- •Предмет і завдання педагогіки вищої школи як галузі педагогічної науки, її основні категорії.
- •Методи наукових досліджень у педагогіці вищої школи. Наведіть варіанти їх застосування у практиці.
- •Закономірності й принципи вищої освіти.
- •Пріоритетні напрями державної політики щодо розвитку освіти в Україні. Принципи державної політики в галузі вищої освіти.
- •Закон України “Про вищу освіту” про структуру вищої освіти в Україні.
- •Сутність ступеневої освіти в Україні. Рівні вищої освіти, їх характеристика.
- •Типи вищих навчальних закладів, мета і головні завдання їх діяльності.
- •Шляхи реформування вищої освіти в Україні, вдосконалення навчального і виховного процесів у вищих закладах освіти.
- •Модернізація вищої освіти в Україні в рамках входження в Болонський процес
- •Структурні та змістові особливості організації вищої освіти в різних країнах світу
- •Дидактива вищої школи, її основні категорії (курсивом виділено інформація для загального розгляду, як доповнення до основних термінів)
- •Поняння про процес навчання. Типи навчального процесу у школі
- •Структурні компоненти навчального процесу
- •Функції процесу навчання, їх взаємозв`язок
- •15. Рушійні сили та закономірності процесу навчання. Мотивація навчальної діяльності студентів.
- •16. Принципи навчання у вищій школі.
- •17. Поняття змісту вищої освіти. Стандарти вищої освіти, характеристика їх структурних компонентів.
- •18. Нормативні документи, які забезпечують організацію навчального процесу у вищій школі. Навчальний план, навчальна програма дисципліни, робоча навчальна програма дисципліни.
- •19. Форми навчання у вищих навчальних закладах та їх особливості.
- •20. Методи навчання, їх класифікація. Прийоми навчання.
- •21. Засоби навчання. Традиційні засоби навчання. Місце і роль нових інформаційних технологій серед засобів навчання.
- •22. Форми оганізації навчання у вищій школі.
- •23. Лекція у вищій школі, вимоги до неї.
- •25. Дистанційна освіта як нова освітня технологія. Дистанційна освіта за кордоном та перспективи її розвитку в Україні.
- •Науково-дослідна робота студентів, її види та форми. Шляхи вдосконалення науково-дослідної роботи студентів у внз.
- •28.Загальні вимоги до підготовки курсових, дипломних, магістерських робіт.
- •29. Діагностика навчальних досягнень студентів. Сутність та функції контролю знань, умінь студентів. Педагогічні вимоги до контролю в процесі навчання.
- •30. Критерії оцінки знань студентів
- •Модульно-рейтингова система контролю успішності студентів, її переваги і недоліки
- •Психолого-педагогічні проблеми проведення заліків і екзаменів
- •Система виховної роботи у вищій школі. Психолого-педагогічні засади сучасної концепції виховання студентів.
- •Цілі, завдання, принципи виховання у вищій школі
- •Зміст виховання студентської молоді, характеристика основних напрямів.
- •36. Класифікація методів виховання у вищій школі.
- •37. Роль студентської академічної групи у вихованні студентів.
- •38. Основні напрями діяльності куратора студентської академічної групи.
- •39. Місце студентського самоврядування в навчально-виховному процесі сучасного вищого навчального закладу.
- •40. Методика вивчення особистості студента і написання психолого-педагогічної характеристики на нього.
- •III. Особливості нервової системи, характеру і темпераменту
- •IV. Навчальна діяльність
- •V. Взаємовідносини з однокурсниками та викладачами
- •VI. Загальні психолого-педагогічні висновки
- •41. Методика вивчення колективу академічної групи та складання психолого-педагогічної характеристики на неї.
- •Педагогічна майстерність викладача вищої школи, її структура.
- •Особливості педагогічної діяльності, її структура
- •46. Поняття педагогічної майстерності, її структура та рівні
- •47. Значення педагогічної майстерності для вдосконалення підготовки майбутнього
- •48. Роль самовиховання у професійному формуванні особистості викладача. Основні етапи та прийоми самовиховання.
- •49. Педагогічна техніка як форма організації поведінки викладача. Характеристика
- •50. Поняття внутрішньої техніки викладача.
- •51. Вербальна та невербальна комунікація.
- •1. Мова тіла:
- •52. Мовлення викладача як засіб педагогічної праці. Техніка мовлення, культура мовлення, технологія мовлення.
