- •Основи математики
- •1 Теоретичні питання основ математики
- •Тема 1. Загальні питання аксіоматики
- •1. Предмет основ геометрії. Історична довідка. Суть аксіоматичного методу.
- •2. Поняття математичної структури, аксіоматичної теорії математичної структури, ізоморфізму математичних структур. Поняття моделі (інтерпретації) системи аксіом.
- •3. Вимоги до системи аксіом.
- •4. Огляд системи аксіом Вейля. Доведення несуперечливості системи аксіом Вейля евклідової геометрії.
- •5. Доведення повноти системи Вейля.
- •Тема 2. Аксіоматичні теорії натуральних, цілих і раціональних чисел.
- •2. Аксіоматичне означення цілих чисел. Множина цілих чисел як розширення множини натуральних чисел.
- •3. Аксіоматичне означення раціональних чисел. Множина раціональних чисел як розширення множини цілих чисел.
- •4. Означення перерізу на множині раціональних чисел. Приклади перерізів.
- •Тема 3. Огляд і порівняння різних аксіоматичних теорій дійсних чисел.
- •1. Огляд побудов теорії дійсного числа.
- •2. Побудова теорії дійсного числа за Дедекіндом.
- •3. Роль аксіоми неперервності в побудові математичного аналізу.
- •Тема 4. Сучасні аксіоматичні теорії евклідової геометрії.
- •1. Побудова аксіоматичної теорії Вейля.
- •2. Побудова евклідової геометрії на базі системи аксіом Гільберта.
- •3. Доведення несуперечливості системи аксіом Гільберта. Арифметична модель.
- •Тема 5. Геометрія Лобачевського
- •1. Відкриття Лобачевського. Неевклідова геометрія.
- •2. Аксіоматична теорія геометрії Лобачевського.
- •3. Дослідження системи аксіом планіметрії Лобачевського. Інтерпретації Пуанкаре.
- •Тема 6. Інші неевклідові геометрії.
- •1. Елементи сферичної геометрії. Точки і прямі в сферичній геометрії. Відстань між точками і кут між прямими.
- •2. Сферичні двокутники та трикутники. Сферичний надлишок. Сферична тригонометрія.
- •3. Аксіоматична теорія псевдоевклідової геометрії. Класифікація прямих і площин псевдоевклідового простору. Основні координатні формули.
- •4. Сфери псевдоевклідового простору. Сферична тригонометрія.
- •5. Інтерпретація планіметрії Лобачевського на сфері уявного радіусу псевдоевклідового простору. Евклідова геометрія як граничний випадок геометрії Лобачевського
- •2 Зміст практичних занять
- •Тема 1: Загальні питання аксіоматики. Вимоги до системи аксіом.
- •Тема 2: Аксіоматичні теорії натуральних, цілих, раціональних та дійсних чисел
- •Тема 3: Системи аксіом евклідової геометрії. Еквівалентність систем аксіом Вейля та Гільберта
- •Задачі для самостійного розв’язання
- •Тема 4: Наслідки з аксіом перших трьох груп аксіоматики Гільберта. Співвідношення між кутами і сторонами трикутника. Логічний аналіз математичних тверджень.
- •Тема 5: Абсолютна геометрія. Доведення тверджень абсолютної геометрії про суму кутів трикутника. Еквіваленти аксіом неперервності. Чотирикутник Саккері
- •Задачі для самостійного розв’язання
- •Тема 6: Наслідки з аксіоми паралельності. Еквіваленти п’ятого постулату.
- •Задачі для самостійного розв’язання
- •Тема 7: Планіметрія Лобачевського.
- •Задачі для самостійного розв’язання.
- •3 Зміст самостійної роботи
- •1. Континуум-гіпотеза
- •2. Підготуватися до обговорення статі «Редукция аксиом линейного пространства» [19]. Дати відповіді на такі запитання:
- •4. Площі та об’єми. Третя проблема Гільберта.
- •5. Розбити наступні теореми на три групи: теореми абсолютної геометрії, наслідки аксіоми паралельності Евкліда, наслідки аксіоми паралельності Лобачевського.
- •6. Підготувати доповідь за темою:
- •7. Впорядкованість на множині дійсних чисел
- •8. Ознайомитись із доведенням незалежності аксіоми індукції системи аксіом множини натуральних чисел [14].
