53. Умови ефективності професійно-педагогічного мовлення.

По-перше, професійне мовлення вчителя повинно відповідати вимогам культури мови. Під терміном "культура мови" розуміють відповідність її не тільки сучасним літературним нормам, а й іншим якостям, які свідчать про її комунікативну досконалість. Це точність, логічність, чистота, виразність, багатство, доцільність.

По-друге, професійне мовлення вчителя має бути своєрідною "словесною дією" (термін К. С Станіславського), метою якої є здійснення інтелектуального, емоційно-вольового, морального впливу на учнів.

Третя умова ефективності професійного мовлення вчителя — його спрямованість, зверненість до учнів. Головна мета спрямованості мовлення — викликати учнів на діалог з учителем. Не менш важливим є також завдання зорієнтувати учнів на внутрішній діалог із самим собою.

Передумовою ефективності професійного мовлення вчителя є також володіння його технікою. До компонентів техніки мовлення належать: голос, дикція, темп, інтонація. Вони виконують при цьому важливі функції, а саме: створюють імідж людини, який закріплюється у свідомості довколишніх: дають змогу виявити психічну індивідуальність людини, визначити її емоційний стан.

54. Функції мовлення та комунікативна поведінка викладача. Шляхи вдосконалення мовлення викладача. Вимоги щодо захисту голосу та профілактика професійних голосових захворювань.

Функції мовлення вчителя у взаємодії з учнями

а) комунікативна -- встановлення і регуляція стосунків між учителем і учнями, забезпечення гуманістичної спрямованості розвитку учнів;

б) психологічна -- створення умов для забезпечення психологічної свободи учня, вияву індивідуальної своєрідності його особистості; зняття соціальних затисків, які заважають цьому;

в) пізнавальна -- забезпечення повноцінного сприймання навчальної інформації учнями, формування в них особистісного, емоційно-ціннісного ставлення до знань;

г) організаційна -- забезпечення раціональної організації навчально-практичної діяльності учнів.

Під комунікативною поведінкою розуміють не просто процес говоріння, повідомлення чогось, а таку організацію мовлення й відповідно до нього невербальної поведінки вчителя, яка впливає на створення емоційно-психологічної атмосфери педагогічного спілкування, на характер взаємин між учителем та учнями, на стиль їхньої діяльності. Комунікативна поведінка вчителя оцінюється відповідно до того, що і як він говорить, які в нього жести, рухи, вираз обличчя, який підтекст мають його слова, на яку реакцію учнів розраховані. Педагогічна ефективність комунікативної поведінки вчителя залежить від того, який стиль спілкування з учнями притаманний учителеві. У вчителів, стиль спілкування яких з учнями будується на основі дружнього ставлення до них, комунікативна поведінка завжди спрямована на встановлення особистісного і пізнавального контакту, створення ситуації спільних роздумів і переживань.

Шляхи вдосконалення мовлення майбутнього вчителя:

• самоконтроль та розвиток культури мовлення, створення для себе установки на оволодіння правильним літературним мовленням у всіх ситуаціях мовленнєвого спілкування;

• самоконтроль та розвиток умінь виразного мовлення;

• розвиток загальних психологічних особливостей особистості, що створюють передумови для успішного оволодіння мовленнєвими навиками та вміннями.

Вимоги щодо захисту голосу й профілактики професійних голосових захворювань 1.Регулярно займатися спеціальними вправами, загартовуванням і вдосконаленням мовно-вокального апарату:

а) загартовування водою, свіжим повітрям, сонцем;

б) спеціальні вправи (дикція, дихання, масаж).

2. Дотримуватися режиму голосового навантаження:

а) підтримка організму в добрій фізичній і психічній формі;

б) вміння контролювати голос (гучність, висоту, діапазон, нервове напруження) у процесі професійної діяльності;

в) дотримання режиму (голос може звучати неперервно 10 — 12 хвилин, відтак обов'язковою є перерва).

3.Правильно харчуватися й відпочивати:

а) вживати їжу не пізніше ніж за 2 години до початку мовленнєвої діяльності;

б) обмежити вживання гірчиці, уксусу, перцю, інших гострих приправ і спецій, морозива, гарячого чаю, кофе та ін.;

в)різко обмежити вживання алкогольних напоїв;

г)скоротити кількість випалюваних цигарок;

д) давати голосу "ввійти у працю", відпочити й розслабитися, не вести пустопорожніх розмов, особливо після значного навантаження та у холодну погоду. 55. Спільне та відмінне в театральному і педагогічному мистецтві. Педагогічна та акторська дія. Характеристика принципів педагогічного впливу на аудиторію (за А.С.Макаренком).

