- •Предмет і завдання педагогіки вищої школи як галузі педагогічної науки, її основні категорії.
- •Методи наукових досліджень у педагогіці вищої школи. Наведіть варіанти їх застосування у практиці.
- •Закономірності й принципи вищої освіти.
- •Пріоритетні напрями державної політики щодо розвитку освіти в Україні. Принципи державної політики в галузі вищої освіти.
- •Закон України “Про вищу освіту” про структуру вищої освіти в Україні.
- •Сутність ступеневої освіти в Україні. Рівні вищої освіти, їх характеристика.
- •Типи вищих навчальних закладів, мета і головні завдання їх діяльності.
- •Шляхи реформування вищої освіти в Україні, вдосконалення навчального і виховного процесів у вищих закладах освіти.
- •Модернізація вищої освіти в Україні в рамках входження в Болонський процес
- •Структурні та змістові особливості організації вищої освіти в різних країнах світу
- •Дидактива вищої школи, її основні категорії (курсивом виділено інформація для загального розгляду, як доповнення до основних термінів)
- •Поняння про процес навчання. Типи навчального процесу у школі
- •Структурні компоненти навчального процесу
- •Функції процесу навчання, їх взаємозв`язок
- •15. Рушійні сили та закономірності процесу навчання. Мотивація навчальної діяльності студентів.
- •16. Принципи навчання у вищій школі.
- •17. Поняття змісту вищої освіти. Стандарти вищої освіти, характеристика їх структурних компонентів.
- •18. Нормативні документи, які забезпечують організацію навчального процесу у вищій школі. Навчальний план, навчальна програма дисципліни, робоча навчальна програма дисципліни.
- •19. Форми навчання у вищих навчальних закладах та їх особливості.
- •20. Методи навчання, їх класифікація. Прийоми навчання.
- •21. Засоби навчання. Традиційні засоби навчання. Місце і роль нових інформаційних технологій серед засобів навчання.
- •22. Форми оганізації навчання у вищій школі.
- •23. Лекція у вищій школі, вимоги до неї.
- •25. Дистанційна освіта як нова освітня технологія. Дистанційна освіта за кордоном та перспективи її розвитку в Україні.
- •Науково-дослідна робота студентів, її види та форми. Шляхи вдосконалення науково-дослідної роботи студентів у внз.
- •28.Загальні вимоги до підготовки курсових, дипломних, магістерських робіт.
- •29. Діагностика навчальних досягнень студентів. Сутність та функції контролю знань, умінь студентів. Педагогічні вимоги до контролю в процесі навчання.
- •30. Критерії оцінки знань студентів
- •Модульно-рейтингова система контролю успішності студентів, її переваги і недоліки
- •Психолого-педагогічні проблеми проведення заліків і екзаменів
- •Система виховної роботи у вищій школі. Психолого-педагогічні засади сучасної концепції виховання студентів.
- •Цілі, завдання, принципи виховання у вищій школі
- •Зміст виховання студентської молоді, характеристика основних напрямів.
- •36. Класифікація методів виховання у вищій школі.
- •37. Роль студентської академічної групи у вихованні студентів.
- •38. Основні напрями діяльності куратора студентської академічної групи.
- •39. Місце студентського самоврядування в навчально-виховному процесі сучасного вищого навчального закладу.
- •40. Методика вивчення особистості студента і написання психолого-педагогічної характеристики на нього.
- •III. Особливості нервової системи, характеру і темпераменту
- •IV. Навчальна діяльність
- •V. Взаємовідносини з однокурсниками та викладачами
- •VI. Загальні психолого-педагогічні висновки
- •41. Методика вивчення колективу академічної групи та складання психолого-педагогічної характеристики на неї.
- •Педагогічна майстерність викладача вищої школи, її структура.
- •Особливості педагогічної діяльності, її структура
- •46. Поняття педагогічної майстерності, її структура та рівні
- •47. Значення педагогічної майстерності для вдосконалення підготовки майбутнього
- •48. Роль самовиховання у професійному формуванні особистості викладача. Основні етапи та прийоми самовиховання.
- •49. Педагогічна техніка як форма організації поведінки викладача. Характеристика
- •50. Поняття внутрішньої техніки викладача.
- •51. Вербальна та невербальна комунікація.
- •1. Мова тіла:
- •52. Мовлення викладача як засіб педагогічної праці. Техніка мовлення, культура мовлення, технологія мовлення.