- •9. Побудувати ізоморфне відображення моделі Пуанкаре геометрії Лобачевського на евклідовій півплощині на модель геометрії Лобачевського в одиничному крузі. Індивідуальне завдання
- •1. Користуючись системою аксіом Вейля планіметрії Евкліда довести, що:
- •2. Довести, що п'ятий постулат Евкліда еквівалентний твердженню
- •3. Довести справедливість тверджень в геометрії Лобачевского
- •Підсумковий тест
- •Література
- •Питання до заліку
- •II. Аксіоми порядку
- •III. Аксіоми конгруентності
- •2. Аксіоми порядку:
- •3. Аксіоми руху:
- •4. Аксіома неперервності:
- •5. Аксіома паралельності:
- •2. Аксіоми множення.
- •Основи математики
Задачі для самостійного розв’язання.
Довести наступні твердження в геометрії Лобачевського:
1. Сума внутрішніх кутів будь-якого трикутника менша .
2. Сума внутрішніх кутів будь-якого опуклого чотирикутника менша за .
3. Для будь-яких двох паралельних прямих існує і тільки одна пряма, яка перпендикулярна одній із двох даних прямих і паралельна другій.
4. Будь-які дві паралельні прямі мають вісь симетрії.
5. Сума внутрішніх кутів трикутника не є постійною.
6. Множина точок площини, рівновіддалених від даної прямої є кривою (яка називається еквідистантою).
7. Ортогональна проекція однієї із сторін гострого кута на другу сторону є пів інтервалом.
8. Катет
прямокутного трикутника, який є
протилежним до кута з величиною
,
менший за половину гіпотенузи.
9. Яким повинен бути гострий кут, щоб ортогональна проекція однієї із його сторін на іншу сторону була не більша за 1 (не менша за 1)?
3 Зміст самостійної роботи
1. Континуум-гіпотеза
Континуум-гіпотеза ще відома як перша проблема Гільберта, її формулювання наступне:
З точністю до еквівалентності, існують тільки два типи нескінченних числових множин - зліченна множина і континуум.
Інакше
кажучи, потрібно встановити, чи існує
множина проміжної потужності, тобто
така множина
,
,
яка не еквівалентна ні
,
ні
.
Довести континуум-гіпотезу – значить, вивести її з системи аксіом. Спростувати її – значить, показати, що якщо її додати до цієї системи аксіом, то вийде суперечливий набір тверджень. У теорії множин є загальновизнана система аксіом Цермело–Френкеля.
Цією проблемою займалися дуже багато математиків. Г. Кантор неодноразово заявляв, що довів цю гіпотезу, але всякий раз знаходив у себе помилку.
Вирішення проблеми
Виявилось, що перша проблема Гільберта має абсолютно несподіване рішення.
У 1963 році американський математик Паул Коен довів, що континуум-гіпотезу не можна ні довести, ні спростувати.
Це означає, що якщо узяти стандартну систему аксіом Цермело–Френкеля (ZF) і додати до неї континуум-гіпотезу як ще одну аксіому, то вийде несуперечлива система тверджень. Але якщо до ZF додати заперечення континуум-гіпотези (тобто протилежне твердження), то знову вийде несуперечлива система тверджень.
Таким чином, ні континуум-гіпотезу, ні її заперечення не можна вивести із стандартної системи аксіом.
Що ж робити з цією гіпотезою? Зазвичай її просто приєднують до системи аксіом ZF. Але кожного разу, коли використовують при доведенні якогось твердження континуум-гіпотезу, обов’язково указують на це.
2. Підготуватися до обговорення статі «Редукция аксиом линейного пространства» [19]. Дати відповіді на такі запитання:
В якому сенсі в назві статті використане слово «редукция»;
Які висновки можна зробити відносно системи аксіом векторного простору, відомої з курсу лінійної алгебри;
Як з використанням запропонованої в статті системи аксіом довести такі теореми (задача 5 теми 1).
З. Теорема 26 з Додатку Г. Через точку, що належить даній прямій, можна провести перпендикуляр і тільки один. Яке з двох доведень підходить для розгляду цієї теореми після аксіом третьої групи системи Гільберта? В якому з доведень використовується 5 постулат?
Д
оведення
1.
Від даної точки
на кожній з півпрямих відкладемо рівні
між собою відрізки
і
.
Від півпрямої
відкладемо довільний гострий кут
.
Від півпрямої
відкладемо кут, рівний
.
Отримаємо рівнобедрений трикутник.
Проведемо медіану до сторони
,
вона і буде перпендикуляром до даної
прямої. Єдиність випливає із єдиності
середини відрізка.
Доведення 2. Розглянемо будь-яку точку , яка не належить заданій прямій. За теоремою 25 з неї можна опустити єдиний перпендикуляр на дану пряму, він утворює з даною прямою прямий кут. Всі прямі кути рівні між собою за теоремою 22. За аксіомо. 3.4 існує єдиний промінь з початком А, який утворює з променем даної прямої з початком А кут, рівний побудованому прямому куту.
