61. Інновац-інтелектуал стратег розвитку Укр

Слід зазначити, що існ 2 шляхи забезп технол прогресу. 1 баз на розв власн наук-технолог потенціалу; 2 — на запозич інновацій з-за кордону. Активне патентув та взагалі захист інтелект власності більшою мірою відповідає 1 з назв шляхів, тоді як для другого шляху високий рівень охорони інтелектуальної власності є менш значущим фактором. Вел знач інтелект власн для розвитку Укр зумовл винятк роллю інтелект капіталу в становл світ екон XXI століття, яка баз на знаннях. Воно визнач обраною Україною стратегією інновац соц-екон розвитку, що має спират насамперед на активіз власн інтелект капіталу. Вирішення проблеми охор інтелект власності в суч світі відбув в умовах, коли в основному вже сформувалася глоб сист регул охор інтелект власн — з центр місцем у ній Всесвіт організ інтелект власн та Світ орган торг. Базові характер цієї глобал системи мають враховув б-я країною світу, яка намаг реаліз інновац модель розвитку. Укр. потрібна нова нац стратег випередж інтелект-інновац розвитку, основ на стратег солідаризму. Тобто необх стратег сталого розвитку, осн якої розробл низкою держ і які узагал між нар організ сист ООН. Питання міжнародного наукового співробітництва набувають в наш час, час глобалізації, особливого значення. Інновації вже перестали бути результ лінійних процесів, пов'яз з однораз просуванням в науці. Зараз вже потрібен систем підхід із застосув партнерства між різними галуз науки і поступ плідний контакт між багатьма учасн науков пошуку. Наука остаточно стала глоб світ сист. Ноосферна політ і ноосферна екон — це основа суч страт розвитку. Світ наука досягла величез успіхів. Проте в той же час активність людини призвела до деградації навкол середов, техногенних катастроф, соціал й етнічного дисба-лансів. Адже саме наук прогрес призвів до створ зброї мас знищення і, перш за все, ракетно-ядерної.Україна здійснила воістину істор рішення, позбавивш ядер озброєнь. Наука може й повинна внести свій внесок у вирішення голов завдання, яке стоїть перед людством сьогодні: через співроб сприяти тому, щоб глобалізація стала позитивним фактором для всіх народів світу. Ці зусилля пов включати політ та заходи на глоб рівні, які відпов б потребам країн, що розвив, і країн з перех економікою та, які розроблялись і здійснювались за їх ефективною участю.Наука має відіграти свою роль у методич забезп нац і регіон стратегій розвитку. Між наукою та суспіль повинні встановитися нові взаємини з тим, щоб подолати такі глоб проблеми, як бідність, безроб, деградація довкілля, неадекватна охор здоров, продовол та водна безпека. Наука має неухильно й постійно прац на таку важливу та перспек справу, як сталий розвиток. Наш досвід перекон-ливо свідчить на користь регіон та міжн співроб з тим, щоб забезпечувати як справедливий розвиток, так і корисний національний досвід. Прогрес в науці настійно потребує застосув різн типів та форм співроб. Це і багатостор проекти, й дослідн інформ мережі, й гранти, стипендії, розвиток престиж наук центрів, міжн угоди тощо. Наука має стати обов'язковою інтегральною часткою національних планів розвитку. Стрімкі зміни, що відбув в процесі глобаліз, висувають перед наук завдання створ наук картини суч світу на основі об'єктив його пізнання. Глобаліз і глобальна інтегр наук діяль виявляється у розшир співроб вчених різних міст, регіонів, країн. Глобаліз дослідн та інновац діяльності відбувається і за рах формув нових дослідн мереж, які функціонують незалеж від географ чи політ кордонів. Сучасні телекомунік мережі дають змогу окремим вченим, наук колективам ставати членами глобо дослідн простору у відповідній галузі знань, не залишаючи при цьому свою країну, установу, дім. Глоб спільноти наук стають усе більш організов, а їхня діяльність більш ефективною і значущою. Створ наук проекти, в яких водночас беруть участь тисячі дослідників з десятків країн світу. Глобал НДДКР та інновац активності, поява глобал наук-досл організ, а також зростаюча вартість досліджень висувають нові вимоги. Для найбільш корисного використання цих процесів необхідними стають більш тісні наук-техн зв'язки як на держ, так і неуряд рівнях. Надзвич важливими стають механізми здійсн інформ обміну між уряд колами та наук об'єднан. Нерівномір розповсюдження інформац-комунікац технологій та подолання цього розриву складає зараз одне з глоб завдань. Приблиз 200 країн світу змушені вирішув численні завдання, перебуваючи у нерівн умовах. І Україна належить до таких країн. Специфіку складає брак можлив для забезпеч доступу до мережі Інтернет. Але навіть якщо б це трапилося, важко очікувати серйозного наукового прориву. Однією зі злободенних проблем є хронічне недофінанс науки та злиденне існування укрх вчених. Останні змушені працювати на кількох, що через брак часу заважає їм ознайом з остан досягнен у своїй сфері і реалізов свій інтелект потенціал.

