Дослід 6. Температурна адаптація

Мета роботи: Спостерігати за розвитком температурної адаптації.

Матеріали та обладнання: Тазики або ванночки, вода з температурою 10°, 25°, і 40° С, термометри.

Хід роботи: Занурюють кисть лівої руки у воду з температурою 10° С, а кисть правої – у воду з температурою 40° С.

Не виймають рук доти, поки в результаті адаптації не зникнуть температурні відчуття.

Переносять швидко обидві руки у воду з температурою 25° С. Відзначити зміни температурних відчуттів для обох рук.

ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРВІРКИ ЗА ТЕМОЮ

1. Розкрити поняття про аналізатори, їх властивості і методи вивчення. Роль аналізаторів у пізнанні зовнішнього світу. Охарактеризувати периферичний, провідниковий і центральний відділи аналізатора. Класифікація аналізаторів: контактні, дистантні й ін. Екстеро– і інтерорецептори. Виникнення і розвиток органів чуття у процесі еволюції. Властивості сенсорних систем.

2. Аналіз больових подразнень. Біль як інтегральна реакція організму. Сучасне уявлення про рецепцію больового подразнення. Роль кори, підкіркових утворень і гуморальних факторів у формуванні больових реакцій. Знеболювання і наркоз.

3. Значення шкірного аналізатора. Тактильні і температурні рецептори. Взаємодія шкірних аналізаторів. Локалізація центральних відділів тактильного і температурного аналізаторів.

4. Значення нюхового аналізатора. Структура нюхового аналізатора. Нюховий мозок і сучасні уявлення про його функцію. Механізм сприйняття запахів. Класифікація запахів. Роль нюхового аналізатора в харчовій і статевій поведінці тварин.

5. Смаковий аналізатор. Структура смакового аналізатора. Смакові рецептори. Механізм виникнення смаку. Роль смакового аналізатора в харчової поведінці тварин.

6. Будова відділів слухового аналізатору та їх функції. Еволюція розвитку слухового аналізатора. Теорії слуху. Слухова чутливість у тварин різних видів. Бінауральний слух. Адаптація аналізатора слуху.

7. Зоровий аналізатор. Світлопреломляюча система ока. Акомодація й адаптація. Функції захисного апарата ока. Світлочутливі елементи ока. Фотохімічні процеси в сітківці при дії світла. Сприйняття дії світла, кольору, форми, розмірів і відстані до предметів. Бінокулярний зір.

8. Руховий аналізатор. Пропріорецептивні елементи рухового аналізатора. Роль рухового, зорового і вестибулярного аналізаторів у визначенні положення тіла в просторі. Роль рухового аналізатора у формуванні локомоторних актів.

9. Вестибулярний апарат. Рецепторний апарат отолітового органа і півколових каналів. Особливості роботи вестибулярного апарата в умовах різких прискорень і невагомості. Зміна м'язового тонусу при подразненні вестибулярних рецепторів.

10. . Інтерорецептори, їх будова і функції. Роль інтерорецепторів у підтримці гомеостазу внутрішнього середовища і саморегуляції вегетативних функцій. Функціональні взаємозв'язки аналізаторів. Що таке адекватний подразник?

Лабораторна робота № Тема. Розмноження

Теоретична частина

До початку занять обов’язково згадати

1. Морфологічну будову статевої системи самців

2. Морфологічну будову статевої системи самок

3. Сперматогенез

4. Овогенез

Статеве розмноження складається із процесів злиття та взаємної асиміляції-дисиміляції гамет самців і самок та утворенні з них зиготи, із якої розвивається спочатку ембріон, а потім – плід.

Розмноження можливо тільки з настанням статевої зрілості тварин. Воно полягає в тому, що статеві органи досягають повного розвитку, а в статевих залозах починають вироблятися статеві клітини і посилюється виділення статевих гормонів. У статевозрілих тварин з'являється особлива форма поведінки, яка виявляється в появі статевих рефлексів. У самок періодично наступає тічка та охота.

Для прояви статевих рефлексів необхідний визначений стан центральної нервової системи тварини, наявність так званої статевої домінанти. Вона виникає у тварини у певному віці і залежить від статевих гормонів, які автоматично змінюють стан збудженості рефлекторних центрів. Починаючи з цього періоду, самець здатний запліднити самку, а остання - стати вагітною і виношувати плід.

Проте спостереження показують, що при заплідненні статевозрілих тварин приплід виявляється слабким, нежиттєздатним і нечисленним, крім цього, загальмовується загальний розвиток самок. Тому тварин необхідно спаровувати при досягненні ними загальної зрілості або, за А. П. Студенцовим, – фізіологічної зрілості. Загальна зрілість виражається в завершенні формування організму, придбанні екстер'єрних форм дорослої тварини і досягнення ними 65 – 70 % живої маси дорослих тварин даної породи і статі.

