Крім річного плану роботи навчально-виховного закладу, встановлена ще така система планування:

1. Розклад уроків, шкільних гуртків, спортивних секцій.

2. Календарні і поурочні плани вчителів, плани виховної роботи класних керівників, вихователів груп продовженого дня.

3. Плани роботи методичних об'єднань, інших форм методичної роботи, які працюють на базі школи.

4. План роботи шкільної бібліотеки.

5. План роботи батьківського комітету школи.

Розклад уроків. Правильно складений розклад занять значною мірою визначає організацію навчально-виховного процесу в школі, зайнятість педагогів і учнів.

16. Основні вимоги до сучасного керівника-менеджера загальноосвітнього навчального закладу.

Посадові вимоги до директора школи ми розробляли на підставі державних законів, програм та документів про освіту в Україні; норма- тивних актів вищих органів управління освітою; результатів наукових досліджень, вивчення тенденцій розвитку теорії та практики управлін- ня; опрацювання та узагальнення кращого досвіду роботи керівників шкіл. Посадові вимоги до керівника навчально-виховного закладу в широкому плані можна поділити на три групи:

Кваліфікаційні вимоги до директора школи передбачають вищу освіту, позитивний досвід та певний стаж педагогічної роботи, досвід організаційної (дослідної) роботи, закінчені спеціальні курси підготовки резерву керівних кадрів чи факультет менеджменту.

Соціально-психологічні вимоги до директора школи умовно можна поділити на групи, що вміщують певні якості:

• Соціальні вимоги керівника спрямовані на такі якості, як: почуття суспільного обов’язку та відповідальності, національна самосвідомість, патріотизм, інтернаціоналізм, зрілість переконань, принциповість, науковий світогляд та світосприйняття, висока загальна культура та ерудиція, соціальна активність, безкомпромісність, самокритичність, соціальна вихованість і порядність тощо.

• Моральні вимоги до керівника вміщують такі якості, як: чесність, справедливість, вимогливість до себе та інших, витримка, тактовність, доброзичливість, повага до людей, здатність співпереживати, сила волі, валеологічна грамотність, почуття гумору, почуття відповідальності, непримиренність до антисуспільних вчинків, демократичність.

• Комунікативні вимоги до директора школи пов’язані з уміннями керівника встановлювати позитивні контакти з людьми, а саме: вміння слухати співрозмовника, використовувати всі засоби аттракції, про- являти інтерес до людей, бути толерантним і тактовним в стосунках, з повагою ставитись до думки інших, встановлювати сприятливий мік- роклімат, формувати колективну думку, підвищувати творчу активність підлеглих тощо.

До ділових вимог керівника можна віднести якості, які передбачають його діловитість. Це: установка на безперервну освіту та самоосвіту, нестерпність до консерватизму, ініціативність, високі показники інте- лекту, рішучість, енергійність, цілеспрямованість, почуття нового, пра- цездатність, креативні здібності, об’єктивність, оперативність, творча спрямованість, усвідомлення особистої відповідальності тощо.

Професійні вимоги можна визначити як рівень кваліфікації керівни- ка, тобто як ступінь оволодіння професією, спеціальністю. Професійні вимоги до керівника обумовлюють систему знань та умінь, яка є фун- даментом моделі компетентності. Зрозуміло, що система основних знань і вмінь керівника, необхід- них для ефективного управління, повинна бути адекватною структурі та змісту його діяльності.

Треба розглядати дві підсистеми знань керівника.

Першу складають такі групи: соціально-правові, фінансово‑економічні, педагогічні, управлінські, психологічні знання.

Друга підсистема — це гносеологічний ряд: методологічні, нормативні, змістовні знання, знання способу діяльності та уміння.

Такі групи знань виокремлено, зважаючи на те, що:

• основний вид діяльності керівника школи — управлінський, що обумовлює необхідність досконалого знання теорії та практики управління;

• керівник управляє соціальною системою, тобто системою, яка об’єднує людей;

• а, отже, він повинен знати основи психології менеджменту;

• об’єкт управлінської діяльності керівника — школа — обумовлює необхідність оволодіння психолого-педагогічними знаннями та уміннями;

• керівник школи може здійснювати управління тільки на підставі глибокої обізнаності в соціально-правовій сфері;

• директор навчального закладу забезпечує його функціонування та розвиток виходячи із знання основних механізмів господарювання та фінансово‑економічних знань.

З точки зору діяльнісного підходу знання можна поділити на чотири групи, які утворюють гносеологічний ряд:

1. Теоретико-методологічні: закони, закономірності ідеї, теорії.

2. Теоретико-нормативні: принципи, правила, нормативи, інструкції, положення.

3. Теоретико-предметні (змістовні): категорії, основні поняття, факти, явища, процеси. 4. Теоретико-процесуальні (способу діяльності): методи, способи, прийоми, операції.

В представленій парадигмі знання замикаються на методиках, тоб- то на знаннях способу дії, які безпосередньо виходять на професійні уміння. Таким чином, наоснові знань формуються управлінські уміння.

За цільовими ознаками їх можна згрупувати в діагностико-прогнос- тичні, організаційно-регулятивні, контрольно-коригуючі (В. І. Бондар, В. І. Маслов).

• діагностико-прогностичні вміння пов’язані із збиранням, аналізом, систематизацією інформації, визначенням про- блем, постановкою цілей, завдань, розробкою стратегічних та тактичних планів, програм дій та алгоритмів окремих видів діяльності.

• Організаційно-регулятивні вміння спрямовані на забезпечення ре- алізації різних планів, програм, управлінських рішень, створення ма- теріальних, технічних умов, добір та розстановку кадрів, координацію зусиль всіх учасників навчально-виховного процесу.

• Контрольно-коригуючі уміння — це вміння визначати стандарти, норми, критерії та методи оцінювання справ відповідно до них вносити необхідні зміни, доповнення, уточнення на підставі обробки наслідків контролю, давати рекомендації щодо покращення роботи.

У вузькому значенні діагностико-прогностичні, організаційно- регулятивні, контрольно-коригуючі вміння — це способи реалізації управлінських функцій.

16. Стратегічне (перспективне) планування роботи школи в традиційних та інноваційних умовах. Порівняльна характеристика програми розвитку освітнього закладу та перспективного плану. Технологія розробки програми розвитку.

Концепція планування як функції управління ґрунтується на пев- ному понятійному апараті.

«Планування — це процеси вирішення комплексу задач, результа- ти яких спрямовані на завчасне прийняття й оцінку взаємозалежної сукупності рішень для досягнення такого стану в майбутньому, який бажаний, але від якого не можна очікувати, що він настане сам по собі».

Планування — це функція управління, сутність якої полягає у визначенні мети, завдань діяльності та засобів їх досягнення. Процес планування — це розробка змісту та послідовності дій для досягнення визначеної мети. Вихідною ідеєю, що лежить в основі планування, є місія діяльності організації. Місія — основне призначення організації.

Мета — запрограмований результат. Мета планування полягає у про- ектуванні уявлень, прогнозованих результатів розвитку організації. Сутність планування як функції управління пов’язана із розробкою системи цілей

Стратегічне планування — це довгострокове комплексне плану- вання. Воно можливе тільки за умов визначеної місії та сформованої системи цілей.