54. Інтеграційний потенціал снд

Взаємопов’язаність економік нових незалежних держав, що виникли на пострадянському просторі спонукала ці країни до координації економічної діяльності, розвитку інтеграційних процесів між ними. Так, відразу після зникнення СРСР в 1991 році утворено СНД, до якої увійшли 13 пострадянських країн, окрім держав Прибалтики. В рамках СНД планувалося створ екон союзу, проте через ряд об’єктивних причин це зроблено не було. Факт, осложняющие разв интеграции между странами Содружества: *в интеграции на постсов пространстве участвуют органы, заметно отличающиеся друг от друга по экон потенциалу, структуре хозяйства, уровню эконо развития. *интеграция в СНГ осуществл в условиях глубокого экон кризиса. Он породил дефицит матерх и фин ресурсов, увеличил разрыв между странами в уровнях развития и жизни населения. *в странах СНГ не завершены рыноч преобразования. Имеются расхождения в подходах к темпам и путям их осуществл. Это породило различия в национ хозяйств механ, что препятствует формиров единого рыноч пространства. *существует определ противодействие ведущих мировых держав интеграц процессам стран СНГ. Им не нужен единый сильный конкурент на межд рынках, в том числе и на постсо пространстве. Тому відносини Укр з державами СНД складаються на основі двосторонніх торгово-економічних угод. У 1992 році утворюється ЧЕС, куди увійшли 11 країн Чорноморського регіону. Перспективність цього угруповання поснюється схожими проблемами та задачами країн регіону. Ще одним проявом інтеграц процесів на пострад просторі став Союз Росії та Білорусі, де процеси інтеграції сягнули введення спільної вал та ліквідації кордонів.Ще одним перспективним регіональним об’єднанням може стати ГУУАМ.Таким чином, для України існує декілька моделей економічних взаємовідносин з новими державами, що виникли на теренах СРСР. Не всі інтеграційні пропозиції сьогодні відповідають потребам й інтересам України, тому важливо визначити стратегічні напрямки взаємодії з цими державами, враховуючи й інші інтеграційні можливості в напрямку Західної Європи. Осн завдання пол Росії у відносинах з держ СНД визначено так: *забезпеч надійної стабільності в усіх її вимірах: пол, військ, екон, гуман і прав; **сприяння становл держав СНД у якості політ й екон сталих держ, які проводять дружню політику щодо Росії; зміцнення Росії як провідної сили формування нової системи міждержавних політичних і економічних відносин на терені постсоюзного простору; *нарощування інтеграц процесів у СНД. Зовсім інших страт і такт намірів щодо СНД притримується Україна. По-перше, вона розглядає СНД як механізм демокр вирішення усіх проблем, пов'язаних з дезінтегр СРСР, по-друге, СНД для України як міжн організ виступає місцем багатостор переговорів і консультацій з проблем, спільних для держав, утворених у геополіт просторі колиш Союзу; по-третє, участь в СНД, — форма підтримки цивіліз відн України з цими державами. Взаємовідн України з державами СНД — це фактично зона першочергових регіон інтересів, які є складовою частиною її нац інтересів. Для України СНД не є інструментом відновлення наддержави з центром у Москві, а засіб налагодж взаємовиг співроб й інтеграції. Існування СНД в цілому засвідчило, що задумів, які покладалися на це об'єднання пострад держав, поки що не вдалося досягти, ухвалені у його рамках спільні рішення фактично не діють, а координуючі інституції СНД не виконують своїх прямих повноважень. Проявом незадоволення таким станом справ стала дедалі зростаюча тенденція до утворення в СНД таких «інтеграційних вузлів», як союз Росії та Білорусії, Митний союзу Росії, Білорусії, Казахстану та Киргизії, українсько-кавказька «вісь», група центральноазіат країн тощо. Характер розвитку інтеграційних процесів у рамках СНД теж не може задовол Україну. Сукупний товарообіг між країнами СНД відчутно скорочується. І справа тут не стільки у відцентрових тенденціях, скільки в техніко-екон непідготовл більшості країн СНД до реінтегрув на новій, ринковій основі. Виявилася нежиттєздатною значна частина колиш системи наук-вироб спеціаліз і кооперування. Відбувається переоцінка ставлення до СНД як до інтегра структури, перегляд колишні екон зв'язки з погляду доцільності, вигоди і зиску і на мікрорівні - підприємствами. Інтеграц процес на макрорівні обумовл узгодженням на міждерж рівні структур, наук-техн, соц та зовнекон політики, чого досі не спостерігається в рамках СНД. Показово, що майже всі країни СНД переважну частину своїх експ-імп операцій здійснюють з Росією і лише в невеликих обсягах - із сусідніми державами. Наприклад, понад 90% експ та імп Білорусі припадає на Росію і Україну; Молдова торгує переважно з Росією, Україною і Білоруссю (понад 90% товарообігу з країнами СНД); Киргизстан імпортує здебільшого з Росії (32%), Казахстану (31%) та Узбекистану, а експортує - в Росію (35%), Узбекистан (26%), Казахстан (24%), тобто 88% киргизького імпорту та 85% експорту припадає тільки на три країни. Головними торгівельними партнерами Узбекистану є Росія, Казахстан і Таджикистан (близько 80% загального експорту та імпорту з країнами СНД). На Росію та азіатських (по СНД) сусідів припадає 95% експорту і 99% імпорту Таджикистану, 95% імпорту і 96% експорту Киргизстану, 97% експорту і 92% імпорту Казахстану тощо (табл. 2 і 3).