14. Контроль як функція управління: мета, зміст, принципи реалізації, види (типи), етапи реалізації, підходи до оновлення функції, сучасні методики реалізації функції.
За М. М. Мартиненко, контролювання — це процес людської діяльності, спрямований на встановлення корисності факту, що здійснився [28]. Факт — це інформація, що відображає дійсний стан справ, результати діяльності, стан здійснення процесів. Функція контролю спрямована на встановлення помилок і обмеження їхнього нагромадження у діяльності. Завдання контролю: 1. Забезпечення планового перебігу діяльності, досягнення цілей та прогнозованих результатів. 2. Забезпечення відповідності стандартам якості діяльності та її ре- зультатів. 3. Забезпечення ефективної діяльності, конкурентоспроможності ор- ганізації. 4. Забезпечення гарантованості виконання рішення. 5. Забезпечення зворотного зв’язку у процесі комунікацій під час діяльності. Основна мета контролювання як функції управління — встановити припустимі відхилення планової діяльності від стандартів.
Принципи: Стратегічна спрямованість контролю: контроль повинен відобра- жати пріоритети розвитку закладу освіти. Плановість та систематичність контролю, що дають мож- ливість уникнути надмірного контролю і навпаки — попередити його відсутність. — — — — Розділ ІІІ. Інноваційні підходи до управління 210 Менеджмент в освіті: дорожня карта керівника 211 Науковість контролю передбачає глибоку наукову основу контро- люючої діяльності, повноту висновків та рекомендацій, високий рівень компетентності перевіряючого. Об’єктивність щодо оцінки та доброзичливість у ставлен- ні до суб’єктів перевірки. Економічність та раціональність контролю, що полягає у застосу- ванні ефективних технологій та методів контролю. Поєднання контролю з самоконтролем створює умови для самовдосконалення, самокорекції, самонавчання. Гласність дає можливість демократизувати процедуру контролю та зняти зайву напругу з суб’єктів контролю.
1. За часом здійснення
1.1. Попередній. Здійснюється під час планування, для створення певних систем, структур. Фактично це відстеження дотримання існуючих стандартів, норм, правил з метою їхнього аналізу.Як правило, попередній контроль використовується у сферах ресурсів (матеріальних, фінансових, трудових). Що стосується попереднього контролю за роботою вчителів, учнів, то мета контролю полягає в аналізі та оцінці ділових, професійних,навчальних знань та навичок, які необхідні для подальшої роботи або навчання.
1.2. Поточний (оперативний). Здійснюється безпосередньо у процесі діяльності. Мета — запобігання відхиленням від встановлених планів, нормативів, положень, програм, оперативне усунення недоліків.
1.3. Заключний (підсумковий). Здійснюється для зворотного зв’язку після завершення роботи. Порівнюються реальні результати із визначеними нормами, стандартами, планами.
2. За широтою охоплення об’єктів перевірки
2.1. Тематичний. Мета цієї форми контролю полягає у глибокому вивченні певної проблеми, актуального питання.
2.2. Фронтальний. Мета полягає у всебічному вивченні діяльності всього колективу або окремого вчителя.
2.3. Оглядовий (вибірковий). Мета — виявити «болючі точки», знайти об’єкти для тематичного та фронтального контролю.
3. За об’єктами контролю
3.1 Персональний — це контроль за роботою однієї особи (вчителя, класного керівника, психолога, технічного працівника тощо).
3.2. Класно-узагальнюючий. Його мета — отримати інформацію про стан навчально-виховного процесу або якогось питання в певному класі.
3.3. Предметно-узагальнюючий. Його мета полягає у вивченні стану певної навчальної дисципліни.
3.4. Тематично-узагальнюючий. Мета — всебічне вивчення якогось питання, проблеми.
3.5. Комплексний. Передбачає різноаспектне вивчення об’єкта та поєднання цілей декількох видів контролю.
4. За системою стосунків між учасниками контролю
4.1. Адміністративний. Ініціатором і організатором виступає адміністрація школи.
4.2. Взаємоконтроль. Ініціатором може виступати і адміністрація,але здійснюється за допомогою членів колективу.
4.3. Самоконтроль. Ініціатором і організатором відносно власної діяльності виступає сам педагог (класний керівник, психолог,технічний працівник тощо).
Розділ ІІІ. Інноваційні підходи до управління
Процедура контролю складається із декількох компонентів, які дозволяють впорядкувати контролюючу діяльність, що позначається передусім на її ефективності:
1) Підготовка до контролюючої діяльності
1. Планування контролю, постановка мети, завдань, вибір об’єктів та суб’єктів контролю.
2. Розробка схеми контролюючої діяльності.
3. Актуалізація (розробка) стандартів (норм, програм, правил), за якими перевіряти.
4. Вироблення критеріїв їхнього оцінювання.
5. Вироблення критеріїв оцінювання наслідків контролю.
6. Визначення форми узагальнення результатів контролю.
2) Організація контролюючої діяльності
1. Встановлення строків контролю.
2. Добір форм, методів перевірки.
3. Розробка перевірочних матеріалів (завдань, контрольних робіт,тестів, анкет тощо).
4. Ознайомлення об’єктів контролю з:метою, завданнями, строками контролю;
стандартами та критеріями їхньої оцінки;
формами, методами перевірки;
критеріями оцінки діяльності об’єкта;
формою узагальнення результатів контролю.
5. Здійснення контролю — перевірка: облік та оцінка.
6. Складання підсумкових таблиць, схем, діаграм.
3) Аналіз результатів контролю
1. Співставлення результатів перевірки із визначеними стандартами.
2. Оцінка результатів за визначеними критеріями.
3. Встановлення масштабу відхилення від стандартів.
4. Встановлення причин відхилення від стандартів.
5. Повідомлення результатів перевірки об’єкту контролю, узгодження позицій.
4) Корекція результатів контролю
1. Перевірка стандартів на реальність та надійність.
2. Перевірка техніки контролю, її ефективності.
3
.
Перевірка ступеня компетентності та
об’єктивності перевіряючого.
