- •Предмет і завдання педагогіки вищої школи як галузі педагогічної науки, її основні категорії.
- •Методи наукових досліджень у педагогіці вищої школи. Наведіть варіанти їх застосування у практиці.
- •Закономірності й принципи вищої освіти.
- •Пріоритетні напрями державної політики щодо розвитку освіти в Україні. Принципи державної політики в галузі вищої освіти.
- •Закон України “Про вищу освіту” про структуру вищої освіти в Україні.
- •Сутність ступеневої освіти в Україні. Рівні вищої освіти, їх характеристика.
- •Типи вищих навчальних закладів, мета і головні завдання їх діяльності.
- •Шляхи реформування вищої освіти в Україні, вдосконалення навчального і виховного процесів у вищих закладах освіти.
- •Модернізація вищої освіти в Україні в рамках входження в Болонський процес
- •Структурні та змістові особливості організації вищої освіти в різних країнах світу
- •Дидактива вищої школи, її основні категорії (курсивом виділено інформація для загального розгляду, як доповнення до основних термінів)
- •Поняння про процес навчання. Типи навчального процесу у школі
- •Структурні компоненти навчального процесу
- •Функції процесу навчання, їх взаємозв`язок
- •15. Рушійні сили та закономірності процесу навчання. Мотивація навчальної діяльності студентів.
- •16. Принципи навчання у вищій школі.
- •17. Поняття змісту вищої освіти. Стандарти вищої освіти, характеристика їх структурних компонентів.
- •18. Нормативні документи, які забезпечують організацію навчального процесу у вищій школі. Навчальний план, навчальна програма дисципліни, робоча навчальна програма дисципліни.
- •19. Форми навчання у вищих навчальних закладах та їх особливості.
- •20. Методи навчання, їх класифікація. Прийоми навчання.
- •21. Засоби навчання. Традиційні засоби навчання. Місце і роль нових інформаційних технологій серед засобів навчання.
- •22. Форми оганізації навчання у вищій школі.
- •23. Лекція у вищій школі, вимоги до неї.
- •25. Дистанційна освіта як нова освітня технологія. Дистанційна освіта за кордоном та перспективи її розвитку в Україні.
- •Науково-дослідна робота студентів, її види та форми. Шляхи вдосконалення науково-дослідної роботи студентів у внз.
- •28.Загальні вимоги до підготовки курсових, дипломних, магістерських робіт.
- •29. Діагностика навчальних досягнень студентів. Сутність та функції контролю знань, умінь студентів. Педагогічні вимоги до контролю в процесі навчання.
- •30. Критерії оцінки знань студентів
- •Модульно-рейтингова система контролю успішності студентів, її переваги і недоліки
- •Психолого-педагогічні проблеми проведення заліків і екзаменів
- •Система виховної роботи у вищій школі. Психолого-педагогічні засади сучасної концепції виховання студентів.
- •Цілі, завдання, принципи виховання у вищій школі
- •Зміст виховання студентської молоді, характеристика основних напрямів.
- •36. Класифікація методів виховання у вищій школі.
- •37. Роль студентської академічної групи у вихованні студентів.
- •38. Основні напрями діяльності куратора студентської академічної групи.
- •39. Місце студентського самоврядування в навчально-виховному процесі сучасного вищого навчального закладу.
- •40. Методика вивчення особистості студента і написання психолого-педагогічної характеристики на нього.
- •III. Особливості нервової системи, характеру і темпераменту
- •IV. Навчальна діяльність
- •V. Взаємовідносини з однокурсниками та викладачами
- •VI. Загальні психолого-педагогічні висновки
- •41. Методика вивчення колективу академічної групи та складання психолого-педагогічної характеристики на неї.
- •Педагогічна майстерність викладача вищої школи, її структура.