Основні конфлікти суч глобалізму.

Головний глоб конфлікт суч світопорядку поляг в тому, що світ розділився,дезінтегрув на част,одна з яких перейшла в постінудстр еру,ін залиш в стадії індустр ери,а третя-в доіндустр ері відсталості і бідності. Криза корпорацій і корпоративного глобалізму поглиблюється, оскільки вона відбиває конфлікт інтересів корпорацій та суспільства, корпорацій та націй-держав. Недарма сьогодні світ поділяється на прибічників глобалізму й прихильників антиглобалізму незалежно від партійно-політичної орієнтації. Об'єктивна оцінка наслідків, загроз і перспектив глобалізму є дуже ускладненою, позаяк існує глобальний позиційний та ідеологічний розрив між дослідниками, політиками і керівниками корпорацій. За своєю природою глобалізм є пульсуючим явищем, яке переживає часи спаду і підйому, прискорення й сповільнення. Отже, криза глобалізму закладена в самій його природі. Нинішня криза глобалізації та глобалізму почалася з 1997 р. як глобальна фінансова криза (ланцюг фінансових криз), яка охопила Азійський регіон, Латинську Америку і Росію. Її наслідком стало різке падіння міжнародної торгівлі. Гальмування процесів глобалізації через економічний розрив між країнами продемонструвало провідну роль технологічного фактора в посиленні глобалістських тенденцій. Криза глобалізму та глобального капіталізму 90-х років [2] ознаменувала формування й становлення нової структури міжнародної та світової економіки, побудованій на новій основі - фінансових та інформаційно-технологічних відносинах. Економічний розрив між країнами, корпораціями та їх об'єднаннями тут чітко корелює з технологічним розривом. Дослідники аргументовано підкреслюють, що, не дивлячись на деякі економічні й політичні успіхи так званих нових країн ринкової економіки, темпи та якість (ефективність) їх інтеграції у глобальну економіку залишаються застійними (приклад України, Росії, Казахстану та інших країн), тоді як інтеграція (глобалізація) групи провідних індустріальних країн продовжує наростати. І суть нинішньої глобальної кризи саме у випадінні великої кількості традиційно товарно-сировинних країн із цілісного процесу інформаційно-технологічної комунікації (інтеграції). Одноврем обострились пробл, связанные с коррупцией и загрязн окруж среды, а также увелич разрыв между доход различных слоев нас в странах, достигших наиболее впечатляющ результ в деле глобализ. За данними групи Світового банку існує різкий дисбаланс між багатими і бідними країнами. На бідні припадає 20% ВВП світу, тоді як в них проживає 80% населення. Індекс людського розвитку (освіта, демографія і т.д.) суттєво по-лярізує країни: найвищий 0,932-0,923-Канада, Норвегія, США, Японія, Бельгія; найнижчий 0,324-0,254 країни Африки (Ефіопія, Нігерія, Бурунді). Ступінь ек-ого розвитку цих країн можна визначити, зіставляючи рівень розвитку продуктивності праці (ПП) у провід галузях ек-ки. Найбільша продуктивність праці у в-ві спос-терігається у США 100%, Нідерланди 96%, Швеція 90%. Частка африканського регіону у світовому експорті знизилася з 4,7% (1980р) до 2% (90р). До 90-х основні протиріччя були на рівні захід-схід, зараз - півіч-південь. Груп-па проблем взаємовідносин Пн-Пд: 1)Зростан-ня незацікавленості країн півночі у тісних кон-тактах з Півд (зовнішній борг, зміна домінан-тів); 2)Суперечності між країнами-лідерами (Японія, США, ЄС); 3)Ек-на постколонізація (зростання питомої вагиТНК на ринку країн, що розвиваються та наявність хвилеподібного просуваня капіталу); 4)Вибіркова підтримка деяких регіонів країн, що розвиваються. Система глобалізму, народивши небачену експансію міжнародної торгівлі й капіталів, спровокувала передчасні надфорсовані структурні зміни світової економіки. Інтеграція економік з низьким рівнем вартості робочої сили, а також її глобальна міграція на ринки розвинутих індустріальних країн призвели до соціальної кризи - зниження оплати праці робітників невисокої кваліфікації в індустріальних країнах (наприклад у Німеччині). Криза і конфлікт глобалізму базуються на соціальному протесті проти анонімного глобального управління світом. Якщо раніше, на початку ХХ-го століття нова технологія розглядалась як пряма загроза інтересам робітничого класу, людській праці, то сьогодні загроза нової глобальної технології має набагато ширший суспільний сенс.

ТНК-нова корпорат модель управл.