- •Техніка безпеки у фізіологічній лабораторії
- •Тема 1 Піддослідні тварини та методи їх фіксації. Характеристика розчинів, що використовуються при проведенні фізіологічних досліджень Лабораторна робота 1
- •Дослід 1. Фіксація тварин
- •Дослід 2. Методи знеболювання тварин
- •Основні властивості збудливих тканин
- •Теоретичні питання для самопервірки за темою 1
- •1.Основні принципи структурної та функціональної організації тварин
- •Фізіологія збудливих тканин
- •Лабораторна робота 2
- •Нервово-м’язова фізіологія. Основні властивості збудливих тканин Визначення порога збудливості нерва і м'яза
- •Дослід 1. Приготування нервово-м'язового препарату
- •Дослід 2. Дослідження збудливості і провідності нерва
- •Дослід 3. Визначення порога збудливості нерва і м'яза
- •Дослід 4. Дослідження поодинокого і тетанічного скорочення м'яза
- •Теоретичні питання для самопервірки за темою 2
- •Лабораторна робота 3 Нервово-м’язова фізіологія. Робота м’язів.
- •Робота м’язів
- •Дослід 1. Залежність величини скорочення м'яза від сили подразника
- •Дослід 2. Вплив величини навантаження на роботу м'яза. Визначення абсолютної сили м'яза
- •Лабораторна робота 4 Дослідження біоелектричних явищ у тканинах. Еластичні та пластичні властивості м’язів
- •Дослід 1 Дослідження біоелектричних явищ у тканинах
- •1. Перший дослід Гальвані
- •2. Другий дослід л. Гальвані
- •3. Дослід вторинного скорочення Маттеучі
- •Дослід 2. Еластичні та пластичні властивості м'язів
- •Дослід 3. Динамометрія
- •Теоретичні питання для самопервірки
- •Фізіологія центральної нервової системи
- •Лабораторна робота 5
- •Властивості спинномозкових рефлексів та нервових центрів. Аналіз рефлекторної дуги
- •Дослід 1. Вивчення рефлексів спинного мозку та їхніх рецептивних полів
- •Дослід 2. Визначення часу рефлексу
- •Дослід 3. Аналіз рефлекторної дуги
- •Дослід 4. Сумація збуджень у центральній нервовій системі
- •Дослід 5. Післядія та іррадіація збудження у нервових центрах
- •Дослід 5. Сегментарний характер спинномозкових рефлексів
- •Дослід 6. Гальмування рефлексів
- •Дослід 7.
- •Xід роботи:
- •Залози внутрішньої секреції
- •Лабораторна робота 6
- •Вплив гормонів на роботу кровоносної системи тварин
- •Дослід 1. Вплив адреналіну на просвіт кровоносних судин
- •Д ослід 2. Дослідження впливу гормонів на роботу серця
- •Теоретичні питання для самопервірки
- •Фізіологія кровооббігу
- •Лабораторна робота 6
- •Фізіологія серцево – судинної системи
- •Дослід 1. Цикл серцевої діяльності і його фази
- •Дослід 2. Спостереження за рухом клапанів серця
- •Дослід 3. Дослідження серцевих поштовхів
- •Дослід 4. Дослідження пульсу
- •Дослід 5. Дослідження роботи серця клінічними методами. Прослуховування (аускультація) тонів серця
- •Дослід 6. Вимірювання кров’яного тиску
- •Теоретичні питання для самопервірки
- •Лабораторна робота 7 Аналіз провідної системи серця. Регуляція серцевої діяльності
- •Дослід 1. Аналіз провідної системи серця
- •Дослід 2. Вивчення впливу температури на частоту серцевих скорочень
- •Дослід 3. Дослідження впливу електролітів на роботу серця
- •Дослід 4. Рефлекторні впливи на роботу серця
- •Теоретичні питання для самопервірки
- •Фізіологія крові
- •Лабораторна робота 8
- •Фізико – хімічні властивості крові
- •Дослід 1. Взяття крові
- •Дослід 2. Приготування і фарбування мазків крові
- •Дослід 3. Одержання плазми, сироватки, дефібринованої крові та фібрину
- •Дослід 4. Визначення буферних властивостей сироватки крові
- •Теоретичні питання для самопервірки
- •Лабораторна робота 9 Властивості формених елементів крові
- •Лейкоцити, їх види і значення
- •Дослід 1. Гемоліз еритроцитів
- •Дослід 2. Визначення осмотичної стійкості еритроцитів
- •Дослід 3. Швидкість осідання еритроцитів
- •Дослід 4. Підрахунок кількості еритроцитів
- •Дослід 5. Підрахунок кількості лейкоцитів
- •Теоретичні питання для самопервірки
- •Лабораторна робота 10 Зсідання крові
- •Дослід 1. Визначення швидкості зсідання крові
- •Дослід 2. Визначення тривалості кровотечі
- •Теоретичні питання для самопервірки
- •Лабораторна робота 11 Властивості гемоглобіну та його поєднань
- •Дослід 1. Визначення кількості гемоглобіну в крові
- •Дослід 2. Одержання кристалів геміну і гемоглобіну
- •Дослід 3. Кольоровий показник крові
- •Теоретичні питання для самопервірки
- •Лабораторна робота №12 Тема. Травлення у ротовій порожнині
- •Дослід 1. Дія ферментів слини на крохмаль
- •Дослід 2. Визначення лужності слини
- •Дослід 3. Виділення муцину слини
- •Лабораторна робота №13 Тема. Травлення у шлунку
- •Дослід 1. Вплив шлункового соку на білки
- •Дослід 2. Визначення кислотності шлункового соку
- •Дослід 3. Розміщення корму в шлунку
- •Теоретичні питання для самопервірки за темою
- •Лабораторна робота № 14 Тема. Особливості травлення у жуйних
- •Дослід 2. Дослідження видового складу інфузорій
- •Дослід 1. Дослідження органічних кислот вмісту рубця
- •1. Визначення молочної кислоти.
