Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Міністерство агропромислової політики України 1.doc
Скачиваний:
11
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
7 Мб
Скачать
☆

Теоретичні питання для самопервірки

  1. Підкресліть двома лініями назву відділу провідної системи серця з найвищим градієнтом автоматії, а однією – з найменшим:

- вузол синоатріальній (пазушно-передсердний);

- вузол атріовентрикулярний (передсердно-шлуночковий);

- пучок Гіса;

- волокна Пуркін’є .

  1. Намалюйте схему будови провідної системи серця і позначте її відділи. Вкажіть швидкість проведення імпульсу збудження в різних відділах системи.

  2. Заповніть таблицю, позначивши вплив перелічених факторів на роботу серця.

Фактори

Посилюють

Послаблюють

частоту серцевих скорочень

силу серцевих скорочень

частоту серцевих скорочень

силу серцевих скорочень

Симпатичні нерви

Парасимпатичні нерви

Адреналін

Ацетилхолін

Са++

К+

ТЕМА 5

Фізіологія крові

Лабораторна робота 8

Фізико – хімічні властивості крові

Теоретична частина

При підготовці до заняття необхідно розглянути питання:

  1. Поняття про будову та функцію опорно-трофічних тканин загалом та крові зокрема

  2. Поняття про хімічний склад крові

Кров являє собою тканину, що складається з рідкої частини - плазми (55 %) і формених елементів(45 %). Плазма крові є колоїдно – полімерний розчин, розчинником у якому є вода (90 - 92%), розчинними речовинами – солі і низькомолекулярні органічні сполуки, колоїдним компонентом – білки та їх комплекси. Сухі речовини складають біля 9%, у тому числі 8% органічних (білки, небілкові азотисті речовини, глюкоза, ліпіди, вітаміни та ін.). Неорганічні речовини представлені мінеральними солями, катіонами яких є Na+, K+, Mg2+, Clˉ, , , . Загальний вміст білків – 6,8-7,8% від об’єму плазми. Основні з них: альбуміни – 2,9-3,4%, глобуліни- 3,8-4,3%, фібриноген - 0,1%.

Осмотичний тиск крові. Осмотичний тиск крові забезпечується розчиненими у ній речовинами. Це електроліти, неелектроліти (сечовина, глюкоза, тощо) та колоїди. Цей показник має дуже велике значення для водного обміну між клітинами та внутрішнім середовищем організму, а також для водного обміну між організмом і навколишнім середовищем. Осмотичний тиск крові складає приблизно 7 атм. і приблизно дорівнює осмотичному тиску 0,9 % розчину NaCl. Клітини нормально функціонують у такому розчині, що називається ізотонічним. При поміщенні їх у розчин із більшою концентрацією солей, із великим осмотичним тиском (гіпертонічний розчин) - клітини зморщуються, віддаючи воду (плазмоліз), а в гіпотонічних розчинах набухають, при дуже низькому осмотичному тиску клітинна стінка лопає і гемоглобін переходить у плазму крові - відбувається осмотичний гемоліз. Ці процеси негативно впливають на умови функціонування клітин організму.

Крім мінеральних і низькомолекулярних органічних речовин, осмотичний тиск створюється і за рахунок розчинених у крові колоїдів. Тиск, що створюється за рахунок розчинених у крові білків називається онкотичним. Він значно менший за осмотичний тиск і складає 1/220 осмотичного тиску (25 - 30 мм рт. ст.), тому що білки мають величезну молекулярну масу, і, не дивлячись на великий їх вміст у крові за масою, кількість їх грам – молекул є відносно невеликою, до того ж вони значно менш рухливі, ніж іони. А для величини осмотичного тиску має значення не маса розчинених часточок, а їх кількість і рухливість. Онкотичний тиск грає величезне значення в перерозподілі води в організмі - утворенні лімфи, сечі, поверненні води з міжклітинної рідини в кров. При зниженні онкотичного тиску виникають набряки.

В'язкість крові в 5 - 6 вища в'язкості води і визначається в першу чергу наявністю в крові білків і формених елементів. Вона збільшується при великих втратах води (поноси, потіння) і при зростанні кількості еритроцитів.

