39. Місце студентського самоврядування в навчально-виховному процесі сучас­но­го вищого навчального закладу.

Діяльність органів студентського самоврядування направлена на удосконалення навчально-виховного процесу, спрямованого на якісне навчання, виховання духовності і культури студентів, зростання у студентської молоді соціальної активності та відповідальності за доручену справу.

Студентське самоврядування є важливим фактором розвитку і модернізації суспільства, виявлення потенційних лідерів, вироблення у них навичок управлінської та організаторської роботи з колективом, формування майбутньої еліти нації. Опора на ініціативу, активну життєву позицію, ціннісні орієнтації студентства є реальним показником цивілізованості суспільства, утвердження в ньому демократичних начал.

Самоврядування у вищому навчальному закладі – це самостійна громадська діяльність студентів із реалізації функцій управління вищим навчальним закладом, яка визначається ректоратом (адміністрацією), деканатами (відділеннями) і здійснюється студентами відповідно до мети і завдань, що стоять перед студентськими колективами.

Запровадження студентського самоврядування у вищих навчальних закладах є конкретною реалізацією громадянських прав студентів, формування у них почуття відповідальності, вміння вирішувати соціальні, економічні та культурно-освітні проблеми. Водночас студентське самоврядування є дієвою формою самовиховання.

40. Методика вивчення особистості студента і написання психолого-педагогіч­ної характеристики на нього.

Щодо вивчення особистості студента можна сформулювати такі поради:

— вивчати студента куратору треба в процесі його діяльності;

— вивчення особистості студента можливе такими шляхами:

• ознайомлення з його попередніми характеристиками, з документацією (журнал академічної групи, особова справа) про успішність студента, стан його здоров'я, відвідування ним університету;

• бесіди з викладачами про особливості студента та його поведінку;

• бесіди зі студентом про те, які види діяльності його найбільше цікавлять, про мрії, про товаришів і характер товаришування і т. ін.;

• спостереження за розумовою діяльністю і поведінкою студента на заняттях, під час дозвілля;

• анкетування, тестування тощо.

При вивченні особистості студента можна спиратися на запропоновану нижче схему.

Орієнтовна схема вивчення особистості студента

І. Загальні відомості

Прізвище, ім'я, по батькові студента. Вік. Курс, група. Стан здоров'я. Загальний фізичний розвиток. Де і яку школу закінчив. Склад сім'ї. Умови життя (киянин чи іногородній, проживає в родині чи гуртожитку (на квартирі) тощо). Вступив до університету одразу після школи чи через певний час; чим займався до вступу в університет.

ІІ. Здатність до учіння

1. Рівень інтелектуального розвитку. Загальні розумові здібності, спеціальні здібності.

2. Психологічні особливості:

• особливості уваги (зосередженість, сталість, розсіяність);

• особливості сприймання та швидкість сприймання;

• рівень і характер розвитку мимовільного та довільного запам'ятовування, індивідуальні особливості пам'яті;

• розвиток мислення;

• розвиток творчої уяви.

3. Характеристика основних духовних та матеріальних потреб студента.

4. Професійна спрямованість особистості.

5. Характеристика сформованості наукового світогляду (його основа, широта, глибина ставлення до сучасної філософії, релігії, оволодіння основними засобами науки тощо).

6. Розвиток мови та культури мовлення.

7. Співвідношення здатності до навчання та успішності (міг би навчатися краще, вчиться в міру можливостей).