і матеріаломісткості продукції, вдосконалення організації праці та ефективніше використання фінансових ресурсів тощо.

До позавиробничих чинників належать, наприклад, постачальницько-збутова та природоохоронна діяльність, соціальні умови праці та побуту тощо.

У процесі фінансово-господарської діяльності підприємства всі ці чинники перебувають у тісному взаємозв’язку та взаємозалежності. Прямий вплив на величину собівартості продукції, а значить, і прибутку пов’язаний з тим, наскільки раціонально й економно витрачаються матеріальні ресурси – адже частка матеріальних витрат у складі собівартості зазвичай коливається від 60 до 90 %.