П івень і сонце
Дрімає Півень на сідалі. Прокинеться, солодко позіхне й знову дрімає. А на зорі завжди співає: ку-ку-рі-ку! Прокидаються кури, худоба. Півень і каже:
- Ба, як проспівав - і ранок настав. Якби не я, то й не розвиднилось би. А так-таки.
Так повторювалось багато разів. Та ось Півень розгнівався на людей - мало йому дали зерняток. Потім і подумав: «Влаштую ж я вам. Не проспіваю вранці - і не зійде сонечко. Що ви станете робити?»
Прийшла ніч. Посміхається уві сні Півень сам до себе, зловтішається: «Ось буде вам біда». Прийшов час співати, а Півень мовчить. Заплющив очі і спить. Прокидається і бачить: сонце яскраво світить. Кури повставали з сідала.
Соромно стало Півневі.
Зламана гілка
З
ламав
Івасик гілку ясеневу І кинув геть, коли
награвся нею. Веселий він побіг собі
додому. Вона ж лежить на глинищі рудому.
В самотині зітхає гілка тяжко: Уже на
ній не сяде більше пташка. Вже вітерець
її не захитає. "Хитати ще?" - її не
запитає. В ЇЇ прожилках не бродити соку,
Не гріти мрію, ніжну і високу! Вгорі
шумлять зелені верховіття, Вона ж довіку
тлітиме як сміття. Івась у ліжку спить
спокійно, тихо. Невже не знає він, що
скоїв лихо?
А.Бортняк
У філософії існують такі категорії, як «абсолютна» і «відносна» істини, які характеризують людське пізнання з боку його повноти і точності, розкривають пізнання об'єктивної істини як невпинний процес наближення суб'єкта до об'єкта, руху від незнання до знання, від неповного знання до знання дедалі повнішого і точнішого.
Гуманне ставлення до людей, які нас оточують (в якому ми визначаємо себе «не вище і не нижче всіх інших людей», а рівними їм за спільною нам усім людською гідністю), є саме та сфера, в якій виховується в дитині почуття правди і справедливості. Привчити дитину пройматися душевним станом інших людей, ставити себе на місце скривдженого і почувати те, що відчуває він, - значить дати дитині розумову можливість бути завжди справедливою. Але для того, щоб ця можливість перетворилася в дійсність, треба, аби дитина не тільки розуміла свою неправоту, а й щоб для неї було нестерпно почуватися неправою, тобто необхідно розвивати в дитині здібність самооцінки і відроджене прагнення до істинної, а не до позірної досконалості, - зазначав К.Ушинський.
Як відомо, серед методів, які впливають на формування моральних цінностей особистості, слід виділити силу слова. Виховання доброчинності в дошкільників значною мірою залежить від сформованості в них уявлень про морально-етичні поняття, оцінки і самооцінки вчинків, виконання правил у життєвих ситуаціях. Тому засвоєння дітьми семантики слів - морально-етичних понять та духовних цінностей (правди, справедливості, любові тощо) можна розглядати як один із «ключів» до моделювання методики виховання дітей.
Д идактична гра «Кажи правду»
Матеріал: м'яч середнього розміру. Хід гри: дорослий кидає дитині м'яч, вимовляючи якесь слово, а вона, впіймавши, називає слово, протилежне за значенням, і кидає м'яч дорослому. Слова: красивий - потворний; справедливий - неправдивий, довірливий - підозрілий; правдивий - брехливий; правда - обман, омана, облуда.
Правила гри: м'яч кидати лише тоді, коли вимовиш слово.
У цьому віці слід використовувати сюжетні картини, на яких зображена моральна колізія, яка ще не розв'язана. Дітям можна запропонувати такі завдання:
1. Уяви, що ти учасник ситуації, яка зображена на картині. Розкажи, як би ти повівся. (Дітям з проблемами розвитку вихователь робить словесний опис малюнків).
2. Заплющ очі й подумки здійсни гарний вчинок у дитсадку, вдома, на вулиці. Розкажи про нього.
3. Заплющ очі і подумки зроби щось приємне своїм товаришам, вихователеві, бабусі. Розкажи, що ти зробив.