- •2. Визначення летких жирних кислот
- •Лабораторна робота № 15 Тема. Травлення у кишечнику
- •Дослід 1. Визначення емульгуючи властивостей жовчі
- •Дослід 2. Реакції на жовчні кислоти та жовчні пігменти
- •Дослід 3. Регуляція моторики тонкого відділу кишечника жаби
- •Дослід 4. Спостереження за всмоктувальними властивостями кишкового тракту жаби
- •Теоретичні питання для самопервірки за темою
- •Лабораторна робота №16 Тема. Дихання
- •Механізм легеневого дихання
- •Дослід 1.Модель дихальних рухів
- •Дослід 2 Знайомство з методом спірографії. Визначення всіх ємкостей і об’ємів, які характеризують зовнішнє дихання, за допомогою спірограма
- •Дослід 3. Спірометрія. Визначення за допомогою спірометру життєвої ємкості легень і складаючих її об’ємів
- •Дослід 4. Рефлекторний вплив на дихання
- •Теоретичні питання для самопервірки за темою
- •Лабораторна робота № 17 Тема. Лактація
- •Дослід 1. Визначення лактози в молоці
- •Дослід 2. Визначення амілази в молоці
- •Дослід 3. Підрахунок жирових кульок
- •Лабораторна робота № 18 Тема. Сенсорні системи
- •Властивості рецепторів: специфічність (модальність), чутливість, адаптація, сенсибілізація, контрастність, відтворення послідовних уявлень.
- •Слуховий аналізатор
- •Смаковий аналізатор. Смаковий аналізатор є контактним. Рецептори смаку - хеморецептори - розташовані в сосочках язика, м'якого піднебіння, задній стінці глотки, мигдалинах і надгортаннику.
- •Шкірний аналізатор. Шкіра являє собою поверхню, за допомогою якої тварина контактує з зовнішнім середовищем, відчуваючи температурні, тактильні і больові подразнення.
- •Дослід 1. Вплив адреналіну та атропіну на просвіт зіниці
- •Дослід 2. Кісткова провідність звуку
- •Дослід 3. Визначення локалізації джерела звуку
- •Дослід 4. Слухова адаптація
- •Дослід 5. Нюхова адаптація
- •Дослід 6. Температурна адаптація
- •Лабораторна робота № Тема. Розмноження
- •Дослід 1. Дослідження статевого циклу в мишей
- •Дослід 2. Вплив статевих гормонів на статеві органи самки
- •Дослід 3. Визначення густоти сперми
- •Дослід 5. Визначення кількості сперміїв в еякуляті
- •Лабораторна робота № 19 Тема. Виділення
- •Фильтраційно-реабсорбційна теорія утворення сечі
- •Фізіологія шкіри
- •Фізіологія потових залоз
- •Сальні залози і їхнє значення
- •Лабораторна робота № 20 Тема. Вища нервова діяльність
- •Дослід 1. Утворення умовних рефлексів у дрібних тварин
- •Теоретичні питання для самопервірки за темою
- •Лабораторна робота №21 Тема. Обмін речовин та енергії
- •Дослід 1. Визначення енергетичного обміну методом непрямої калориметрії
- •Тестові завдання для перевірки
- •До загальних функцій клітин відносяться:
- •До специфічних функцій клітин відносяться:
- •Полегшена дифузія – це
- •Загальна фізіологія
- •Вікова фізіологія
- •Спеціальна фізіологія
- •8. Фізіологічна система це
- •Хімічний метод попереднього обробітку рослинного корму, це
- •50.Травний тракт виконує такі функції:
- •51.Ферменти виробляється такими клітинами:
- •52.У шлунковому соці хлористоводнева кислота має таке значення:
- •53.Нуклеаза
- •54.Мальтаза
- •55.Лактаза
- •74.Коефіцієнт зношування, це
- •75.Азотистий баланс, це
- •87.Температура середовища називається критичною, коли
- •88.Основним обміном називають
- •89.Негативний азотистий баланс, це
- •104.Фаза ізометричного скорочення характеризується
- •105.Фаза швидкого вигнання характеризується
