52. Мовлення викладача як засіб педагогічної праці. Техніка мовлення, культура мовлення, технологія мовлення.

Мовлення вчителя — це мовлення, пристосоване для розв'язання специфічних завдань, що виникають у педагогічній діяльності, спілкуванні. Професійні особливості мовленнєвої діяльності педагога:

а) ця діяльність спеціально організується вчителем, він керує нею залежно від умов педагогічного спілкування; б) кінцевим результатом її є досягнення гуманістично спрямованої мети, пов'язаної з вихованням учнів; в) добір мовних і мовленнєвих засобів здійснюється залежно від потреб, завдань взаємодії вчителя з учнями; г) мовленнєва діяльність педагога в реальній ситуації спілкування будується на відтворенні (рефлексії) стану, поведінки, реакції учнів, вона регулюється змістом зворотної інформації, яку отримує вчитель; д) мовлення вчителя є предметом його педагогічного аналізу й самоаналізу, постійного самовдосконалення.

Мовлення викладача буває у двох різновидах — у монолозі (монологічне мовлення) і в діалозі (діалогічне мовлення). Формами монологічного мовлення вчителя є розповідь, лекція, коментар, пояснення (правил, законів, термінів тощо), розгорнуті оціночні судження (мотивація оцінки знань, поведінки, позаурочної діяльності). Діалогічне мовлення викладача представлене в бесідах з учнями, які будуються у формі запитань і відповідей.

Для характеристики комунікативної поведінки вчителя мають значення: тон мовлення; виправдане використання оціночних суджень; манера спілкування з учнями; характер міміки, рухів, жестів, що супроводжують мовлення.

Професійне мовлення вчителя повинно відповідати вимогам культури мови. Під терміном “культура мови” розуміють відповідність її не тільки сучасним літературним нормам, а й іншим якостям, які свідчать про її комунікативну досконалість (точність, логічність, чистота, виразність, багатство, доцільність). Культура мовлення включає в себе грамотність побудови фраз, простоту і зрозумілість викладу, виразність, яка досягається вмінням дібрати потрібні слова та синтаксичні конструкції та активним викориcтанням основних компонентів виразності усного мовлення - тону, динаміки звучання голосу, темпу, пауз, наголосів, інтонації, дикції, правильна вимова слів, правильне використання спеціальної термінології, не багатослів'я.

Мета мовлення вчителя – здійснення інтелектуального, емоційно-вольового, морального впливу на учнів. Головна мета спрямованості мовлення – викликати учнів на діалог з учителем. Компоненти техніки мовлення: голос, темп, дикція, інтонація . Вони виконують при цьому важливі функції: створюють імідж людини, який закріплюється у свідомості довколишніх; дають змогу виявити психічну індивідуальність людини, визначити її емоційний стан.

Голос - це сукупність різних щодо висоти, сили і тембру звуків, які видає людина за допомогою голосового апарату.

Інтонація включає в себе декілька компонентів: мелодику, гучність, темп мовлення, логічний наголос, темп мови і паузу.

Дикція — це ступінь виразності у вимові звуків, складів і слів в мові.  Ясність і чистота звучання мови залежать від правильної і активної роботи апарату артикуляції.