- •Особливості педагогічної діяльності, її структура
- •46. Поняття педагогічної майстерності, її структура та рівні
- •47. Значення педагогічної майстерності для вдосконалення підготовки майбутнього
- •48. Роль самовиховання у професійному формуванні особистості викладача. Основні етапи та прийоми самовиховання.
- •49. Педагогічна техніка як форма організації поведінки викладача. Характеристика
- •50. Поняття внутрішньої техніки викладача.
- •51. Вербальна та невербальна комунікація.
- •1. Мова тіла:
- •52. Мовлення викладача як засіб педагогічної праці. Техніка мовлення, культура мовлення, технологія мовлення.
- •53. Умови ефективності професійно-педагогічного мовлення.
- •54. Функції мовлення та комунікативна поведінка викладача. Шляхи вдосконалення мовлення викладача. Вимоги щодо захисту голосу та профілактика професійних голосових захворювань.
- •56. Сутність педагогічного спілкування як виду професійної діяльності викладача. Його особливості, функції, види.
- •57. Вербальне та невербальне спілкування, безпосереднє та опосередковане. Існують різноманітні класифікації видів спілкування.
- •58. Структура та динаміка педагогічного спілкування. Характеристика його основних етапів.
- •59. Поняття стилю педагогічного спілкування. Особливості різних стилів спілкування викладача зі студентами.
- •60. Моделі педагогічного спілкування.
- •61. Причини виникнення конфліктів зі студентами, колегами. Способи їх запобігання та розв’язання.
- •62. Шляхи розвитку комунікативних якостей особистості викладача.
- •63. Роль емпатії, рефлексії та інших соціально-педагогічних якостей у досягненні взаєморозуміння в спілкуванні викладача та студентів.
- •64. Культура педагогічного спілкування в структурі професійної діяльності викладача. Педагогічний такт. Педагогічна етика та її відображення в спілкуванні.
50. Поняття внутрішньої техніки викладача.
Поняття "педагогічна техніка" містить дві групи складових.
Перша група пов'язана з умінням педагога керувати своєю поведінкою: техніка володіння своїм організмом (мімікою, пантомімікою); керування емоціями, настроєм для зняття зайвого психічного напруження, збудження творчого самопочуття; опанування уміння соціальної перцепції (техніка керування увагою, уявою); техніка мовлення (керування диханням, дикцією, темпом мовлення). Друга група пов'язана з умінням вплинути на особистість і колектив: техніка організації контакту, управління педагогічним спілкуванням, організація колективних творчих справ тощо.
У залежності від мети виконання, педагогічну техніку умовно можна поділити на зовнішню і внутрішню. Зовнішня техніка - це втілення внутрішнього переживання особистості в його тілесній природі (міміці, голосі, мовленні, рухах, пластиці).
А внутрішня техніка - це створення внутрішнього переживання особистості, психічне настроювання вчителя на майбутню діяльність через вплив на розум, волю і почуття.
Важливим елементом внутрішньої техніки є емоційної стійкості у професійній діяльності.
Якості, які характеризують психологічну стійкість у професійній діяльності:
• педагогічний оптимізм;
• упевненість в собі, як в учителеві, відсутність страху перед дітьми;
• уміння володіти собою, відсутність емоційної напруги;
• наявність вольових якостей (цілеспрямованість, самовладання, рішучість).
51. Вербальна та невербальна комунікація.
Комунікативний процес реалізується за допомогою певних засобів — знакових систем, їх поділяють на вербальні (словесні) та невербальні (безсловесні).
Вербальна (слово) комунікація ( зв'язок, повідомлення) — процес взаємообміну інформацією за допомогою мови (усної, писемної, внутрішньої), який відбувається за своїми внутрішніми законами.
Вербальні засоби комунікації утворюють знакову систему, найменшою предметно-значущою одиницею якої є слово (вислів). У своїй сукупності слова, вислови є засобом розуміння думки того, хто говорить, й одночасно — засобом аперцепції (сприйняття на основі свого життєвого досвіду) змісту його думки.