Такі завдання будуть посильними як для дітей з нормальним розвитком, так і для дошкільнят з особливими потребами.
Серед засобів, які полегшують процес виховання дітей з особливими потребами, педагогам можна рекомендувати народні ігри. Народна мудрість, ввібравши в себе все найдоцільніше з багатовікового досвіду попередніх поколінь українського народу, спеціально витворила ігри, які допомагають дітям з приємністю спілкуватись один з одним, не відчуваючи різниці у фізичному статусі. Так, здорова дитина, побувши в ролі «Панаса», краще зрозуміє свого ровесника з розладом зору. Діти, залучені до ігор, зміст яких полягає у пошуку захованих предметів («Перстеник», «У відшукування» тощо) будуть уважними до однолітків, які мають розлади слуху. Мова ігор: у «Фанти», «Кіт і мишка», «Зайчику», «Жучок», «Крем'яхи» «Пташка в клітці», «Порожнє місце», - проста і доступна, може бути замінена відповідними жестами. Ось чому народні ігри ми розглядаємо як необхідний засіб для створення позитивних психологічних умов для включення дітей з особливими потребами в освітній заклад. Адже рівень розвитку пізнавальної діяльності дитини залежить, зокрема, не стільки від здорових функцій, скільки від її особистісних якостей: цілеспрямованості, активності, прагнення до самостійного пізнання тощо.
Кожна гра має утверджувати почуття любові:
• вихователя до дітей;
• дітей один до одного;
• сприяти розв'язанню непорозумінь чи конфліктних ситуацій;
• утверджувати дружні взаємини в «малих групах», у колективі.
Педагогу треба застосовувати цілий комплекс педагогічних методів та прийомів: ласкаве фізичне доторкування, схвалення, навіювання, опис, пояснення, зосереджена увага, дисципліна, прохання, твердість характеру, гнучкість реакцій, стимулювання, вимоги, модифікація поведінки, вказівки, інструкції, створення можливостей, позитивний приклад для наслідування, вміння активно слухати, прихильне ставлення до почуттів та ідей, контакт «очі до очей» (зустріч поглядів) та ін. Це допоможе дитині з проблемами розвитку постійно відчувати беззастережну, безумовну любов до неї з боку дорослих.
Виховання дошкільнят передбачає знання вихователем закономірностей розвитку та становлення духовного світу дитини, починаючи з перших кроків життя. Внутрішній світ маляти багатогранний, шкода, що сучасною наукою ще недостатньо вивчений. Безсумнівно, що незалежній Україні потрібні працьовиті, чесні, доброзичливі громадяни. Акумулювавши всі людські чесноти в одному слові «любляча», можна виховати дитину, котра любитиме свій рідний край, однолітків і тих дорослих, які спрямовуватимуть її життя за принципом «люби інших, як самого себе». Лише за таких умов можна буде сказати, що така особистість «відбулася», реалізувала закладений у неї від природи потенціал творчої та духовної індивідуальності, навіть якщо вона мала особливі потреби розвитку. Коли в дитини є певні проблеми тіла чи душі, то вона, її батьки, рідні, вихователі повинні знати про необмежені компенсаторні можливості вільного людського духу. Тіло становить лише одну сторону дитини, і не варто переоцінювати цю фізичну сторону; варто розглядати людину в усій її цілісності.
Завдання педагогів - виховати люблячу дитину. Адже «любов покриває багато гріхів. Навіть якщо шрам не можна знищити, добре ставлення робить його непомітним... Любов подібна до того художника, котрий, маючи портрет друга, у якого більмо на оці, зображає його профіль з іншого боку... Велике і благородне діло - приховувати недоліки і прощати помилки друга: намалювати його образ, ще не покритий плямами, і підкреслити його достоїнства, завісою мовчання покрити його слабкі сторони, але піднести його доброчинства».
Любов компенсує наявні проблеми розвитку дітей з особливими потребами. Сформувавши у дітей любов, послух, чемність, вдячність, пошану, працьовитість, співчуття та інші чесноти, будемо певні того, що відкриємо їм очі на сутність і призначення людського життя.