16.3 Антикризова діяльність на підприємстві

У ринковій економіці завжди існує небезпека кризи, оскільки в управлінні завжди є ризик того, що внаслідок циклічності соціально-економічної системи (підприємства) можуть змінитися як співвідношення керованих і некерованих процесів, так і потреби та інтереси суспільства й окремої людини в цілому. При цьому підприємства провадять свою фінансово-господарську діяльність, зазнаючи постійного впливу несприятливих внутрішніх і зовнішніх чинників, які можуть призвести до фінансової кризи та банкрутства.

Антикризове управління – процес застосування форм, методів і процедур, спрямованих на соціально-економічне оздоровлення фінансово-господарської діяльності індивідуального підприємця, підприємства, галузі, створення та розвиток умов для виходу з кризового стану.

Сутність антикризового управління виражається в тому, що:

• кризи можна прогнозувати та планувати (передбачати, очікувати і викликати);

• кризові явища певною мірою підлягають регулюванню (їх можна прискорити, запобігти та пом’якшити);

• управління в умовах кризи вимагає особливих і спеціальних підходів;

• управління процесами виходу з кризи здатне прискорювати ці процеси та мінімізувати їх наслідки.

Головна мета антикризової діяльності – розробка найменш ризикових управлінських рішень, які б дозволили досягти запланованих результатів господарювання з мінімумом додаткових коштів і за мінімальних негативних соціально-економічних наслідків.

Антикризове управління підприємством являє собою модель, що складається з окремих блоків:

• системи антикризового управління;

• процесів антикризового управління;

• механізмів антикризового управління.

Вивчення досвіду подолання кризових ситуацій дозволяє сформулювати деякі загальні, обов’язкові для кожного підприємства процедури, на підставі яких можна виділити два найбільш поширені види тактики: захисну та наступальну.

Захисна тактика заснована на проведенні застережних заходів, направлених на скорочення всіх витрат, пов’язаних з виробництвом і збутом, що приводить до скорочення виробництва в цілому.

Наступальна тактика є більш ефективною. Вона передбачає проведення не стільки оперативних, скільки стратегічних заходів. У цьому разі разом з ресурсоощадними заходами проводяться активний маркетинг, вивчення та завоювання нових ринків збуту, збільшення витрат на вдосконалення виробництва за рахунок його модернізації, оновлення основних фондів, впровадження інноваційних технологій.

Практикою реформування підприємств сформовано основні методи антикризового управління підприємствами (табл. 16.1).

Таблиця 16.1 – Методи антикризового управління на підприємствах

Тактичні методи	Стратегічні методи
1. Санація 2. Даунсайзинг 3. Банкрутство	1. Ліквідація 2. Створення нових підприємств 3. Регуляризація 4. Модернізація 5. Злиття 6. Диверсифікація 7. Реструктуризація 8. Реінжиніринг

Якщо такі методи, як ліквідація, створення нових підприємств і модернізація, не викликають питань щодо своєї сутності, інші методи потребують роз’яснень.

Для більшості підприємств, що опинилися у кризовому становищі, першим методом, що стає в пригоді, є санація. Цей метод об’єднує сукупність заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, організаційного та соціального характеру, спрямованих на швидке покращення фінансових показників підприємства за рахунок зміни структури активів і пасивів підприємства. До санаційних заходів слід віднести консервацію, оренду та розпродаж основних засобів, що не використовуються підприємством, заміну короткострокових боргових зобов’язань на довгострокові, передачу об’єктів соціальної сфери до муніципальної власності тощо.

Результати санації в більшості випадків мають тимчасовий характер, якщо їх не закріплено структурними реформами. Проте не можна відкидати важливу роль попереднього фінансового оздоровлення для збільшення ефективності реструктуризації та інших методів реформування.

Інститут банкрутства є найважливішим елементом механізму ринкової економіки. Його призначення полягає в добровільній або примусовій ліквідації неспроможних юридичних осіб, індивідуальних підприємців, коли заходи з запобігання банкрутству, досудова санація або зовнішнє управління не забезпечили необхідного рівня платоспроможності підприємства.

Суть банкрутства (англ. bankruptcy) визначає Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Закон дає таке визначення банкрутства: банкрутство – це визнана арбітражним судом неплатоспроможність боржника та неможливість відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів без застосування ліквідаційної процедури.

Даунсайзинг – зменшення виробничих потужностей і чисельності виробничого й управлінського персоналу підприємства відповідно до реального попиту та ринкових можливостей. Використання цього методу приводить до значного скорочення постійних витрат, зменшення собівартості продукції.

На покращення якісних характеристик діяльності підприємств спрямовані і такі методи, як злиття та диверсифікація. Вони полягають в об’єднанні у межах однієї організації різних стадій виробництва та розподілу, різних видів діяльності. Застосування цих методів стає доцільним тоді, коли така інтеграція приводить до суттєвої економії на масштабі чи до значного зменшення транзакційних витрат.

Впровадження сучасних підходів до управління підприємством як метод антикризового менеджменту отримав назву регуляризація. До таких підходів належать: формування системи стратегічного планування та управлінського обліку, створення комплексної системи фінансового контролю та планування, автоматизованої системи обліку, повноцінних маркетингових служб тощо. За допомогою цього методу підприємства формують системи управління, що спроможні вирішувати великий обсяг складних завдань, пов’язаних із роботою в ринкових умовах, виходом на міжнародні ринки. Нові системи управління дозволяють спрямовувати ресурси підприємств на подальший стабільний розвиток.

Реінжиніринг полягає в перепроектуванні бізнес-процесів підприємства. За рахунок скорочення зайвих ланок та операцій у бізнес-процесах, зайвих витрат часу та інших ресурсів реінжиніринг дозволяє досягти різкого, стрибкоподібного підвищення показників ефективності діяльності, таких як продуктивність праці, час обслуговування чи виготовлення продукції, собівартість тощо.

Одним з найбільш складних методів є реструктуризація підприємств, яка останнім часом набула значного розповсюдження. Цей метод пов’язується зі змінами організаційної структури та системи управління підприємством і його капіталом з метою економічного та, у більшості випадків, організаційного відокремлення й оздоровлення бізнес-процесів (видів, напрямків діяльності). Під час реструктуризації бізнес-процеси переводяться на принципи самофінансування та самоуправління, отримують певний ступінь господарської незалежності. Підприємства використовують цей метод тоді, коли наявна система управління неспроможна забезпечити ефективне управління діяльністю та розвитком усіх напрямків діяльності одночасно.