У своїй комунікативній практиці людина здійснює внутрішнє і зовнішнє мовлення. Зовнішнє мовлення поділяють на усне (звукове) і писемне.
Усне мовлення — засіб безпосередньої комунікації в присутності обох мовців чи обох сторін, яка відбувається завдяки сприйманій органами слуху артикуляції мовних звуків і розрахована на передавання інформації іншим людям з метою впливу на їхню поведінку й діяльність.
До засобів невербальної комунікації належать:
1. Мова тіла:
а) статична експресія:
- фізіогноміка (експресія обличчя й фігури, зумовлена будовою тіла);
- артефекти (прикраси, манера одягатися, зачіска, косметика);
- система запахів (природні, штучні);
б) динамічна експресія:
- текесика (система дотиків, потиску руки, поплескування);
- просодика (характеристика голосу, темп, тембр, висота, гучність, наголошування, акцент);
- екстралінгвістика (використання пауз, покашлювання, сміху, позіхань, плачу);
- кінесика (комунікативно значущі рухи): виражальні рухи (міміка, жести, пантоміміка, постава, поза, хода); контакт очей (спрямованість руху, частота контакту, тривалість); авербальні дії (дії з предметами, тілесні рухи — почісування, потирання рук).
2. Міжособистісний простір: а) дистанція; б) взаємне розміщення під час спілкування. 3. Часові характеристики: а) час спілкування; б) запізнення; в) затримка дій.
Дослідження засвідчують, що невербальні засоби, зокрема жест, можуть мати більшу вагу у спілкуванні, ніж слово. 85 % сприймають інформацію за змістом жесту, а не слова. До основних засобів невербальної комунікації педагога належать його зовнішній вигляд, пантоміміка, міміка, контакт очей (візуальний контакт), міжособистісний простір.
Зовнішній вигляд педагога. Педагог формує морально-етичні погляди й смаки своїх вихованців. Зовнішній вигляд педагога має бути естетично виразним. Неприпустиме недбале ставлення до своєї зовнішності, але неприємною є і надмірна увага до неї Головна вимога щодо одягу вчителя — скромність та елегантність.
Пантоміміка — це виражальні рухи всього тіла або окремої його частини, пластика тіла. Учитель мусить виробити манеру правильно стояти перед учнями на уроці. Усі рухи і пози повинні бути позначені витонченістю і простотою. Жест педагога мусить бути органічним і стриманим, без різких широких вимахів і гострих кутів Розрізняють жести описові і психологічні. Описові жести (показ розміру, форми, швидкості) ілюструють хід думки. Значно важливіші психологічні жести, що виражають почуття. Основні вимоги до жестів невимушеність, стриманість, доцільність.
Міміка — виражальні рухи м'язів обличчя. Вираз обличчя і погляд впливають на учнів сильніше, ніж слова. Варто показувати на обличчі і в жестах те, що стосується справи, сприяє виконанню навчально-виховних завдань. Важливі виразники почуття — брови, очі.
Контакт очей (візуальний контакт) — погляд співрозмовників фіксований один на одному, що означає зацікавленість партнером і зосередженість на тому, про що він говорить. Візуальний контакт з учнями має бути постійним і найбільше він потрібний для того, щоб учні відчували доброзичливе ставлення, підтримку, любов.
Міжособистісний простір (дистанція спілкування) — відстань між тими, хто спілкується, що є ознакою характеру взаємодії. Дистанцію до 45 см прийнято вважати інтимною, 45 см — 1 м 20 см — персональною, 1 м 20 см — 4 м — соціальною, 4 — 7 м — публічною. Більша відстань не дає можливості чітко сприймати міміку, ще більша (12м) — жести і рухи корпуса. Це призводить до появи бар'єрів у спілкуванні. Зміна дистанції — прийом привернення уваги під час уроку. Скорочення дистанції посилить вплив.
