Семінарське заняття 8 План

1. Групи та їх вплив на виникнення конфліктів.

2. Конфлікти в процесі формування колективів.

3. Методи визначення соціально-психологічного клімату в колективі.

Теми рефератів

1. Методика визначення соціально-психологічного клімату в колективі.

2. Конформізм: сутність і особливості.

Завдання для самостійної роботи студентів

1. Проведіть методику «Визначення соціально-психологічного клімату в групі» (тестування проводиться під час семінарського заняття).

Тема 9. Процес управління конфліктами в організації Методичні рекомендації щодо вивчення теми

Конфліктом в організації вважається відкрита форма існу­ван­ня суперечливих інтересів, що виникають у процесі взаємодії людей під час вирішення питань виробничого й особистого ха­рактеру. Унаслідок суперечностей, викликаних розбіжністю інте­ресів, норм поведінки, цінностей членів трудового колективу, виникають конфлікти в організаціях. Практично конфлікт в організації завжди можна помітити через певні зовнішні прояви: високий рівень напруженості в колективі; зниження працездат­ності; погіршення виробничих і фінансових показників; зміна взаємин із постачальниками й покупцями та ін. Менеджер по­ви­нен не усувати конфлікт, а керувати ним і ефек­тивно вико­ристовувати.

Управління конфліктом – це цілеспрямований, обумовлений об’єктивними законами вплив на його динаміку в інтересах розвитку чи руйнування тієї соціальної системи, якої стосується даний конфлікт. Основна мета управління конфліктами полягає в тому, щоб запобігати деструктивним конфліктам і сприяти адекватному розв’язанню конструктивних. Від ефективності управ­ління конфліктом залежить стабільність у діяльності орга­нізації, на яку впливають: масштаб дисфунк­ціональних наслід-ків, усунення причин суперечностей, вірогідність суперечливих зіткнень. Управління конфліктами можна розглядати в двох аспек­тах: внутрішньому та зовнішньому. Перший із них полягає в управлінні власною поведінкою у конфліктній взаємодії. Цей аспект має психологічний характер. Зовнішній аспект управлін­ня конфліктами відображає організаційно-технологічні сторони цього складного процесу, в якому суб’єктом управління може виступати керівник, лідер або посередник. Саме другий аспект найбільш важливий для майбутніх фахівців соціально-виробни­чої сфери, він і є предметом вивчення у даній лекції.

Управлінню конфліктом повинна передувати стадія його діагностики, тобто визначення основних складових конфлікту, його причин. Діагностика допомагає визначити: докорінні при­чини конфлікту; учасників конфліктного протиборства; динамі­ку розвитку конфлікту; позиції конфліктуючих сторін (мета, потреби, сподівання тощо); методи, засоби та форми розв’язан­ня конфлікту. Для визначення природи конфлікту доцільно ви­користати метод картографії.

Управління конфліктами як складний процес включає такі види діяльності: прогнозування конфліктів і оцінювання їх функціональної спрямованості; попередження або стимулюван­ня конфлікту; регулювання конфлікту; вирішення конфлікту.

Прогнозування конфлікту – це один із найважливіших видів діяльності суб’єкта управління, воно спрямоване на виявлення причин даного конфлікту в потенційному розвитку. Попере­дження конфлікту – це вид діяльності суб’єкта управління, спря­мований на недопущення виникнення конфлікту. Стимулювання конфлікту – це вид діяльності суб’єкта управління, спрямований на провокацію, спричинювання кон­флікту. Регулювання кон­флікту – це вид діяльності суб’єкта управління, спрямований на послаблення і обмеження конфлікту, забезпечення його розв’я­зання.

Розв’язання конфлікту – це вид діяльності суб’єкта управлін­ня, пов’язаний із завершенням конфлікту. У процесі управління конфліктною ситуацією велике значення мають питання з прий­няття науково обґрунтованого рішення щодо усунення конфлікт­ної ситуації. Алгоритм діяльності керівника в процесі управлін­ня конфліктами залежить від багатьох факторів: змісту самого конфлікту, умов його виникнення і розвитку та ін. Тому універ­сального алгоритму управління конфліктами немає.