- •105.Фаза повільного вигнання характеризується
- •107.Фаза швидкого наповнення
- •121.Судини опору
- •122.Судини – сфінктери
- •123.Обмінні судини
- •124.Ємкісні судини
- •125.Шунтувальні судини
- •126.Мікроциркуляторне русло
- •127.Хвилі першого порядку
- •128.Артеріальний пульс
- •129.Хвилі другого порядку
- •130.Хвилі третього порядку
- •151. Адекватним подразником для м'язів в експерименті є:
- •193. Статевий цикл, це
- •194. Статевий сезон це
- •200. Середній етап вагітності характеризується
- •Список рекомендованої літератури основна
- •Додаткова
- •Додаток 1 Морфологічні показники крові різних видів тварин та людини
- •Додаток 1 Морфологічні показники крові різних видів тварин та людини
- •73000, Україна, м. Херсон, вул. Р. Люксембург, 23
Теоретичні питання для самопервірки
Підкресліть двома лініями назву відділу провідної системи серця з найвищим градієнтом автоматії, а однією – з найменшим:
- вузол синоатріальній (пазушно-передсердний);
- вузол атріовентрикулярний (передсердно-шлуночковий);
- пучок Гіса;
- волокна Пуркін’є .
Намалюйте схему будови провідної системи серця і позначте її відділи. Вкажіть швидкість проведення імпульсу збудження в різних відділах системи.
Заповніть таблицю, позначивши вплив перелічених факторів на роботу серця.
Фактори |
Посилюють |
Послаблюють |
||
частоту серцевих скорочень |
силу серцевих скорочень |
частоту серцевих скорочень |
силу серцевих скорочень |
|
Симпатичні нерви |
|
|
|
|
Парасимпатичні нерви |
|
|
|
|
Адреналін |
|
|
|
|
Ацетилхолін |
|
|
|
|
Са++ |
|
|
|
|
К+ |
|
|
|
|
ТЕМА 5
Фізіологія крові
Лабораторна робота 8
Фізико – хімічні властивості крові
Теоретична частина
При підготовці до заняття необхідно розглянути питання:
Поняття про будову та функцію опорно-трофічних тканин загалом та крові зокрема
Поняття про хімічний склад крові
Кров
являє собою тканину, що складається з
рідкої частини - плазми (55 %) і формених
елементів(45 %). Плазма крові є колоїдно
– полімерний розчин, розчинником у
якому є вода (90 - 92%), розчинними речовинами
– солі і низькомолекулярні органічні
сполуки, колоїдним компонентом – білки
та їх комплекси. Сухі речовини складають
біля 9%, у тому числі 8% органічних (білки,
небілкові азотисті речовини, глюкоза,
ліпіди, вітаміни та ін.). Неорганічні
речовини представлені мінеральними
солями, катіонами яких є Na+,
K+,
Mg2+,
Clˉ,
,
,
.
Загальний вміст білків – 6,8-7,8% від об’єму
плазми. Основні з них: альбуміни –
2,9-3,4%, глобуліни- 3,8-4,3%, фібриноген - 0,1%.
Осмотичний тиск крові. Осмотичний тиск крові забезпечується розчиненими у ній речовинами. Це електроліти, неелектроліти (сечовина, глюкоза, тощо) та колоїди. Цей показник має дуже велике значення для водного обміну між клітинами та внутрішнім середовищем організму, а також для водного обміну між організмом і навколишнім середовищем. Осмотичний тиск крові складає приблизно 7 атм. і приблизно дорівнює осмотичному тиску 0,9 % розчину NaCl. Клітини нормально функціонують у такому розчині, що називається ізотонічним. При поміщенні їх у розчин із більшою концентрацією солей, із великим осмотичним тиском (гіпертонічний розчин) - клітини зморщуються, віддаючи воду (плазмоліз), а в гіпотонічних розчинах набухають, при дуже низькому осмотичному тиску клітинна стінка лопає і гемоглобін переходить у плазму крові - відбувається осмотичний гемоліз. Ці процеси негативно впливають на умови функціонування клітин організму.