Питома маса крові коливається у вузьких межах (1,0356 – 1,056) і залежить в основному від вмісту у ній формених елементів, білків, ліпідів.

Реакція крові. Буферні системи. Найважливішим показником внутрішнього середовища організму є його активна реакція, обумовлена дією водневих (H+) і гідроксильних (OH-) іонів. Для оцінки активної реакції крові використовують водневий показник, або pН. Кров сільськогосподарських тварин має слаболужну реакцію (артеріальна кров - 7,35 - 7,55). Зміна рН на 0,3 - 0,4 смертельно небезпечна.

Підтримка кислотно-лужної рівноваги досягається за рахунок буферних систем крові і роботи видільних органів (нирки, шкіра, легені).

Гемоглобінова буферна система. Важливу роль у підтримці сталості рН крові відіграє гемоглобін, рН якого = 6,8 (слабокислий). У слабо лужному середовищі гемоглобін зв’язує луг. При надходженні до крові кислот луги відщеплюються від гемоглобіна і нейтралізують кислоти. Крім кисню, гемоглобін здатен зв’язувати також Н+ (буферна ємність гемоглобіну) та СО2 – карбонатний зв’язок. Гемоглобінова буферна система. складає 70 - 75 % усієї потужності буферних систем.

К+HbO2/Н+HbO2, де К+HbO2 – лужна сіль, а Н+HbO2 – кислота.

Білкова буферна система – буферні властивості цієї системи визначаються наявністю в амінокислотах групи NH2 (яка здатна нейтралізувати кислоти) та СООН (зв’язують основи), тобто амфотерними властивостями білків. (з кислотами вони реагують як основи, а з основами – як кислоти)

Карбонатна буферна система - є сумішшю слабкої кислоти (вугільної – Н2СО3) та її солей – бікарбонатів натрію (NaHCO3) і калію (KHCO3). При звичайній рН у крові кількість розчиненої вугільної кислоти приблизно у 20 разів менше, ніж бікарбонатів.

Принцип дії карбонатної буферної системи оснований на заміні сильної кислоти більш слабкою, при дисоціації якої утворюється менше йонів Н+ і, таким чином, рН крові знижується у невеликому ступені.

HCO3+HCl → NaCl + H2CO3

↓ ↓ ↓

сеча Н2О СО2

легені

Якщо у кров надходить більш сильна кислота, ніж вугільна, аніони сильної кислоти взаємодіють з катіонами натрію бікарбонату і утворюють натрієву сіль, а іони водню, поєднуючись з аніонами НСО3, утворюють малодисоцийовану вугільну кислоту (Н2СО3). При надходженні до крові молочної кислоти виникає реакція:

[Na+·HCO3-] + [СН3СНОНСОО-·Н+] → [Na+ СН3СНОНСОО-] + Н2СО3

↓ ↓

Н2О СО2

Вугільна кислота слабка, і при її дисоціації утворюється мало водневих іонів. Крім того, під дією ферменту карбоангідрази, або вугільної ангідрази вугільна кислота розпадається на СО2 і Н2О. СО2 виділяється з повітрям, що видихається і зміни реакції крові не відбувається.

Вільна вугільна кислота здатна зв’язувати ОН- іони з утворенням іонів бікарбоната.

Н2СО3 +ОН- ↔ Н2О +НСО3-

Якщо до крові надходять основи, то вони вступають до реакції з вугільною кислотою, утворюючи бікарбонати і воду, при цьому рН залишається постійною.

Фосфатна буферна система. Механізм дії цієї буферної системи оснований на дисоціації двозмінного фосфату Na з утворенням двох іонів Na і йонів вторинного фосфату, які зв’язують протони і дають первинний фосфат, який, у свою чергу, може дисоціювати на йон Н+ і аніон вторинного фосфату

[Na+ · Na+HPO4--]+HCl → NaCl +NaH2PO4↓

Нирки. Сеча більш кисла

[Na+ · Н+HPO4--]+NaOH → Н2О + Na2HPO4↓

Нирки. Сеча більш лужна