43. Особливості педагогічної діяльності, її структура

Соціальне призначення педагога, його функції багато в чому визначають особливості його праці. Перш за все це суспільна значущість праці, яка задається перспективної спрямованістю діяльності.

Однією з особливостей педагогічної діяльності є величезна залежність результатів праці від особистості працівника. Особистість вчителя, його окремі якості як би проектуються на сотні його учнів. Це відноситься як до достоїнств, так і до недоліків педагогів.

Характерною рисою роботи вчителя є високий рівень його зайнятості. Справа в тому, що педагогу дуже важко відключитися від своєї професійної діяльності навіть за межами школи. Та й визначити, де робота, а де дозвілля, не завжди просто. Скажімо, вчитель читає журнал «Юність» або дивиться програму «Время». Що це - робота чи відпочинок? Ймовірно, і те, і інше. Абсолютно справедливе твердження класика німецької педагогіки А. Дістервега про те, що вчитель може навчати інших тільки до тих пір, доки вчиться сам. Отже, велика зайнятість педагога пов'язана насамперед з необхідністю постійно працювати над собою, рости, рухатися вперед. Застій, самозаспокоєність протипоказані вчителю.

Вчителю і на уроці, і у виховній роботі доводиться щодня вирішувати педагогічні завдання. Ці завдання відносяться до розряду творчих, бо немає і не може бути абсолютно надійною формули, схеми, трафарету їх вирішення. У кожній ситуації педагог стикається з неповторною особистістю учня, кожна особистість глибоко індивідуальна.

Особливістю педагогічної діяльності є те, що вона здійснюється в ході взаємодії між учителем і учнем. Характер цієї взаємодії визначається насамперед учителем. Оптимальним типом такої взаємодії є співробітництво, яке передбачає позицію рівноправних, взаємоповажаючих партнерів.

І ще про одну особливість педагогічної праці: учитель - це професія вічної юності. Незважаючи на вік, він живе інтересами підростаючого покоління, спілкування з яким дає йому можливість все життя залишатися духовно молодим.

До особливостей педагогічної праці відносяться: велика соціальна значимість, перспективна спрямованість, висока суспільна відповідальність, творчий характер, високий рівень зайнятості, пов'язаний з постійною необхідністю працювати над собою, визначальна роль особистості вчителя в результатах педагогічної праці, постійне спілкування з молоддю.

Психологічна наука розглядає педагогічну діяльність як складну багаторівневу динамічну систему, яка містить такі структурні елементи:

1. Мета професійної педагогічної діяльності. Вона полягає у вихованні особистості в гармонії із собою, соціумом і природою, залученні людини до цінностей культури. Тобто мета постає як особлива місія, призначення якої - творення і самовизначення особистості в культурі, утвердження людини в людині.

2. Зміст викладацької діяльності. Він охоплює процес організації навчальної діяльності учнів, спрямованої на засвоєння ними предметного соціокультурного досвіду як основи і умови розвитку; процес організації власної діяльності.

3. Засоби діяльності вчителя. До них належать наукові (теоретичні та емпіричні) знання; тексти підручників і результати самостійних спостережень учнів як носії знань; допоміжні засоби (технічні, графічні, комп'ютерні тощо).

4. Результат викладацької діяльності. Ним є розвиток учня, його особистісне, інтелектуальне удосконалення, становлення його як особистості, суб'єкта навчальної діяльності.

5. Суб'єкт педагогічної діяльності. Це учитель, інструменти впливу якого - його особистість, знання, уміння, почуття, воля.

6. Об'єкт педагогічної діяльності. Він специфічний, оскільки учень є одночасно об'єктом і суб'єктом, адже навчально-виховний процес продуктивний лише за умови поєднання елементів самовиховання і самонавчання учня. Більше того, педагогічний процес змінює не лише учня, а й педагога, розвиваючи в ньому одні якості, викорінюючи інші.

Схематично структуру педагогічної діяльності учителя можна подати так: визначення педагогічних цілей і завдань -" вибір засобів і способів розв'язання поставлених завдань (кого вчити? кому вчити? що вчити? як учити?) -" аналіз і оцінювання педагогічної діяльності (порівняльний аналіз запланованого і реалізованого в діяльності вчителя).

Якщо розглядати діяльність учителя ширше, то до цих елементів, які реалізують переважно на уроках, слід додати ще підготовчий і позаурочний.

У педагогічній науці стосовно педагогічної діяльності переважає підхід, який полягає у виокремленні її компонентів як відносно самостійних видів діяльності.

Компоненти (лат. сотропо - складаю) педагогічної діяльності - відносно самостійні функціональні види діяльності, кожен з яких охоплює сукупність умінь, необхідних для його реалізації.

Російський психолог Наталія Кузьміна у структурі педагогічної діяльності виокремлює такі взаємопов'язані компоненти:

1. Конструктивний компонент. Він пов'язаний із добором та композицією навчально-виховного матеріалу відповідно до вікових та індивідуальних особливостей учнів; плануванням і побудовою педагогічного процесу; визначенням структури своїх дій та вчинків; проектуванням навчально-матеріальної бази для здійснення навчально-виховної роботи.

2. Організаційний компонент. Передбачає залучення учнів до різноманітних видів діяльності, організацію учнівського колективу та перетворення його на інструмент педагогічного впливу на особистість.

3. Комунікативний компонент. Сутність його полягає у встановленні педагогічно доцільних взаємин з учнями, колегами, батьками, представниками громадськості.

Усі компоненти проявляються у роботі педагога будь-якої спеціальності. Для успішного їх здійснення необхідні відповідні здібності та уміння - комунікативні, організаційні, конструктивні, перцептивні, сугестивні, дидактичні, пізнавальні, саморегуляційні тощо.