Крім мінеральних і низькомолекулярних органічних речовин, осмотичний тиск створюється і за рахунок розчинених у крові колоїдів. Тиск, що створюється за рахунок розчинених у крові білків називається онкотичним. Він значно менший за осмотичний тиск і складає 1/220 осмотичного тиску (25 - 30 мм рт. ст.), тому що білки мають величезну молекулярну масу, і, не дивлячись на великий їх вміст у крові за масою, кількість їх грам – молекул є відносно невеликою, до того ж вони значно менш рухливі, ніж іони. А для величини осмотичного тиску має значення не маса розчинених часточок, а їх кількість і рухливість. Онкотичний тиск грає величезне значення в перерозподілі води в організмі - утворенні лімфи, сечі, поверненні води з міжклітинної рідини в кров. При зниженні онкотичного тиску виникають набряки.
В'язкість крові в 5 - 6 вища в'язкості води і визначається в першу чергу наявністю в крові білків і формених елементів. Вона збільшується при великих втратах води (поноси, потіння) і при зростанні кількості еритроцитів.
Питома маса крові коливається у вузьких межах (1,0356 – 1,056) і залежить в основному від вмісту у ній формених елементів, білків, ліпідів.
Реакція крові. Буферні системи. Найважливішим показником внутрішнього середовища організму є його активна реакція, обумовлена дією водневих (H+) і гідроксильних (OH-) іонів. Для оцінки активної реакції крові використовують водневий показник, або pН. Кров сільськогосподарських тварин має слаболужну реакцію (артеріальна кров - 7,35 - 7,55). Зміна рН на 0,3 - 0,4 смертельно небезпечна.
Підтримка кислотно-лужної рівноваги досягається за рахунок буферних систем крові і роботи видільних органів (нирки, шкіра, легені).
Гемоглобінова буферна система. Важливу роль у підтримці сталості рН крові відіграє гемоглобін, рН якого = 6,8 (слабокислий). У слабо лужному середовищі гемоглобін зв’язує луг. При надходженні до крові кислот луги відщеплюються від гемоглобіна і нейтралізують кислоти. Крім кисню, гемоглобін здатен зв’язувати також Н+ (буферна ємність гемоглобіну) та СО2 – карбонатний зв’язок. Гемоглобінова буферна система. складає 70 - 75 % усієї потужності буферних систем.
К+HbO2/Н+HbO2, де К+HbO2 – лужна сіль, а Н+HbO2 – кислота.
Білкова буферна система – буферні властивості цієї системи визначаються наявністю в амінокислотах групи NH2 (яка здатна нейтралізувати кислоти) та СООН (зв’язують основи), тобто амфотерними властивостями білків. (з кислотами вони реагують як основи, а з основами – як кислоти)
Карбонатна буферна система - є сумішшю слабкої кислоти (вугільної – Н2СО3) та її солей – бікарбонатів натрію (NaHCO3) і калію (KHCO3). При звичайній рН у крові кількість розчиненої вугільної кислоти приблизно у 20 разів менше, ніж бікарбонатів.
Принцип дії карбонатної буферної системи оснований на заміні сильної кислоти більш слабкою, при дисоціації якої утворюється менше йонів Н+ і, таким чином, рН крові знижується у невеликому ступені.
HCO3+HCl → NaCl + H2CO3
↓ ↓ ↓
сеча Н2О СО2
легені
Якщо у кров надходить більш сильна кислота, ніж вугільна, аніони сильної кислоти взаємодіють з катіонами натрію бікарбонату і утворюють натрієву сіль, а іони водню, поєднуючись з аніонами НСО3, утворюють малодисоцийовану вугільну кислоту (Н2СО3). При надходженні до крові молочної кислоти виникає реакція:
[Na+·HCO3-] + [СН3СНОНСОО-·Н+] → [Na+ СН3СНОНСОО-] + Н2СО3
↓ ↓
Н2О СО2
Вугільна кислота слабка, і при її дисоціації утворюється мало водневих іонів. Крім того, під дією ферменту карбоангідрази, або вугільної ангідрази вугільна кислота розпадається на СО2 і Н2О. СО2 виділяється з повітрям, що видихається і зміни реакції крові не відбувається.
Вільна вугільна кислота здатна зв’язувати ОН- іони з утворенням іонів бікарбоната.
Н2СО3 +ОН- ↔ Н2О +НСО3-
Якщо до крові надходять основи, то вони вступають до реакції з вугільною кислотою, утворюючи бікарбонати і воду, при цьому рН залишається постійною.
Фосфатна буферна система. Механізм дії цієї буферної системи оснований на дисоціації двозмінного фосфату Na з утворенням двох іонів Na і йонів вторинного фосфату, які зв’язують протони і дають первинний фосфат, який, у свою чергу, може дисоціювати на йон Н+ і аніон вторинного фосфату
[Na+ · Na+HPO4--]+HCl → NaCl +NaH2PO4↓
Нирки. Сеча більш кисла
[Na+ · Н+HPO4--]+NaOH → Н2О + Na2HPO4↓
Нирки. Сеча більш лужна
