9.2 Класифікація інвестицій

Інвестиції в промислові підприємства здійснюються в різних формах. З метою обліку, аналізу та планування інвестиції класифікують за окремими ознаками (рис. 9.1).

За об’єктами вкладення коштів виділяють:

• реальні інвестиції – вкладення в основний капітал, нематеріальні активи і на приріст товарно-матеріальних запасів;

• інноваційні – інвестиції в нововведення, пов’язані з новітніми технологіями на виробництві (інноваційна форма здебільшого складається з інтелектуальних інновацій);

• інтелектуальні – в об’єкти інтелектуальної власності (беруть свій початок з авторського права і патентного права – права на помислові знаки та корисні моделі, ліцензії, торгівельні марки) та в підготовку персоналу;

• фінансові – вкладення коштів у фінансові активи.

Класифікація інвестицій за видовими ознаками

За періодом інвестування

За формами власності інвесторів

За ступенем ризику

Інвестиції всередині країни

За регіональною ознакою

За об’єктом вкладення коштів

За характером участі в інвестуванні

Фінансові

Реальні

Приватні

Державні

Спільні

Коротко-строкові

Прямі

Безризикові

Довго- строкові

Непрямі

Низькоризикові

Інвестиції за кордоном

Інтелектуальні

Іноземні

Середньо-ризикові

У людський капітал

Високоризикові

Спекулятивні

Рисунок 9.1 – Класифікація інвестицій

За характером участі в інвестуванні виділяють прямі та непрямі інвестиції.

Прямі інвестиції передбачають пряму участь інвестора у виборі об’єктів інвестування і вкладення капіталу. Вони здійснюються шляхом безпосереднього вкладення капіталу до статутного капіталу інших підприємств. Пряме інвестування здійснюють в основному досвідчені інвестори, які достатньо поінформовані про об’єкти інвестування і добре ознайомлені з його механізмом.

Непрямі інвестиції передбачають вкладення капіталу інвестора, опосередковане іншими особами (фінансовими посередниками). Не всі інвестори мають достатню кваліфікацію для ефективного вибору об’єктів інвестування і подальшого керування ними. У такому разі вони купують цінні папери, що випускаються інвестиційними та іншими фінансовими посередниками, вибираючи найбільш ефективні об’єкти інвестування, беручи участь у керуванні ними, розподі­ляючи отримані доходи серед своїх клієнтів.

За періодом інвестування виділяють короткострокові та довгострокові інвестиції.

Під короткостроковими інвестиціями розуміють вкладення капіталу на період не більше одного року, а під довгостроковими ‒ вкладення капіталу на період понад один рік. У практиці великих інвестиційних компаній довгострокові інвестиції деталізуються в такий спосіб: до 2-х років; на 2‒3 роки; на 3‒5 років; понад 5 років.

За формами власності інвесторів розрізняють приватні, державні, іноземні та спільні інвестиції.

Приватні інвестиції характеризують вкладення коштів фізичних і юридичних (недержавних форм власності) осіб.

Державні інвестиції ‒ вкладення капіталу державних підприємств, а також коштів державного бюджету різних рівнів і державних позабюджетних фондів.

Іноземні інвестиції ‒ вкладення, які здійснюються іноземними громадянами, юридичними особами та державами.

Спільні інвестиції ‒ це вкладення, що здійснюються суб’єктами даної країни та іноземних держав.

За регіональною ознакою можна виділити інвестиції всередині країни та за кордоном.

Інвестиції всередині країни (внутрішні інвестиції) ‒ це вкладення коштів у об’єкти інвестування, розміщені в територіальних кордонах даної країни.

Інвестиції за кордон ‒ це вкладення коштів у об’єкти інвестування, розміщені за межами територіальних кордонів даної країни (до цих інвестицій належать також придбання різних фінансових інструментів інших країн).

За рівнем інвестиційного ризику інвестиції поділяють на безризикові, низькоризикові, середньоризикові, високоризикові та спекулятивні.

Безризикові інвестиції ‒ це вкладення коштів у такі об’єкти інвестування, за якими відсутній реальний ризик втрати капіталу (очікуваного доходу) і практично гарантовано отримання розрахункової суми інвестиційного доходу.

Низькоризикові інвестиції ‒ це вкладення капіталу в об’єкти інвестування, ризик за якими значно нижчий за середньоринковий.

Середньоризикові інвестиції ‒ рівень ризику за об’єктами інвестування приблизно відповідає середньоринковому.

Високоризикові інвестиції ‒ рівень ризику перевищує середньоринковий.

Спекулятивні інвестиції ‒ вкладення капіталу в найризикованіші інвестиційні проекти або інструменти інвестування, за якими очікується найвищий рівень інвестиційного доходу.

Розглянута класифікація дозволяє виділити основні напрями інвестиційної діяльності, але вона не враховує ряду специфічних рис інвестиційного процесу, які суттєво впливають на процес оцінювання. Інвестиції можуть бути також класифіковані за рядом додаткових ознак:

• за використанням в інвестиційному процесі обмежених ресурсів ‒ землі, капітальних ресурсів і персоналу;

• за потрібною сумою первинних капіталовкладень ‒ інвестиції в малі, середні та великі проекти;

• за ступенем підвладності впливу інших інвестицій ‒ незалежні інвестиції; інвестиції, що потребують супутніх інвестицій; інвестиції, чутливі до прийняття конкуруючих інвестиційних рішень;

• за формою отриманого ефекту (залежать від цілей інвестування) – економічні, соціальні, технічні, екологічні;

• за функціональною діяльністю, з якою найтісніше пов’язані інвестиції;

• за галузевою класифікацією;

• за ступенем обов’язковості здійснення ‒ обов’язкові, не абсолютно обов’язкові, необов’язкові.

З погляду моменту вкладення інвестицій і використання результатів розрізняють: одноразові інвестиції ‒ одноразовий випуск продукції (до цієї групи належать інвестиції, втрати яких здійснюються в один момент часу, і, відповідно, випуск продукції є одноразовим актом, через деякий час після завершення процесу інвестування); багаторазові інвестиції ‒ одноразовий випуск продукції (у цьому разі витрати капіталу здійснюються в часі, а випуск продукції ‒ одномоментно).