8.2.2 Визначення потреби підприємства в оборотних коштах

Визначення потреби підприємства у власних оборотних коштах здійснюється в процесі нормування, тобто визначення нормативу обігових коштів.

Нормування – це встановлення економічно обґрунтованих (планових) норм запасу і нормативів за елементами оборотних коштів, необхідних для нормальної діяльності підприємства. Метою нормування є визначення раціонального розміру оборотних коштів, які відволікаються на певний строк у сферу виробництва та сферу обігу.

Нормування оборотних коштів здійснюється в грошовому вираженні. В основу визначення потреби в них покладений кошторис витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) на планований період.

Застосовуються такі основні методи нормування оборотних засобів: прямого рахунку, аналітичний, коефіцієнтний.

Метод прямого рахунку передбачає обґрунтований розрахунок запасів за кожним елементом оборотних коштів з урахуванням усіх змін у рівні організаційно-технічного розвитку підприємства, транспортуванні товарно-матеріальних цінностей, практиці розрахунків між підприємствами. Цей метод, будучи дуже трудомістким, вимагає високої кваліфікації економістів, залучення до нормування працівників багатьох служб підприємств (постачання, юридичної, збуту продукції, виробничого відділу, бухгалтерії). Але це дозволяє найточніше розрахувати потребу підприємства в оборотних коштах.

Аналітичний метод застосовується у тому разі, коли в планованому періоді не передбачено істотних змін в умовах роботи підприємства порівняно з попереднім. У цьому випадку розрахунок нормативу оборотних коштів здійснюється укрупнено, з урахуванням співвідношення між темпами зростання обсягу виробництва та розміром нормованих оборотних коштів у попередньому періоді. При аналізі наявних оборотних коштів їх фактичні запаси коректуються, зайві виключаються.

При коефіцієнтному методі новий норматив визначається на базі нормативу попереднього періоду шляхом внесення до нього змін з урахуванням умов виробництва, постачання, реалізації продукції (робіт, послуг), розрахунків.

Аналітичний і коефіцієнтний методи застосовуються на тих підприємствах, які функціонують більше року, в основному сформували свою виробничу програму й організували виробничий процес і не мають у своєму розпорядженні достатньої кількості кваліфікованих економістів для детальнішої роботи в області планування оборотних коштів. На практиці найбільш поширений метод прямого рахунку. Перевагою цього методу є достовірність, що дозволяє зробити найбільш точні розрахунки приватних і сукупного нормативів.

Особливості різних елементів оборотних коштів визначають специфіку їх нормування. Розглянемо нормування оборотних коштів на прикладі нормування виробничого запасу (нормативу обігових коштів по запасах сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів):

Н_в.з = З_п + З_стр + З_тр + … (8.2.1)

де З_п – запас поточний;

З_стр – запас страховий;

З_тр – запас транспортний.

Поточний запас – основний вид запасу, необхідний для безперебійної роботи підприємства між двома черговими поставками матеріалів. На розмір поточного запасу впливають періодичність постачання матеріалів за договорами та обсяг їхнього споживання у виробництві.

З_п = П_м.с.·І_п (8.2.2)

де П_м.с. – середньодобова потреба в матеріалі;

І_п – інтервал між двома черговими поставками матеріалу.

Середньодобова потреба в матеріалі розраховується за формулою:

^(8.2.3)

де Н_р – норма витрати матеріалу на одиницю продукції;

Q – обсяг виробництва продукції за певний період;

Т – кількість днів у періоді.

Норма витрати матеріалу на одиницю продукції розраховується за формулою:

Н_р = В_ч + В_т + В_інш (8.2.4)

де В – чиста вага матеріалу у виробі;

В – відходи технологічні;

В_інш – інші втрати, що виникають у процесі зберігання, перевезення тощо.

Страховий запас – другий за розміром вид запасу, що створюється на випадок непередбачених відхилень у постачанні та забезпечує безперервну роботу підприємства.

З_стр = З_п·α (8.2.5)

де З – поточний запас;

α – норма страхового запасу.

Транспортний запас створюється у разі перевищення строків вантажообігу порівняно зі строками документообігу на підприємствах, вилучених від постачальників на значні відстані.

З_тр = П_м.с. · Т_тр (8.2.6)

де Т_тр – тривалість транспортного запасу.

Величина нормованих оборотних коштів повинна завжди задовольняти реальну потребу виробництва. При заниженні нормативу підприємство не зможе забезпечити виробництво необхідними запасами, своєчасно розплатитися з постачальниками, робітниками, службовцями тощо. При завищенні нормативу утворюються значні наднормативні запаси, відбувається заморожування засобів, що веде до втрат. Завищений норматив призводить до скорочення рівня рентабельності, збільшення розміру виплати за збільшення вартості майна підприємства.