Період фізіологічної зрілості є оптимальним часом входження тварин у репродуктивний процес.

Періодичність прояву клінічних ознак і статевої поведінки, а також зміни, що відбуваються в статевій системі самок і в усьому організмі в період від однієї тічки і охоти до іншої називається статевим циклом.

Статеве життя організму самки можна уявити як комплекс статевих циклів. Ритм статевих циклів, тобто їхнє чергування і тривалість кожного статевого циклу специфічні для кожного виду тварин. У тварин одних видів статеві цикли повторюються послідовно і досить часто, в інших протягом року відмічаються тільки один або два цикли. За цією ознакою усі тварини діляться на поліциклічних (непарнокопитні, велика рогата худоба і свині) і моно циклічних (собака і всі дикі тварини)

Між моно- і поліциклічними тваринами існують перехідні форми. Так, у вівці спостерігається декілька циклів, що проходять один за другим, після чого наступає порівняно довгий період врівноваження. Потім знову повторюються декілька циклів і так далі. Тому вівцю відносять до поліциклічних тварин, але зі статевим сезоном.

Статевим сезоном називається період, протягом якого виявляється або більш виражено протікає статеве життя. Він звичайно пов'язаний із порою року, видовими особливостями тварини. Головне ж його проявлення, так само як і циклічність, залежить від умов існування і годівлі тварин. По суті статевий сезон є реакцією організму самки, що складається з комплексу умовних і безумовних рефлексів, на дію їжі, світла, тепла й інших умов існування.

Статевий цикл самок звичайно поділяють на 4 стадії:

- проеструм (перед охотою),

- еструс (статева охота),

- метоеструм (після охоти),

- діеструм (поза охотою).

З позицій оцінки співвідношення основних нервових процесів статевий цикл ділиться на 3 стадії: збудження, гальмування і зрівноважування, причому стадія статевого збудження включає тічку, загальну реакцію, охоту та овуляцію.

При спаровуванні (статевому акті) у статеві шляхи самки вводиться сперма самця. Сперма може бути введена в статеві шляхи і за допомогою спеціальних приладів. Цей прийом зветься штучним осіменінням.

Спаровування – складно-рефлекторний акт. Рефлекси, необхідні для здійснення спаровування, є спадковими. Вони з'являються з досягненням тваринами статевої зрілості, у статевонезрілих і кастрованих у ранньому віці ці рефлекси відсутні.

У самців і самок є такі безумовні статеві рефлекси:

1. Наближення (рефлекс загального статевого потягу).

2. Обнімальний.

3. Ерекція.

4. Парувальний .

5. Виділення гамет (сім'явикидання (еякуляція) у самців і овуляція в самок).

Рефлекс наближення виявляється у тварини, коли вона досягає статевої зрілості. У яскравій формі цей рефлекс виявляється в період охоти.

У здійсненні статевих рефлексів приймають участь і аналізатори: нюховий, зоровий і ін.

Рефлекс наближення й обнімальний рефлекс звернені не обов'язково на самку. Вдається змусити плідника зробити садку не тільки на самку в охоті але і на кастровану і на макет самки.

Заплідненням називається проникнення сперміїв у цитоплазму яйця, злиття їхніх ядер і утворення зиготи. Відбувається в верхній третині яйцепроводу. Запліднення відбувається в чотири етапи:

-. розсіювання фолікулярних клітин променистого вінця і яйценосного горбика і проникнення сперміїв через прозору оболонку;

-. проникнення сперміїв у цитоплазму;

-. взаємна асиміляція статевих клітин;

-. злиття ядер сперматозоїда та яйцеклітини.

Вагітність - це фізіологічний стан організму, пов'язаний з виношуванням плоду. Вона починається з моменту запліднення і закінчується народженням зрілого плода. У кобил цей стан називають жеребністю, у корів - тільністю, у свиней - поросністю.

Етапи вагітності:

1. Ранній - від запліднення до утворення зародкового міхура і прикріплення його до слизової оболонки матки (у корів до 35 днів); на 8 - 9 день відбувається розірвання прозорої оболонки, а на 12 - 13 день – прикріплення.

2. Середній від 35 до 60 днів - розвиток плаценти, утворення органів і скелету.

3. Завершальний - від 60 днів до родів.

За іншою класифікацією вагітність розділяють на три періоди – зародковий, передплідний і плідний.