6. Структура управління загальноосвітнім навчальним закладом.

Організаційна структура управління – фундаментальне поняття управління, безпосередньо пов'язане з цілями, функціями, процесом управління, роботою керівників і розподілом повноважень між ними.

Структура управління – це упорядкована сукупність стійко пов'язаних між собою елементів, що забезпечують функціонування і розвиток організації як єдиного організму.

Елементи організаційної структури управління: служби, відділи, інші органи апарату управління, а також окремі працівники (керівники, фахівці й службовці). Взаємодія між елементами організації здійснюється за допомогою вертикальних і горизонтальних зв'язків.

Організаційна структура управління – це сукупність організаційно впорядкованих відносин і зв'язків між ланками й рівнями керівництва. Організаційна структура управління дозволяє працівникам чітко усвідомити своє місце в школі, завдяки чому вони спільно можуть працювати над досягненням цілей навчального закладу. Структура – це єдиний спосіб перейти від планів до дій.

Елементами структури є окремі працівники школи, підсистеми й інші ланки апарату управління, а відношення між ними підтримуються завдяки зв'язкам, що прийнято поділяти на горизонтальні й вертикальні. Горизонтальні зв'язки носять характер погодження і маютьодин рівень. Вертикальні зв'язки – це зв'язки підпорядкування.У теорії управління існує такі типи структур управління: лінійна, функціональна, лінійно-функціональна, програмно- цільова, матрична й дивізіонна.

1. У лінійній структурі керівники наділяються повноваженнями вирішувати будь-які питання, що виникають у процесі діяльності його підлеглих. На верхівці ієрархії знаходиться директор школи, якому безпосередньо підпорядковуються заступники, котрим підпорядковуються групи пед. Прац.

Переваги лінійної структури: єдність і чіткість розпорядництва,підвищується відповідальність керівника за результати діяльності керованого ним підрозділу; оперативність прийняття рішень.

Недоліки лінійної структури: високі вимоги до керівника, численні контакти з підлеглими, вищими й суміжними організаціями, перевантаження інформацією.

2. Функціональна структура передбачає виконання окремих спеціальних функцій або окремих виконавців, а виконавець по окремим питанням підпорядковується декільком функціональним керівникам.

Переваги: висока компетентність спеціалістів, розширення можливостей лінійних керівників в оперативному управлінні школою завдяки їх звільненню від виконання питань функціональної діяльності.

Недоліки: недостатня координація дій між працівниками функціональних підрозділів; труднощі підтримки постійних взаємозв'язків між різними функціональними підрозділами; збільшення часу прийняття рішень у зв'язку з їх узгодженнями зі спеціалістами; зниження відповідальності виконавців за роботу,

3. Лінійно-функціональна структура управління об'єднує переваги обох структур. У цій структурі паралельно з ієрархією лінійного керівництва існують функціональні підрозділи, які спеціалізуються на виконанні визначених видів управлінської діяльності й спроможні приймати рішення відносно вузького кола спеціальних питань. Роль функціональних підрозділів у системі управління школою виконують педагогічна рада, методичні об'єднання, рада класних керівників та інші. Ці підрозділи приймають обов'язкові для всіх членів педагогічного колективу рішення тільки з тих питань, які стосуються їх компетенції.

4. Програмно-цільова структура управління складається в школі з тимчасових творчих колективів для виконання окремих програм або вирішення конкретних проблем.

5. Матрична структура управління створюється шляхом суміщення лінійної і програмно-цільової, і є сучасним ефективним типом структур. Управління окремими сферами діяльності в школі здійснюється за лінійною структурою, а управління програмами, проектами, темами за програмно- цільовою структурою (по горизонталі).

6. Дивізіонна структура управління використовується в розвинутих країнах, в основу якої покладений принцип оцінки діяльності кожного функціонального структурного підрозділу по кінцевому результату. Дивізіонна структура управління передбачає делегування окремих управлінських функцій на нижчі органи управління, які фактично самостійні у виборі різних управлінських рішень, за винятком фінансових і матеріальних.