Педагогічна майстерність викладача вищої школи, її структура.
Педагогічна майстерність — вияв високого рівня педагогічної діяльності, який виявляється в тому, що у відведений час педагог досягає оптимальних наслідків, «синтез наукових знань, умінь і навичок методичного мистецтва і особистих якостей учителя», комплекс властивостей особистості педагога, що забезпечує високий рівень самоорганізації педагогічної діяльності.
Ґрунтується на високому фаховому рівні педагога, його загальній культурі та педагогічному досвіді. Розглядається як вияв власного «Я» у професії, як самореалізація
Критеріями педагогічної майстерності є гуманність, науковість, педагогічна доцільність, оптимальний характер, результативність, демократичність, творчість (оригінальність). Педагогічна майстерність — це комплекс властивостей особистості, що забезпечує самоорганізацію високого рівня професійної діяльності на рефлексивній основі.
До таких важливих властивостей належать гуманістична спрямованість діяльності вчителя, його професійна компетентність, педагогічні здібності і педагогічна техніка. В цьому визначенні слід наголосити на таких особливостях:
педагогічна майстерність у структурі особистості — це система, здатна до самоорганізації, системотвірним чинником є гуманістична спрямованість;
підвалиною професійної майстерності є професійна компетентність(спрямованість і професійні знання становлять той кістяк високого професіоналізму в діяльності, який забезпечує цілісність системи, що самоорганізовується);
педагогічні здібності забезпечують швидкість самовдосконалення;
техніка, що спирається на знання і здібності, дає змогу виявити внутрішній потенціал учителя, гармонізуючи структуру педагогічної діяльності.
Шляхи формування педагогічної майстерності викладача ВНЗ. Майстерність викладача, безпосередньо пов'язане з його здатністю мотивувати навчальну діяльність студентів та організовувати її як дослідження, творчість і самостійне рішення проблеми
Основні принципи підготовки і перепідготовки викладачів на основі професійного підбору можна сформулювати таким чином:
1. аналіз діяльності майбутнього викладача повинен бути сфокусований на моментах роботи, які викликають проблеми, труднощі і невдачі, а не охоплювати всю сукупність його професійно-педагогічних функцій;
2. серед професійно важливих характеристик майбутнього викладача вузу необхідно виділити ті якості, які важко розвиваються у дорослих і погано компенсуються у професійно-педагогічній діяльності і які є необхідними для вирішення професійно-педагогічних задач;
3. професійно важливі характеристики, які можна розвивати і формувати шляхом навчання і тренінгів, необхідно враховувати при розробці спеціальних навчальних курсів і практикумів і обов'язково включати їх в навчальний процес підготовки і перепідготовки викладачів;
4. компенсовані за рахунок індивідуального стилю діяльності професійно важливі якості особистості викладача можуть виступати підґрунтям для вибору конкретної предметної спеціалізації в підготовці і подальшій професійній діяльності викладача.
Слід зазначити, що система підготовки і перепідготовки викладачів вищої школи вимагає введення „діагностичної служби", посилення ролі педагогічної практики, введення курсів і тренінгів з розвитку і формування організаційних, комунікативних та інших професійно важливих психологічних якостей особистості, здійснення діагностичною службою психологічного моніторингу навчаючихся. Звісно, це міроприємство вимагає вкладення чималих коштів, зусиль і часу, однак їх практичне здійснення може проходити поступово, з включенням готових для практики психолого-педагогічних розробок. Систематизація характеристик діяльності і підготовки викладачів дозволяє глибше аналізувати їх роботу і обґрунтовано здійснювати підготовку і перепідготовку з застосуванням сучасних інформаційно-педагогічних засобів навчання і контролю.
Як зазначає М.М.Фіцула, з метою підвищення професійної майстерності викладачів у ВНЗ використовують різноманітні форми методичної роботи:
А) науково-практичні конференції викладачів щодо проблем реалізації концепції неперервної професійної освіти, науково-методичних засад підготовки фахівців;
Б) загальні конференції педагогічних працівників вищої школи, де обговорюються перспективи розвитку фахових спеціальностей;
В) засідання вченої ради закладу, методичні семінари, засідання кафедр на яких обговорюються результати роботи викладачів щодо вдосконалення навчально-виховної роботи зі студентами;
Г) інструктивно-методичні наради
Д) індивідуальна самоосвітня робота викладача вищої школи Ефективним є постійно діючий семінар «Професійна майстерність викладача вищого закладу освіти». Розглядаються актуальні проблеми навчально-виховної роботи ВНЗ.