51. Євроінтеграційна стратегія Укр і проблеми її реаліз

Європейська iнтеграцiя в першу чергу означає: - подальше пол та iнстит зближ з ЄС та еволюцiйне просування до кiнцевої мети; - iнтеграцiї України до ЄС; - адаптування ук законодав до норм ЄС та Ради Європи як ключовий iнтеграц елемент; - поглиблення вiдносин Ук з НАТО як однiєю з основних складових всеохопл системи європ стабiльностi та безпеки. ЄС залиш найбільшим тор партнером України. Україна будує свої стосунки з ЄС, виходячи з наміру поновити свою європ ідентичність та інтегруватись у майбутньому у Європу. Намір вступити в ЄС було вперше проголошено в 1996 р., а у червні 1998 р. було прийнято Стратегію інтеграції України в ЄС, що офіційно проголосила членство України в ЄС як довгостр стратег ціль. Нац iнтереси Укр потребують утвердження Укр як впливової європ держави, повноправного члена ЄС. В результаті розширення ЄС - вступу до ЄС Польщі та Угорщини - Україна межує з ЄС, що створює принципово нову геополiт ситуацiю. У зв'язку з цим необхідним є чітке та всебічне визначення зовнпол стратегiї щодо iнтеграцiї України до європ полiт (в тому числi у сферi зов пол i пол безпеки), iнформо, екон та прав простору. Позиція ЄС щодо можливого вступу України до Союзу визначається двома більш важливими факторами, аніж просто внутрпол розвиток в Україні. Першим таким фактором є внутр труднощі всередині ЄС. ЄС переобтяжений поточними проблемами внут функціонування, нинішньою і наступною хвилями розшир, питанням Туреччини, екон та соц труднощів і т.п. В Брюсселі усвідомлюють, що Україна може виявитися для ЄС не такою вел проблемою як Туреччина, але до певної міри і в певних аспектах обидві “проблеми” можна порівняти. Якщо згадати, як багато часу й зусиль витрачено і далі витрачається на пошуки вирішення проблеми Туреччини, то легко здогадатися, що ЄС буде обережним у питанні відкриття перспективи членства перед Україною. Україна все ще часто ідентифікується як частина російського світу, що пов'язана з Росією мовою, історією, економікою, політичною і управлінською культурою тощо. Тому природно, що у баченні майбутнього європейського континенту, Євросоюз повинен розвивати відносини з Україною у тому ж напрямі, що й з Росією, чи ж принаймні близько до нього. Ще один важливий пункт, це дуже високий рівень розвитку технологій в ЄС. Їх функціонування й подальше піднесення потребує й надалі потребуватиме дедалі більшого обсягу енергетичних ресурсів, які виробляються Росією та іншими країнами, але транспортуються українськими трубопроводами. Отже, у будь-якому разі Україна має використовувати власне географічне та геополітичне положення сполучної ланки між ЄС та іншою частиною світу, а саме Євроазіатським континентом. З іншого боку ЄС наразі шукає нові зовнішні ринки, адже в Європі є цілий ряд інвесторів, що мають капітал і готові вкласти його у привабливі території та сфери. Україна ж сильно потребує інвестицій із Заходу, особливо від ЄС. Але щоб отримати їх, Україна повинна мати прогресивну, відкриту систему – більш прозору, послідовну. З огляду на це Україна має здійснити ще чимало реформ, і насамперед правових. Якщо Україна не досягне стандартів, до яких звикли європейські інвестори, їх важко буде привабити вкладати тут кошти. Час реальних змін розпочнеться, коли завершиться процес адаптації. Тоді західний напрям для України стане набагато цікавішим, адже її політика буде близькою до впроваджуваної в ЄС. Подальший успіх на шляху європейської інтеграції України пов'язаний з послідовним проведенням реформ в усіх сферах економічного та суспільного життя, з забезпеченням підтримки проголошеного керівництвом держави курсу населенням України, з розумінням того, що шлях до ЄС – це шлях до демократії, високих стандартів життя та соціального захисту.