- •53. Умови ефективності професійно-педагогічного мовлення.
- •54. Функції мовлення та комунікативна поведінка викладача. Шляхи вдосконалення мовлення викладача. Вимоги щодо захисту голосу та профілактика професійних голосових захворювань.
- •56. Сутність педагогічного спілкування як виду професійної діяльності викладача. Його особливості, функції, види.
- •57. Вербальне та невербальне спілкування, безпосереднє та опосередковане. Існують різноманітні класифікації видів спілкування.
- •58. Структура та динаміка педагогічного спілкування. Характеристика його основних етапів.
- •59. Поняття стилю педагогічного спілкування. Особливості різних стилів спілкування викладача зі студентами.
- •60. Моделі педагогічного спілкування.
- •61. Причини виникнення конфліктів зі студентами, колегами. Способи їх запобігання та розв’язання.
- •62. Шляхи розвитку комунікативних якостей особистості викладача.
- •63. Роль емпатії, рефлексії та інших соціально-педагогічних якостей у досягненні взаєморозуміння в спілкуванні викладача та студентів.
- •64. Культура педагогічного спілкування в структурі професійної діяльності викладача. Педагогічний такт. Педагогічна етика та її відображення в спілкуванні.
62. Шляхи розвитку комунікативних якостей особистості викладача.
Професійно-педагогічне спілкування - це система прийомів та засобів, що реалізують цілі та завдання педагогічної діяльності та організують, спрямовують соціально-психологічну взаємодію викладача та студентів. В процесі педагогічного спілкування реалізуються комунікативна (обмін інформацією між партнерами по спілкуванню), інтерактивна (організація взаємодії) та перцептивні (сприймання один одного партнерами по взаємодії та встановлення взаєморозуміння) сторони. Відтак, в структурі професійно-педагогічного спілкування визначають, як правило, три компонента: 1) когнітивний (пізнавальний) - пов'язаний з процесом прийому та передачі інформації, що здійснюється знаковими (в тому числі вербальними) засобами; 2) афективний (емоційний) - відтворює спілкування як процес обміну та регуляції на емоційному рівні; 3) поведінковий (щ. аксичний) -пов'язаний з процесом взаємної регуляції дій, поведінки партнерів по взаємодії. Індивідуально-психологічними властивостями особистості, що відповідають за ефективність професійно-педагогічного спілкування і є професійні комунікативні якості викладача.
Таким чином, під професійними комунікативними якостями педагога розуміється сукупність індивідуальних особливостей особистості спеціаліста, які впливають на ефективність професійної діяльності, відповідають за встановлення продуктивної взаємодії суб'єктів освітнього простору та визначаються стійкістю (а не ситуативністю актуалізації), суттєвістю, кінцевістю (тобто їх не можна розкласти на інші властивості), й спостережливістю (рівень їх розвитку може бути продіагно-стований, досліджений).
Комунікативні якості відповідають за продуктивність процесу взаємодії суб'єктів, і залежно від своїх часткових функцій, що реалізують дані характеристики особистості педагога в комунікативній діяльності, можуть бути віднесені до таких підгруп: управлінські (організація навчально-виховного процесу, здатність стимулювати студента на розвиток власних сил і здібностей й ін.); інформативні (відповідають за безпосередньо передані знання); емотивні (емпатійність, чуйність, тактовність, делікатність); фактичні (якості, які відповідають за встановле чня і підтримку взаємодії). Комунікативні якості спеціаліста сфери «суб'єкт -суб'єкт» залежно від виду комунікативної діяльності також підрозділяють на вербальні, що характеризують мовну культуру спеціаліста та невербальні, що характеризують вміння використовувати немовні засоби, емоційну культуру, вміння управляти своїм «м'язовим» темпераментом та ін.
Проте всі дані комунікативні якості реалізуються на основі актуалізації базисних характеристик - механізмів міжо-собистісного сприйняття, від успішності відтворення яких, насамперед з боку педагога як головного суб'єкта процесу взаємодії, залежить результат професійного спілкування. Тому такі професійні комунікативні якості як рефлексія, емпатія, ідентифікація і децентрація розуміються як рівнозначні, базисні суб'єктивні характеристики, що відповідають за встановлення особливого стану суб'єкта, без якого неможливе спілкування - розуміння між викладачем і студентом. Саме вони можуть характеризуватися кінцевістю, суттєвістю, спостережливістю, рівноцінністю.