Педагогічне мистецтво нерідко ототожнюють з театром одного акто­ра. Для педагога важ­ливо усвідомити принципи театральної дії, її закони. В цьому може добре прислужитися система К. Станіславського, який розглядає природу театральної творчості через природу людини-творця, ак­тора. У ній уперше вирішується питання свідомого оволодіння підсвідо­мим, довільним процесом творчості, виявом таланту особистості в діяль­ності.

Майстерність педагога та актора визначається трьома взаємозумовленими складниками: теорією, технікою і методами роботи над ма­теріалом, його організацією і впровадженням у дію.

Працездатність — невід'ємна риса таланту.

Що таке педагогічний талант?

К. Станіславський: «Талант — це щаслива комбіна­ція багатьох творчих здібностей людини у поєднанні з творчою волею». Він перелічує творчі здатності актора: спостережливість, вразливість, пам'ять (афективна), темперамент, фантазія, уява, внутрішній і зовнішній вплив, перевтілення тощо. І додає: «Потрібні виразні дані, щоб утілювати набутки таланту: тобто гарний голос, виразні очі, облич­чя, міміка, лінії тіла, пластика і т. ін.». Безумовно, ці властивості потрібні й педагогові. Для правильного розвитку, на думку Станіславського, талант потре­бує: правильного живлення, правильної етики, правильної гігієни, пра­вильного вправляння. Ще одна важлива риса таланту в мистецтвах,— заразливість. За кожною лю­диною є її прихована неповторність з її своєрід­ністю і відмінностями. Особливий вияв цієї неповторності спостерігаємо в умінні однієї людини заражати інших переконаністю, вербальною дією, почуттями.

У педагогічній діяльності стосунки з аудиторією залежать від само­почуття педагога. Виникнення сценічного почуття як у актора, так і в педагога ускладнюється тим, що і тому, й тому майже постійно доводиться працювати з відомим матеріалом, а захопитись уже знайомим і звичним дуже важко.

Педагог і актор мусять знати і відчувати аудиторію, з якою працюють, розуміти, на кого орієнтуватися і кому допомагати. Слід знати особли­вості людської реакції залежно від віку, статі, професійної спрямова­ності тощо.

К. Станіславського є цікаві міркування про стадії органічного про­цесу спілкування. Вони придатні й для педагогічної діяльності.

Перша стадія. Виходить актор на сцену... Розглядання всіх присутніх. Орієнтування і вибір об'єкта.

Друга стадія. Підхід до об'єкта, привертання до себе його уваги. Третя стадія. Зондування душі об'єкта щупальцями очей.

Четверта стадія. Передача своїх видінь об'єктові.

П'ята стадія. Відгук об'єкта й обопільне опромінення і променесприймання душевних струменів.

А. Макаренко висунув і розробив кілька важливих принципів педагогічного впливу, близьких за змістом і вико­нанням до сценічного мистецтва. До них належать передусім «закон поступу колективу», «система перспективних ліній», «принцип пара­лельної дії».

Педагогічна дія у навчально-виховному процесі вигідно відрізняється від такої дії в театрі наявністю постійного колективу. Тому педагогові, справляючи вплив на особистість, важливо використовувати психоло­гічну силу колективу, пам'ятати про постійний рух його, «закон посту­пу», безперервний розвиток. Послуговуючись цим, Макаренко формує наступний принцип — «си­стему перспективних ліній». Істинним стимулом людського життя є завтрашня радість. Спочатку слід організувати саму радість, по­кликати її до життя і встановити як реальність. Потрібно також напо­легливо перетворювати прості види радості у складніші і по-людськи значущі.

Сутність принципу «системи перспективних ліній» полягає в тому, щоб через естетичні почуття позитивного цілеспрямування (прекрасне, піднесене, частково — комічне) домогтися життєвої радості в сьогоден­ні і її проекції на майбутнє . «Завтрашні радощі» завжди спонукають до подолання труднощів і перешкод, будучи водночас педагогічним надзавданням. Мистецтво вчи­теля полягає в нав­чанні практично бачити не лише близькі, а й віддалені перспективи.

Наступний принцип організації і виховання в колективі — «принцип паралельної педагогічної дії». «Виховуючи окрему особистість, ми повинні дбати про виховання всього колективу. Практично ці два зав­дання вирішуватимуться лише спільно і лише в одному загальному цілепокладанні».