12.3 Типи промислового виробництва

Залежно від структури та обсягів продукції, що випускається підприємством, широти та сталості її номенклатури, робочі місця, дільниці, цехи та промислові підприємства поділяються на кілька організаційних типів.

Тип виробництва – класифікаційна категорія виробництва, що виділяється за ознаками широти номенклатури, регулярності, стабільності обсягу випуску виробів, типу вживаного устаткування, кваліфікації кадрів, трудомісткості операцій і тривалості виробничого циклу. Зазвичай розрізняють одиничне, серійне та масове виробництво.

Тип виробництва визначає структуру підприємства і цехів, характер завантаження робочих місць і руху предметів праці в процесі виробництва.

Розрізняють три основні типи виробництва: одиничне, серійне та масове.

Одиничне виробництво характеризується широким асортиментом продукції і малим обсягом випуску однакових виробів. Зразки або не повторюються, або повторюються нерегулярно. Робочі місця не мають глибокої спеціалізації. Одиничне виробництво характеризується наявністю значного незавершеного виробництва, відсутністю закріплення операцій за робочими місцями, застосуванням унікального устаткування, частим переналагодженням устаткування, високою кваліфікацією робітників, значною питомою вагою ручних операцій, загальною високою трудомісткістю виробів і тривалим циклом їх виготовлення, високою собівартістю продукції, що випускається.

Серійне виробництво характеризується виготовленням обмеженого асортименту продукції. Партії (серії) виробів повторюються через певні проміжки часу. Залежно від розміру серії розрізняють дрібносерійне, середньосерійне та великосерійне виробництво.

У серійному виробництві вдається спеціалізувати окремі робочі місця для виконання подібних технологічних операцій. Рівень собівартості продукції знижується за рахунок спеціалізації робочих місць, широкого застосування праці робітників середньої кваліфікації, ефективного використання устаткування і виробничих площ, зменшення, порівняно з одиничним виробництвом, витрат на заробітну плату.

Масове виробництво характеризується виготовленням окремих видів продукції у великих кількостях на вузькоспеціалізованих робочих місцях протягом тривалого періоду. Механізація та автоматизація масового виробництва дозволяють значно зменшити частку ручної праці. Для масового виробництва характерні незмінна номенклатура виробів, що виготовляються, спеціалізація робочих місць на виконанні однієї постійно закріпленої операції, застосування спеціального устаткування, невелика трудомісткість і тривалість виробничого процесу, висока автоматизація та механізація.

Собівартість продукції масового виробництва порівняно з продукцією одиничного та серійного виробництва мінімальна. Цей тип виробництва економічно доцільний за достатньо великого обсягу випуску продукції. Необхідною умовою масового виробництва є наявність стійкого і значного попиту на продукцію.

Організація сучасного виробництва має сталу тенденцію переходу на серійний тип виробництва з випуском товарів невеликими партіями, що дає змогу найоптимальніше використовувати ресурси в умовах ринкової відносної невизначеності.

Виробничий цикл – один з найважливіших техніко-економічних показників, який є початковим для розрахунку багатьох показників виробничо-господарської діяльності підприємства. На його основі, наприклад, встановлюються терміни запуску виробу у виробництво з урахуванням термінів його випуску, розраховуються потужності виробничих підрозділів, визначається обсяг незавершеного виробництва і здійснюються інші планово-виробничі розрахунки.

Виробничим циклом виготовлення виробу (партії) є календарний період знаходження його у виробництві від запуску початкових матеріалів і напівфабрикатів в основне виробництво до отримання готового виробу (партії). Структура виробничого циклу включає час виконання основних, допоміжних операцій і перерв у виготовленні виробів.

При розрахунку тривалості виробничого циклу необхідно враховувати особливості руху предмета праці за операціями, які діють на підприємстві. Зазвичай використовується один з трьох видів: послідовний, паралельний або паралельно-послідовний.

При послідовному русі обробка партії однойменних предметів праці на кожній подальшої операції починається лише тоді, коли вся партія пройшла обробку на попередній операції.

При паралельному русі передача предметів праці на подальшу операцію здійснюється поштучно або транспортною партією відразу після обробки на попередній операції. При паралельному виді руху тривалість виробничого циклу значно скорочується.

При паралельно-послідовному виді руху предмети праці передаються на подальшу операцію в міру їх обробки на попередній поштучно або транспортною партією, при цьому час виконання суміжних операцій частково поєднується таким чином, що партія виробів обробляється на кожній операції без перерв.

На тривалість виробничого циклу впливає безліч факторів: технологічних, організаційних і економічних. Технологічні процеси, їх складність і різноманіття, технічна оснащеність обумовлюють час обробки деталей і тривалість складальних процесів. Організаційні чинники руху предметів праці в процесі обробки пов’язані з організацією робочих місць, самої праці та її оплатою. Економічні чинники обумовлюють рівень механізації та оснащеності процесів, нормативи незавершеного виробництва.

Резервом зменшення тривалості виробничого циклу служить удосконалення техніки і технології, застосування безперервних і поєднаних технологічних процесів, поглиблення спеціалізації та кооперації, впровадження методів наукової організації праці й обслуговування робочих місць, впровадження робототехніки.