- •53. Умови ефективності професійно-педагогічного мовлення.
- •54. Функції мовлення та комунікативна поведінка викладача. Шляхи вдосконалення мовлення викладача. Вимоги щодо захисту голосу та профілактика професійних голосових захворювань.
- •56. Сутність педагогічного спілкування як виду професійної діяльності викладача. Його особливості, функції, види.
- •57. Вербальне та невербальне спілкування, безпосереднє та опосередковане. Існують різноманітні класифікації видів спілкування.
- •58. Структура та динаміка педагогічного спілкування. Характеристика його основних етапів.
- •59. Поняття стилю педагогічного спілкування. Особливості різних стилів спілкування викладача зі студентами.
- •60. Моделі педагогічного спілкування.
- •61. Причини виникнення конфліктів зі студентами, колегами. Способи їх запобігання та розв’язання.
- •62. Шляхи розвитку комунікативних якостей особистості викладача.
- •63. Роль емпатії, рефлексії та інших соціально-педагогічних якостей у досягненні взаєморозуміння в спілкуванні викладача та студентів.
- •64. Культура педагогічного спілкування в структурі професійної діяльності викладача. Педагогічний такт. Педагогічна етика та її відображення в спілкуванні.
30. Критерії оцінки знань студентів
Результати контролю навчально-педагогічної діяльності мають свій вияв в оцінці. Оцінка — спосіб і результат, що підтверджує відповідність і невідповідність знань, умінь, навичок студента цілям і завданням навчання.
Поняття "оцінка" вживається удвох значеннях: по-перше, це словесний вияв викладачем схвалення чи осуду, аналізу помилок у відповіді студента, порад, на що звернути увагу. По-друге, умовним виявом кількісної оцінки рівня знань, умінь, навичок студентів є бал. У вищій школі України прийнята його словесна форма:
"відмінно" — ставиться за повні та міцні знання матеріалу у заданому обсязі, вміння вільно виконувати практичні завдання, передбачені навчальною програмою; за знання основної та додаткової рекомендованої літератури; за вияв креативності у розумінні і творчому використанні набутих знань і умінь;
"добре" — ставиться за вияв студентом повних, систематичних знань з дисципліни, успішне виконання практичних завдань, засвоєння основної та додаткової літератури, здатність до самостійного поповнення і оновлення знань. Але у відповіді студента наявні незначні помилки;
"задовільно" — ставиться за вияв знань основного навчального матеріалу в обсязі, достатньому для подальшого навчання і майбутньої фахової діяльності, поверхову обізнаність з основною і додатковою літературою, передбаченою навчальною програмою; можливі суттєві помилки у виконанні практичних завдань, але студент спроможний усунути їх за допомогою викладача;
"незадовільно" — виставляється студентові, відповідь якого при відтворенні основного програмового матеріалу поверхова, фрагментарна, що зумовлюється початковими уявленнями про предмет вивчення. Таким чином, оцінка "незадовільно" ставиться студентові, який не спроможний продовжувати навчання чи виконувати фахову діяльність після закінчення ВНЗ без повторного навчання за програмою відповідної дисципліни.
Чинна в сучасній вітчизняній вищій школі чотирибальна система оцінки знань студента перестала задовольняти і суспільство, і суб'єктів навчальної діяльності — викладачів і студентів. Основні причини цього названі В.М.Вакуленко:
1) "недостатня мотивація до наполегливого навчання;
2) репродукція пам'яті і мислення в екстремальних сесійних умовах: швидко накопичена інформація — швидке вивітрювання знань;
3) суб'єктивізм в оцінці знань студента, який дуже часто стає для викладача самооцінкою своєї власної діяльності;
4) відсутність можливостей точного порівняння навчальних успіхів студентів з причин недостатньої гнучкості та диференційованості чотирибальної оцінки знань.
У ВНЗ України набутий значний досвід модульно-рейтингової системи оцінки результатів навчання студентів, що відповідає кредитно-модульній системі організації навчальної діяльності. За базовий елемент для розрахунку поточного семестрового рейтингу, наприклад, беруться до уваги: відповіді на семінарському (практичному) занятті з основних питань; активна участь у семінарському (практичному) занятті (доповнення до відповідей); виконання завдань з позааудиторної самостійної роботи; результати модульних контрольних робіт.
Отримана в балах підсумкова" оцінка результатів навчальної діяльності студента має переводитися в загальноєвропейську шкалу оцінок ECTS:
