- •Предмет і завдання педагогіки вищої школи як галузі педагогічної науки, її основні категорії.
- •Методи наукових досліджень у педагогіці вищої школи. Наведіть варіанти їх застосування у практиці.
- •Закономірності й принципи вищої освіти.
- •Пріоритетні напрями державної політики щодо розвитку освіти в Україні. Принципи державної політики в галузі вищої освіти.
- •Закон України “Про вищу освіту” про структуру вищої освіти в Україні.
- •Сутність ступеневої освіти в Україні. Рівні вищої освіти, їх характеристика.
- •Типи вищих навчальних закладів, мета і головні завдання їх діяльності.
- •Шляхи реформування вищої освіти в Україні, вдосконалення навчального і виховного процесів у вищих закладах освіти.
- •Модернізація вищої освіти в Україні в рамках входження в Болонський процес
- •Структурні та змістові особливості організації вищої освіти в різних країнах світу
- •Дидактива вищої школи, її основні категорії (курсивом виділено інформація для загального розгляду, як доповнення до основних термінів)
- •Поняння про процес навчання. Типи навчального процесу у школі
- •Структурні компоненти навчального процесу
- •Функції процесу навчання, їх взаємозв`язок
- •15. Рушійні сили та закономірності процесу навчання. Мотивація навчальної діяльності студентів.
- •16. Принципи навчання у вищій школі.
- •17. Поняття змісту вищої освіти. Стандарти вищої освіти, характеристика їх структурних компонентів.
- •18. Нормативні документи, які забезпечують організацію навчального процесу у вищій школі. Навчальний план, навчальна програма дисципліни, робоча навчальна програма дисципліни.
- •19. Форми навчання у вищих навчальних закладах та їх особливості.
- •20. Методи навчання, їх класифікація. Прийоми навчання.
- •21. Засоби навчання. Традиційні засоби навчання. Місце і роль нових інформаційних технологій серед засобів навчання.
- •22. Форми оганізації навчання у вищій школі.
- •23. Лекція у вищій школі, вимоги до неї.
- •25. Дистанційна освіта як нова освітня технологія. Дистанційна освіта за кордоном та перспективи її розвитку в Україні.
- •Науково-дослідна робота студентів, її види та форми. Шляхи вдосконалення науково-дослідної роботи студентів у внз.
- •28.Загальні вимоги до підготовки курсових, дипломних, магістерських робіт.
- •29. Діагностика навчальних досягнень студентів. Сутність та функції контролю знань, умінь студентів. Педагогічні вимоги до контролю в процесі навчання.
- •30. Критерії оцінки знань студентів
- •Модульно-рейтингова система контролю успішності студентів, її переваги і недоліки
- •Психолого-педагогічні проблеми проведення заліків і екзаменів
- •Система виховної роботи у вищій школі. Психолого-педагогічні засади сучасної концепції виховання студентів.
- •Цілі, завдання, принципи виховання у вищій школі
- •Зміст виховання студентської молоді, характеристика основних напрямів.
- •36. Класифікація методів виховання у вищій школі.
- •37. Роль студентської академічної групи у вихованні студентів.
- •38. Основні напрями діяльності куратора студентської академічної групи.
- •39. Місце студентського самоврядування в навчально-виховному процесі сучасного вищого навчального закладу.
- •40. Методика вивчення особистості студента і написання психолого-педагогічної характеристики на нього.
- •III. Особливості нервової системи, характеру і темпераменту
- •IV. Навчальна діяльність
- •V. Взаємовідносини з однокурсниками та викладачами
- •VI. Загальні психолого-педагогічні висновки
- •41. Методика вивчення колективу академічної групи та складання психолого-педагогічної характеристики на неї.
- •Педагогічна майстерність викладача вищої школи, її структура.
- •Особливості педагогічної діяльності, її структура
- •46. Поняття педагогічної майстерності, її структура та рівні
- •47. Значення педагогічної майстерності для вдосконалення підготовки майбутнього
- •48. Роль самовиховання у професійному формуванні особистості викладача. Основні етапи та прийоми самовиховання.
- •49. Педагогічна техніка як форма організації поведінки викладача. Характеристика
- •50. Поняття внутрішньої техніки викладача.
- •51. Вербальна та невербальна комунікація.
- •1. Мова тіла:
- •52. Мовлення викладача як засіб педагогічної праці. Техніка мовлення, культура мовлення, технологія мовлення.
- •53. Умови ефективності професійно-педагогічного мовлення.
- •54. Функції мовлення та комунікативна поведінка викладача. Шляхи вдосконалення мовлення викладача. Вимоги щодо захисту голосу та профілактика професійних голосових захворювань.
- •56. Сутність педагогічного спілкування як виду професійної діяльності викладача. Його особливості, функції, види.
- •57. Вербальне та невербальне спілкування, безпосереднє та опосередковане. Існують різноманітні класифікації видів спілкування.
- •58. Структура та динаміка педагогічного спілкування. Характеристика його основних етапів.
- •59. Поняття стилю педагогічного спілкування. Особливості різних стилів спілкування викладача зі студентами.
- •60. Моделі педагогічного спілкування.
- •61. Причини виникнення конфліктів зі студентами, колегами. Способи їх запобігання та розв’язання.
- •62. Шляхи розвитку комунікативних якостей особистості викладача.
- •63. Роль емпатії, рефлексії та інших соціально-педагогічних якостей у досягненні взаєморозуміння в спілкуванні викладача та студентів.
- •64. Культура педагогічного спілкування в структурі професійної діяльності викладача. Педагогічний такт. Педагогічна етика та її відображення в спілкуванні.
47. Значення педагогічної майстерності для вдосконалення підготовки майбутнього
викладача ВНЗ.
Для визначення значення педагогічної майстерності при підготовці до викладання у вищій школі варто розглянути етапи становлення особистості як викладача. Зміст етапу адаптації пов'язаний з осмисленням педагогічної діяльності як феномена, засвоєнням нової соціальної ролі, усвідомленням вимог професії, формуванням професійно значимих особистісних якостей, початком формування індивідуального стилю діяльності й т.д. Змістовні характеристики цього етапу одночасно є джерелом проблем і обумовлюють необхідність постановки специфічних завдань, вирішення яких забезпечує виникнення, накопичення і якісне перетворення необхідних для здійснення професійної діяльності психічних і особистісних властивостей, подальшого продуктивного професійного становлення.
Для етапу професіоналізації характерними є: усвідомлене прийняття вимог професії до особистості й діяльності; повна ідентифікація із професією; високий рівень компетентності у сфері педагогічної діяльності й міжособистісних відносин; здатність до об'єднання компетентності із професійно важливими якостями; прагнення до виконання діяльності на рівні зразків і еталонів на основі сформованих професійно-значимих особистісних характеристик; спрямованість на досягнення соціально-значимих цілей, на процес і результат діяльності; гнучкий стиль діяльності; сформованість педагогічної позиції, адекватної цілям і завданням вищої освіти й т.ін. Основними проблемами виділеного етапу є: недостатній розвиток здатності визначати бар'єри, що перешкоджають професійному розвитку, проектувати життєві стратегії й вектори досягнення вершин професіоналізму, визначати шляхи й засоби підвищення кваліфікації, використовувати психологічні знання в практичній діяльності й ін.
Етап педагогічної майстерності характеризується наступними особливостями: прийняття педагогічної професії як місії; високий рівень професіоналізму діяльності й особистості, що забезпечує можливість отримувати гарантований педагогічний результат; перевага власне педагогічної спрямованості й перевага в її структурі когнітивного, поведінкового й прогностичного компонентів; перехід від евристичного рівня професійної діяльності до креативного; сформований індивідуальний стиль діяльності, що забезпечує формування індивідуального іміджу, авторитету в очах колег і студентів; сформовані педагогічні позиції, які відповідають еталону особистості й діяльності викладача вищої школи й не суперечать сучасними вимогами суспільства й професійного співтовариства; здатність і готовність виконувати роль наставника, передавати свій досвід іншим, займатися науково-дослідною діяльністю й т. ін.
На цьому етапі можливе виникнення наступних проблем: недостатня розвиненість готовності й здатності виступати в ролі наставника; емоційне вигоряння й професійні деформації; відсутність сформованого індивідуального стилю діяльності; розрив між реальним образом професіонала й існуючим у суспільстві еталоном, а також усвідомлення цієї невідповідності, прояв псевдо-професіоналізму, низький рівень наукової кваліфікації та ін. Здатність викладача усвідомлювати специфічні особливості кожного етапу професійного становлення і його вимоги, співвідносити результат із цілями, обумовленими в контексті конкретного етапу, конструктивно вирішувати завдання, визначати проблеми й вирішувати протиріччя, забезпечує продуктивність процесу професійного становлення, досягнення максимальних результатів в цілісному процесі здійснення професійної діяльності.